Учні Карлівської школи теплими обіймами зустрічали звільненого з полону Романа Мокряка
У Карлівці Кропивницького району відбулася зустріч звільненого з російського полону моряка Романа Мокряка з учнями місцевої школи й інших навчальних закладів громади, учителями і жителями села. Свідком теплих обіймів, сліз радості й історії підтримки дітей свого земляка стала «КП».
Зустрічали Романа Мокряка особливо тепло, по-родинному, бо сам він народився у Карлівці, закінчував тамтешню школу, у якій сьогодні працює його мама – Наталія Мокряк. Символічно перед початком зустрічі з фасаду школи зняли прапор ВМС Збройних сил України, який підняли на підтримку земляка з моменту його полону, і подарували його Романові.
– Коли ми дізналися про трагічні події у Керченській протоці, ми не знали, що робити, як допомогти. Тоді вирішили робити все, аби морально підтримати Романа, зміцнити його дух і віру в те, що його чекають вдома. Ми підняли прапор на фасаді школи, з дітьми писали листи, проводили флешмоби й акції на його підтримку. І сьогодні у нас велике родинне свято, бо наш Роман вдома, – каже директор Карлівської школи Інна Істоміна.
Увесь час перебування Романа Мокряка в російському полоні діти усіх шкіл Соколівської громади, до якої входить Карлівка, вчителі, сусіди і прості люди дуже хвилювалися за моряка. Історію їхньої підтримки показали в актовій залі школи у невеликому відеоролику, учні заспівали авторські патріотичні пісні. Короваєм і вишитим рушником привітали Романа з поверненням представники місцевої влади. Заступник сільського голови Ольга Нестеренко зазначила, що повернення Романа додому – надзвичайна подія для всієї громади, бо всі хвилювалися за нього, як за рідного. Глядачі імпровізованого дитячого концерту не стримували сліз, ледве стримував їх і розчулений такою зустріччю Роман.
– Я свого часу учився в цій школі і, коли приїздив сюди, щоразу намагався з учителями привітатися, подякувати їм. І зараз, коли повернувся після цих подій, мені дуже приємно бути тут, відчувати цю неймовірну підтримку. Ваші листи наскільки додавали сил. Раз у два місяці могли привезти листи. І коли ти отримуєш їх і бачиш цю адресу – «село Карлівка» – розумієш, що це люди, які щодня спілкуються з твоїми батьками і яких ти, можливо, раніше знав, бачив… Дуже приємно. Я не знаю таких слів, щоб висловити ці емоції, наскільки це важливо, – схвильовано каже Роман Мокряк.
Про своє перебування у російському полоні нині Роман намагається не згадувати. Каже, перегорнув ту сторінку життя і зараз надихається щасливими митями спілкування з рідними. Одним із таких моментів стала зустріч у рідній школі.
– Це піднесення, радість, мені просто приємно. Це не передати словами. Я не знаю тих слів, якими можна було б висловити те, що я відчуваю. Це як політ. Просто нереально приємно, – ділиться емоціями моряк і додає, у планах на найближчий час – відпочивати.
Після зустрічі діти ще довго не відпускали моряка, фотографувалися і спілкувалися.
– Звичайно, всі люди чекали повернення, тому що його всі знають, він тут народився, виріс, тут закінчив школу. Коли усе це сталося, люди приходили в старостат і згадували, коли він був маленьким. Сусіди дуже приємно згадували. Він взагалі людина дуже сонячна, приємна, товариська, його всі люблять і поважають. Тому, коли їх взяли в полон, для нас це була трагічна дата. З того дня чекали і надіялися, що він повернеться. За нього дуже хвилювалися, уся Карлівка переживала, всі чекали повернення. Хотіли, щоб скоріше це здійснилося. Нарешті Рома вдома. Ми щасливі, що він тут разом із нами. Разом із сусідами, з друзями, – щиро раділа зустрічі з моряком староста Карлівки Любов Шевченко.
Нині Роман Мокряк насолоджується відпусткою, а потім, запевнив, знову на службу.
Поки матеріал готувався до друку, стало відомо, що Роман Мокряк одружився. «КП» щиро вітає Романа і Оксану Мокряків із щасливим днем і бажає довгого подружнього життя в мирі і любові!
фото: Любов Попович
