Я захворіла на туберкульоз через депресії і стреси. А вилікувалась, коли стала радіти життю

, Олена Несен, "КП"

1264Нещодавно «КП»  розповідала історію кіровоградського спортсмена, який захворів на туберкульоз та зміг побороти недугу, повернувшись незабаром до звичного способу життя. Сьогодні ми розкажемо історію його дівчини Марини, разом з якою він лікувався в тубдиспансері, де, власне, вони й познайомилися. Марина захворіла на туберкульоз у 26 років через… нервові зриви і деперсії.

Я не вміла радіти життю з дитинства
– Із самого дитинства я не вміла радіти життю. Можливо, це вроджене. Я зростала у щасливій сім’ї, батьки оточували мене любов’ю – я у них єдина дитина. Але ніколи не була задоволена життям, хоч і мала абсолютно все. Я росла песимісткою, рідко була в чудовому настрої. Мене мало що радувало, а якщо таке час від часу і було – то тривало недовго. У підлітковому віці така вдача викликала у мене депресії. Я не розуміла, який взагалі сенс життя, які є радощі, хоча мала все, що треба для щастя, –  розповідає Марина.

Зараз, згадуючи свої дитячі й підліткові роки, вона не розуміє – чого їй не вистачало. У дівчини не раз виникали думки звести рахунки з життям.

– Я не знаю, звідки це в мене – і мама, і тато по духу оптимісти і дуже життєрадісні люди. Чому я така вродилася, ніхто не може пояснити, – каже Марина. – Крім цього, ще одним суттєвим моїм недоліком було те, що я надто близько все сприймала до серця. Несправедливість до обездолених людей, безхатніх тварин мене дуже вражала. Викликали неабиякі хвилювання телепередачі про трагедії та нещастя. Я могла годинами плакати, почувши звістку про чиєсь людське горе. Розуміла, що мої сльози нікому не допоможуть, але нічого не могла діяти зі своїм характером.

– Від такої вдачі хорошого не треба було чекати – колись «повітряна куля» поганого настрою, думок і переживань мала луснути. Такий психологічний стан підірвав моє здоров’я. Причому дуже несподівано, – згадує дівчина.

Який туберкульоз? У мене лише застуда!
Одного разу весняна застуда, яку Марина зазвичай лікувала пігулками та малиновим чаєм, дуже довго не минала. Батьки наполягли на тому, щоб донька звернулася до лікаря. Марина  пішла в лікарню і здала аналізи. Медики направили дівчину зробити флюрографію. Результат показав підозру на туберкульоз. Згодом цей діагноз остаточно підтвердився.

– Я не могла повірити – це неймовірно! Як я могла захворіти на таку страшну хворобу? У мене ж була всього лиш застуда – кашель, нежить. А тепер мені кажуть – у вас туберкульоз, –  згадує свій шок Марина.

– Лікарі відразу попередили – лікування буде інтенсивним і триватиме мінімум шість місяців. Я приймала таблетки і уколи. Одного дня в тубдиспансері я познайомилася з Ігорем (герой попередньої статті «КП», – ред.). Я дізналася, що він також захворів випадково, що він абсолютно нормальна, здорова людина.

Марина розповідає, виявлена хвороба змінила не лише її фізичний стан. Діагноз змусив дівчину переглянути життєві цінності і почати лікування туберкульозу.

– Я сама винна в тому, що захворіла на сухоти. Я не працювала над собою, не контролювала свої думки, емоції, дозволяла їм доводити мене до нервових зривів, стресів, які й стали підґрунтям для захворювання, – каже дівчина.

Пігулками я лікувала туберкульоз, а переоцінкою цінностей – його причини
Своїми роздумами і переживаннями Марина поділилася з Ігорем. Каже, одразу відчула, що ця людина їй близька, неначе була знайома з хлопцем усе своє життя. Говорить, завдяки підтримці і порадам Ігоря, вона «зуміла вийти з тієї прірви, в яку себе загнала».

– Такий поворот у моєму житті змусив мене переосмислити все своє життя. У цьому процесі мені дуже допоміг Ігор. Він мене підтримував, радив, розповідав приклади зі свого життя, – каже Марина. – Після переоцінки цінностей, на яку підштовхнула мене моя хвороба, я інакше подивилася на своє життя – як на теперішнє, так і на минуле. Я усвідомила, що була щаслива і в дитинстві, і в підлітковому віці, зрозуміла, що немає ніяких перешкод для щастя і зараз.

– Хвороба безслідно не минає. З часом я зрозуміла, що вона була мені потрібна. Інакше я б не змінила своє ставлення до життя, не почала радіти кожному дню і дякувати Богу за все, що зі мною відбувається. А ще я б не зустріла Ігоря…

За внутрішньою роботою над собою час лікування минув швидко, каже Марина. Згадує день, коли  їй робили контрольний знімок, і як раділа гарній новині про те, що одужує.

– Моє життя за час лікування сухот дуже змінилося. Звісно, на краще. Я почала ходити в церкву, знайшла нову роботу, яка мені приносить радість, і зблизилася з Ігорем. Я щаслива! – ділиться Марина і зізнається: вирішила поділитися своєю історією не для того, аби заявити на все місто, що щаслива. Просто хоче, щоб люди, які зневірилися, вчасно схаменулися. Щоб їхній психологічний стан не привів до таких серйозних хвороб, як сухоти. Не піддавайтеся поганим думкам і настроям, які спричиняють нервові зриви, стреси і депресії. Дбайте про себе, радійте життю, бо воно прекрасне.
e-max.it: your social media marketing partner