Туберкульоз: як вилікуватися і не здатися

, Вікторія Семененко

08657«КП» уже неодноразово розповідала про сухоти. Хворобу не смертельну, але, якщо лікуватися. Ті, хто не здався і пройшов весь шлях – від діагностики до омріяних слів лікаря: «Вітаю, ви здорові!» – своїм прикладом готові надихати інших на боротьбу. Волонтери благодійної організації «100% життя. Кропивницький» проводять не лише просвітницьку роботу, а й надають соціальний супровід тим, хто бореться з туберкульозом. В Україні за підсумками 2018-го на сухоти захворіло понад 20 тисяч людей. На Кіровоградщині вперше зареєстрували хворобу легень у 624 жителів. Це на 6,5% менше, ніж у попередньому році, але рівень захворюваності все одно досить високий. Житель Кропивницького Максим розповів про свій непростий шлях боротьби з туберкульозом і про те, як зумів не здатися й переміг хворобу.

За раз я випивав 33 таблетки, плюс уколи. Зносило дах…

У Максима ВІЛ і туберкульоз. Хворобу легень вилікував три місяці тому. Зустрілися з чоловіком біля офісу благодійної організації. Він пропонує пройтися. Помітно хвилюється, перед розмовою закурює цигарку.

– Знаю, що не повинен курити. Не можу кинути. Чи, може, не хочу, – ніби виправдовується співрозмовник і розпочинає свою сповідь. – Я сильно кашляв. У мене дуже кололо під лопатками. Не міг зробити повний вдих і видих, кашлянути і чхнути. Пішов у лікарню. Один рентген, другий. Зробив МРТ, здав мокроту.

Тоді лікарі і діагностували туберкульоз відкритої форми. Почалося тривале лікування на стаціонарі.

– Я пролежав у лікарні понад двадцять місяців. За раз випивав 33 таблетки, плюс уколи. Дуже погано почувався, не було апетиту, «дах зносило»… Але я не падав духом, малював. Портрети хворих на туберкульоз, малюнки на стінах балкону. Постійно себе чимось займав, аби не дуже відчувати себе відірваним від життя, – пригадує Максим.

Каже, було непросто, адже в санаторії всі хворі потребували підтримки.

– Родичі, дізнавшись про діагноз близької людини, тікають від неї. Повірте, це боляче. Наприклад, до мене рідні приходили лише двічі за двадцять місяців лікування, – з болем згадує чоловік і викидає цигарку. Припиняє розмову, бо поряд проходять люди.

08658Соцпрацівник підтримував мене, коли хотілося здатися

Коли важкий курс прийому протитуберкульозних ліків на стаціонарі завершився, важливо було продов­­жити його амбулаторно. Співрозмовник пояснює, у хворих на туберкульоз від тривалого лікування є багато ризиків зійти з дистанції.

– Я дуже хотів вилікуватися і нормально почуватися в соціумі. Грошей не було щоразу їздити в тубдиспансер за препаратами. І мені запропонували допомогу соціального працівника із благодійної організації «100 відсотків життя. Кропивницький». Така допомога була надзвичайно важливою. Чому? Ти можеш просто не випити ліки, забути, не захотіти… А соцпрацівник підтримував мене, коли хотілося запити і забути про хворобу. Він щодня протягом півроку приносив мені ліки додому, – продовжує розповідь Максим і просить дати йому кілька хвилин.

Далі поправляє комір куртки, кладе руки в кишені, повертається і з впевненістю в голосі розповідає.

– У грудні я випив останню таблетку від туберкульозу. У січні лікар повідомив мені, що я здоровий і не становлю безпеку для суспільства. Важливо не здатися. Пройти лікування до кінця. Я повернувся до своєї колишньої роботи. І у свої 42 відчув, що знову можу звернути гори, – радіє чоловік.

