Леонід Бебек – найвихованіший водій маршрутки в обласному центрі

«Заходьте, будь ласка!», «Присядьте, будь ласка!»… З такими словами водій кіровоградської маршрутки №15 Леонід Бебек зустрічає мало не кожного пасажира. А таких за день перевозить мінімум три сотні. Тим не менш цього чоловіка памʼятає кожен, хто бодай раз зайшов до його «Дельфіна».

Леонід Іванович за рік святкуватиме півстолітній ювілей. Усе життя чоловік – за кермом. Іншою роботою ніколи не займався. Каже, водій – це і робота, і покликання, і хобі водночас. Починав працювати в автобусному парку, потім вісім років возив пасажирів до Києва, а трохи більше року тому сів за кермо 15-го маршруту. Нині Леонід Бебек – приклад для колег. За тактовну поведінку премію йому поки що не виписують, однак все попереду, говорить керівництво.

Леонід Бебек до останнього не йняв віри, що «КП» приїхала на кінцеву зупинку 15-го маршруту виключно заради нього. Все думав, що це жарт. Поспілкувавшись із ним, стало зрозуміло, чому. Водій надто скромний і для нього справді стала несподіванкою така увага преси. «КП» він розповів, що по-іншому, аніж із посмішкою, не може зустрічати пасажира. А його запрошувальні фрази – від душі, інакше, зізнається, не може.

– Коли всі будуть ввічливими, то і скарги на водіїв припиняться. Так, всі люди різні, але й маршрутники теж люди. І у всіх свої негаразди. Тому і виникають конфлікти. Я людина – неконфліктна. Якщо дасть пільговик бодай гривню, і тому радію, не дасть – значить немає. Ну не звинувачувати ж кожну людину, яка заходить до салону, у неплатоспроможності. От я колись їхав у якості пасажира у маршрутці, а водій, взявши у бабусі гривню за проїзд, просто розірвав купюру, а на жінку ще й визвірився. Ну хіба так можна? Я сказав йому, що він неправий, – ділиться Леонід.

Розповів водій 15-го маршруту і про ті часи, коли працював на транспортному підприємстві, яке займається перевезенням пасажирів по всій Україні. Каже, там було легше: виїхав за межі міста, 90-100 кілометрів «валиш» і знаєш, що найближчий населений пункт за сто кілометрів, хвилюватися нічого. Головне – дотримуватися усіх правил дорожнього руху.

– У місті, коли їдеш, треба пильнувати щосекунди: світлофори, пішоходи, дитина десь вибіжить... Загалом багато таких нюансів. Гав ловити, коли їдеш містом з пасажирами, – просто злочин. Дякувати богу, в ДТП жодного разу не потрапляв, та зараз і дзеркало більше коштує, аніж зарплата. А ще коли ДАІвці зупинять… – каже водій.

– Я присутній не був, але хлопці розповідали. Зупинили якось працівники ДАІ Льоню на маршруті, за стоячих пасажирів. Сказали йому після роботи на кінцеву зупинку приїхати. Приїжджає Льоня, вибігає з маршрутки і на коліна падає «Хлопці, не штрафуйте!», просить, – сміється директор ПП «Олікс» Дмитро Він­ницький, у якого працює Бебек і додає, що його ставить у приклад всім. Мовляв, той сумлінний, привітний та, головне, завжди ввічливий з пасажирами. Словом, зразково себе поводить.

Сам Леонід Бебек зізнається, що не святий, та й усім, врешті не вгодиш. Утім, це не означає, що «зриватися», як робить більшість водіїв пасажирського транспорту, на людях можна.

– Якщо кепсько на душі і немає настрою, треба перекипіти. Потім посміхнутися і знов до роботи, – ділиться секретами водій.

Парадокс, однак факт. На маршруті Бебек балакучий: для кожного – і пасажира, і колеги знайде слівце. Втім, удома, зізнається, частіше мовчить.

– Мене жінка запитує, чому я постійно мовчу. А я й не знаю, що відповісти. Певно, на роботі виговорився. Скаже щось зробити, то зроблю, звісно, от тільки мовчки, як завжди. Вона не ображається: звикла і до професії моєї, і до мовчанки, – сміється чоловік.

У Леоніда Івановича диплом слюсара-сантехніка-газозварювальника. За фахом чоловік не працював жодного дня. Після отримання диплому одразу сів за кермо і так до цього часу. Про свій вибір чоловік не жалкує. А сантехніком чи слюсарем, каже, можливо, працюватиме на пенсії.