Діти у прифронтовому Золотому із задоволенням малюють Україну
Рік тому «КП» розповідала історію, коли у Кропивницький на всеукраїнський конкурс дитячого малюнка «Щаслива дитина – квітуча Україна», організатором якого є власник галереї «Єлисаветград» Микола Цуканов, юні вихованці Золотівської філії Попаснянської школи мистецтв, що на Луганщині, надіслали кілька десятків своїх робіт. Тоді діти вперше взяли участь у конкурсі і показали, якими очима вони бачать війну й Україну. Нині в галереї «Єлисаветгард» відкрилася вже персональна виставка картин із пластиліну вихованця художньої школи 12-річного Дмитра Андріянова. Як змінилося за рік життя у Золотому і як змінилися погляди луганчан, «КП» розповіли автор робіт і педагог Олена Винокурова.
Одразу варто зазначити, що Олена Винокурова – бабуся талановитого підлітка. Обоє приїхали у Кропивницький уперше і закохалися в це місто. Враження від гостин переповнювали обох і вони з радістю повезуть їх додому, у Золоте.
– Ми вперше у Кропивницькому і вражені красою і гостинністю міста. Привезли показати роботи Дмитра, їх понад тридцять, а ще малюнки інших вихованців школи мистецтв, – розповідає Олена Винокурова і додає, Дмитро у захваті не тільки від персональної виставки, а й від того, що його тут прийняли у скаути.
Роботи підлітка дійсно вражають яскравістю і метафоричністю. Вони показують, якою діти Донбасу бачать Україну. Тут і мир, і війна, і бажання бачити рідну землю сонячною і щасливою. І дійсно, кажуть гості, тамтешні жителі живуть великою надією на мир.
– Почав робити з пластиліну магнітики, а потім виникло бажання зробити Україну, а в ній місто. Так з’явилася велика пластилінова картина, – розповідає про свою роботу талановитий Дмитро Андріянов і додає, це особлива техніка, бо виліплює кожен пластиліновий мазок руками, а потім всю картину покриває спеціальним лаком. Від цього роботи стають особливо яскраві і сяючі.
Рік тому Олена Винокурова розповідала «КП», що для дітей творчість – це антистрес. Адже відголоски війни було дуже чутно у прифронтовому Золотому.
– Війна наче й далеко, але часто відголоски обстрілів чутно у нас. Буває діти прибігають у школу і кажуть, краще ми будемо тут з вами малювати, ніж ховатися від страху і від вибухів. Якось внук сказав мені страшні, але дуже правдиві слова, які мене вразили: «Бабусю, війна – дуже страшна річ, але завдяки їй у нас з’явилося стільки хороших друзів і знайомих», – розповідала тоді педагог школи мистецтв. Нині, каже, ситуація змінилася.
– Зараз стало спокійніше, якщо й чути обстріли, то здебільшого увечері, а вдень майже тихо. Та й обстріли віддалилися від Золотого. Люди з надією чекають миру. Всі втомилися від війни. Утім ця надія для різних людей різна. Літні сподіваються, що з миром не припиниться гуманітарна допомога і далі хочуть, щоб їм роздавали безплатні харчі. А молодші аналізують і насторожено чекають розв’язання конфлікту. Вони чекають на допомогу третьої сили і не довіряють представникам ОБСЄ, – розповідає Олена Винокурова.
Жінка каже, жителі Луганщини змінилися. Вони хочуть просто жити мирним, спокійним життям і спілкуватися з родичами, які живуть і по ту, і по іншу сторону, і сподіваються, що відкриють пункти пропуску і вони зможуть безперешкодно навідувати рідних.
– Багато людей боїться, що наші території віддадуть, і вони переживають за своє життя, бо отримують реальні погрози. І нам за останні місяці вже чотири рази пропонували переїхати звідти. Але ж там наш дім, – каже Олена Винокурова і додає, найбільше зміна ставлення до України відчувається у дітей. Вони стали малювати Україну із задоволенням. – Якщо раніше бувало, що вони зображували російський прапор на малюнках, то зараз вони малюють тільки Україну і її символи. Ці малюнки вражають і вони цим пишаються. Дуже помітно зріс патріотизм у дітей. У них немає заздрощів, а навпаки зросла взаємна підтримка, віра в себе і в своїх друзів, – констатує педагог.
Вихованці Золотівської філії Попаснянської школи мистецтв і сьогодні потребують допомоги, каже Олена Винокурова. Як і раніше не вистачає фарб і паперу. Вони вдячні волонтерам, які інколи передають їм такі подарунки. За останній рік вони взяли участь у двох десятках різноманітних конкурсів і мріють побачити ще більше міст України, в тому числі і Кропивницький. Утім усе впирається у фінанси.
– Якщо знайдуться люди, які допоможуть дітям із Золотого приїхати у Кропивницький, щоб показати свою творчість і побачити тутешніх людей і красу міста, ми були б дуже вдячні, – з надією каже Олена Винокурова.
фото: CBN