 



Оксана Шершень, координатор напрямку супроводу хворих на туберкульоз благодійної організації «100% життя. Кропивницький»

– На Кіровоградщині у рамках проекту «100% життя та якісних послуг на Кіровоградщині» за підтримки Глобального фонду працює 125 соціальних працівників, що здійснюють супровід хворих на туберкульоз. На амбулаторному етапі лікування хворих на туберкульоз, досить важливий психосоціальний супровід та контрольоване лікування. Це підвищує показники виліковування і завершення лікування на туберкульоз. Соціально-психологічна підтримка з позитивними орієнтирами щодо виліковування – це необхідний елемент підвищення прихильності до лікування.

 



Галина Горенко, головний лікар обласного протитуберкульозного диспансеру

– Україна належить до країн із високим рівнем захворюваності на туберкульоз. На сьогодні епідситуація щодо туберкульозу залишається напружена і потребує посиленого контролю. За теперішнього рівня життя говорити про стрімке зниження рівня захворюваності, на жаль, немає підстав. За підсумками 2018 року Кіровоградська область займає друге місце по захворюваності на туберкульоз, показник склав 65,7 на 100 тисяч населення Тому для нас дуже важливо досягнути позитивних результатів лікування, щоб перервати епідемічний ланцюг, вилікувати якомога більше пацієнтів.

Практика показує, що більшість невдач в лікуванні полягає в тому, що значна частина хворих просто припиняє приймати лікування. В нашій області рівень дострокового переривання хіміотерапії по різним регіонам коливається від 1,4% до 33,3%. Пацієнти, які достроково припиняють курс лікування, мають фактори ризику відриву від лікування в 73% випадків. Соціальна підтримка хворого на туберкульоз різко знижує ймовірність дострокового переривання хіміотерапії саме в групах ризику відриву від лікування. Завдяки мультидисциплінарному підходу до ведення хворих на туберкульоз, при якому медичні, соціальні працівники та психологи працюють разом, забезпечуючи кожному пацієнту персональну увагу і надання підтримки, необхідної для дотримання режиму лікування туберкульозу, вдалося досягти певного покращення результатів лікування. Так, за даними аналізу лікування серед тих, хто був взятий на супровід у 2017 році та вже закінчив основний курс лікування відсоток відриву становив 0%. А ефективність лікування в даній когорті пацієнтів знач­­но підвищилась та становила 96,1% серед чутливого туберкульозу та 82,4% серед хіміорезистентного, що відповідає індикаторним показникам.

 



Максим Горюнов, соціальний працівник благодійної організації «100% життя. Кропивницький»

– Минулого року в рамках проекту «100% життя та якісних послуг на Кіровоградщині» за підтримки Глобального фонду у мене під ДОТ-супроводом було 12 клієнтів, з яких наразі всі успішно завершили лікування. За два місяці нинішнього року у мене три клієнти. ДОТ-супровід – це невід’ємна частина лікування хворих на туберкульоз. Вони приймають протитуберкульозні препарати під моїм контролем. Для клієнтів – це психологічна підтримка, адже не всі клієнти, навіть, доходять до лікарні. Один мій клієнт казав: «А чому я буду ходити в лікарню за ліками? Вони мені не допоможуть». Він просто не бачив надії у лікуванні. Я з ним кілька разів спілкувався, морально підтримував, формуючи прихильність до лікування. Зараз він приймає ліки, безпечний для соціуму, і, навіть, влаштувався на роботу. Клієнти розуміють, що вони не самі з цією проблемою, що в них від нас, соціальних працівників, є велика підтримка. Інший мій клієнт теж боявся йти в лікарню, щоб не побачили, що він хворий на туберкульоз, боявся, що його там хтось побачить, пошириться інформація, його почнуть обходити десятою дорогою. Після нашої розмови, він почав приймати протитуберкульозні препарати. Звісно, на ранньому етапі хворі на туберкульоз дивляться на ДОТ-супровід ніби в рожевих окулярах, а потім відчувають його необхідність та ефективність.

 

фото: Майкл Ендрюс

e-max.it: your social media marketing partner