Сестра звільненого з полону спецпризначенця: «Такими, як раніше, ми вже не будемо ніколи»

, Наталка Маринець

10031Спецпризначенців третього окремого полку імені Святослава Хороброго – Сергія Глондара та Олександра Корінькова із Кропивницького звільнили з полону в рамках великого обміну бранцями, який відбувся 29 грудня. Україна передала 124 особи, натомість з окупованих території повернулися 76. Ця новина наприкінці року стала однією з головних, а емоції та обговорення не вщухають і досі.
Сергія та Олександра утримували майже п’ять років. Їх захопили, коли виконували бойове завдання у районі Дебальцевого. Військові супроводжували колону і мали вивести поранених з Дебальцевого, однак їхній загін потрапив у засідку. За долю цих чоловіків вболівали чимало людей. Та найбільше – їхні рідні. За час полону вони провели сотні акцій, мітингів, зустрічей, написали безліч звернень… Про їхню боротьбу говорили на всю країну та навіть за її межами. Перед Новим роком головна мрія родин цих чоловіків збулася.

Обмін розпочали близько 11 ранку 29 грудня на контрольно-пропускному пункті «Майорське» поблизу Горлівки. Спочатку обміняли військовополонених, яких утримували на Луганщині. А вже ввечері обміняли тих, хто був на окупованих територіях Донеччини. Сергія та Олександра утримували у донецькій колонії.

Близько 18:00 автобуси з полоненими вирушили до Харківсь­кої області, де з військового аеродрому у Чугуєві полетіли в Бориспіль. Літак приземлився о 21:40. Екс-бранців зустрічали президент Володимир Зе­ленський та рідні.

Одним із перших з літака вийшов Сергій Глондар, згодом і Олександр Коріньков. Чоловікам назустріч з квітами, кульками і прапорами побігли дружини, інші рідні, волонтери. Не стримуючи сліз, вони міцно обіймали та цілували чоловіків. А сестра Сергія – Людмила Глондар притулилася до його ніг, ставши на коліна.

10032

10033

«Я вдячна кожній людині, з якою звело мене життя. Одним – за допомогу і підтримку, іншим – за приклад, третім – за урок. А кільком – просто за те, що вони є. Я вдячна тим, хто приходив на допомогу в скрутну хвилину. Хто підтримував нас, коли було погано. Тим, хто дзвонив і просто так цікавився, як ми живемо. Ми дорожимо тими, хто хоч раз був причиною нашої посмішки і радості. Хто навчив любити і дорожити. Хто поспішав до нас, відклавши всі справи. Світ тримається на небайдужих, чуйних людях, нездатних пройти повз біди, завжди готових допомогти і надати підтримку. Спасибі вам!», – написала на своїй сторінці у соцмережі дружина Сергія Глондара – Катерина.

Наразі чоловіки перебувають у госпіталі.

«Такими, як раніше, ми вже не будемо ніколи. Ні я. Ні вони. Життя, як гірський серпантин. 16 лютого 2015 року спрацював відлік чергового етапу життя. Довгий. Важкий. Болючий. 29 грудня 2019 року почався інший виток. Сподіваюся, що він буде радісним і щасливим. У будь-якому випадку, ми триматимемося разом, значить і щастя буде поруч, і перемога буде нашою!», – написала сестра Сергія – Людмила.

1003410035
Нагадаємо, у 2015 році 16 лютого чоловіки потрапили у полон. У той день Катерина дізналася, що вагітна другою дитиною. А Олександр та Юлія лише кілька тижнів, як одружилися.

Рідні щохвилини чекали чоловіків. Не покладаючи рук, влаштовували акції, мітинги, їздили на зустрічі…

У той час, поки вони вперто боролися за визволення, псевдоволонтери у соцмережі оголосили благодійний збір на «викуп» Олександра з полону. Для Юлі то був неймовірний стрес.

А в Сергія та Катерини народилася друга донька. Дівчатка так само з нетерпінням чекали батька додому. Тільки вони ще маленькі і не зовсім розуміли, чому ж його так довго немає і все розпитували про це маму. Вона ж, стримуючи сльози, казала: «на роботі».

Нині мрія родин здійснилася – вони знову разом.

 

фото: з соцмережі, «Тиждень»

e-max.it: your social media marketing partner