Психолог: Навіть зі складним діагнозом треба створювати нове життя і жити далі
Недуга приходить у життя раптово, вривається, як віхола, і перевертає усе з ніг на голову. Як урятуватися від депресії, дізнавшись про непростий діагноз, та як коректно поводитися рідним із хворим? Як жити далі з тяжким діагнозом і знаходити попри все радість від життя? Про це «КП» розповіла кандидат психологічних наук, доцент кафедри практичної психології Центральноукраїнського державного педуніверситету імені Винниченка, керівник психологічного відділення кропивницького центру фізичного і психологічного здоров’я Ірина Радул.
– Хвороба – це зажди несподівано. Людина не розуміє, чому це сталося саме з нею. Виникає стан шоку або неприйняття, заперечення. Далі – гнів, агресія, тривога. Неможливість повірити, прийняти таку ситуацію. Людина зла на всіх. Вона агресивна по відношенню до рідних, близьких, її починає дратувати життєрадісність інших людей, – розповідає Ірина Радул і додає, проживши ці стадії, людина починає шукати шляхи лікування. Віруючі можуть у цей час звертатися до Бога, до молитви. Хтось звертається до медитації. У такий спосіб вони намагаються уникнути хвороби. Утім, опісля настає стадія депресії.
– Вона може протікати на хронічному рівні. Депресія може пройти і в легкій формі. Людина, потрапляючи в темну кімнату, побувши в ній і зрозумівши, що не отримує від цього насолоду, «відкриває вікно». А дехто не може це вікно відкрити, щоб побачити світло. В темній кімнаті вони лишаються на довгий проміжок часу, – пояснює психолог і додає, у критичні моменти у хворого можуть навіть виникати думки про самогубство.
Психолог пояснює, у моменти безвиході хворого мають підтримати близькі. З тривожно-депресивними станами ефективно працюють фахівці. Інколи людина може сама перебороти пригнічений стан. Якщо депресію вдається подолати, наступає стадія прийняття ситуації. На цьому етапі людина має зрозуміти, що хвороба – це не вирок, а квиток у нове життя.
– Навіть зі складним діагнозом треба створювати нове життя і жити далі. Чим мотивуватися? Психолог порадить, де знайти ресурси для того, щоб далі жити повним життям. Хворий і сам може «витягнути» себе з «чорноти». Я, перш за все, цікавлюся у клієнтів, чим вони люблять займатися. Або про що мріяли, але не мали на це часу. Коли людина думає над відповіддю, вона відчуває позитивні емоції. Духовні практики говорять: дух наповнює все тіло. І саме позитивні емоції сприяють тому, що людина робить перший крок, – пояснює Ірина Радул і зауважує, перший крок – найскладніший. Щоб діяти, або чимось зайнятися, або щось нове створювати – ресурси людини мають перерости у діяльність. Як приклад наповнення життя різними цікавинками, психолог називає активності у соцмережах – ведення блогів, спілкування у спільнотах за інтересами тощо. Таким чином навіть можна знайти собі друзів із числа людей, які мають подібні діагнози. Обмінюватися з ними думками, спільно шукати шляхи виходу з ситуації.
Психолог наголошує, у таких життєвих ситуаціях найважливішою підтримкою для хворого є родина. Сім’я приймає адекватні рішення у підборі, наприклад, лікаря, допомагає хворому в побуті, якщо він цього потребує. Але потрібно пам’ятати, що рідні також повинні дбати про себе. Ресурси можуть вичерпатися, їх треба відновлювати.
– Члени сім’ї обов’язково мають розписати режим дня таким чином, щоб вистачало часу і на себе, і на догляд за людиною, яка хворіє. Надважлива підтримка хворого на емоційному рівні. З ним постійно треба спілкуватися, дарувати позитивні емоції, згадувати приємне, будувати плани на майбутнє, – зауважує Ірина Радул і наголошує, потрібно дбати про активний спосіб життя. І хворий, і його родичі можуть принагідно призвичаїтися до здорового способу життя, оскільки дуже часто саме раптова хвороба штовхає людину на те, що вона починає більш дбайливо ставитися до свого здоров’я.
Окрім спорту, всім членам сім’ї психолог радить займатися арт-терапією, психологічними техніками і практиками. Люди, які ведуть боротьбу з тяжкими хворобами, часто не люблять, коли їх жаліють.
– Суспільство має перш за все бачити в людині людину, особистість, а не діагноз і наслідки хвороби. Треба сприймати людей такими, як вони є. Щасливими нас роблять не матеріальний статус, не краса, не матеріальні блага, навіть не здоров’я. Формула щастя – у моментах щастя. Люди повинні прагнути до того, аби створювати одне одному такі щасливі моменти, насолоджуватися ними. Можна і жити, можна i насолоджуватися цим життям. Здатися завжди можна встигнути, але не зараз, – радить психолог Ірина Радул.
текст і фото: Лілія Кочерга
