Марина Лютинська: знаннями і любов’ю до людей ділюся з учителями і хочу, щоб ці почуття вони передавали дітям
«КП» уже розповідала про неймовірно талановиту вчительку інформатики, яка працює в Солгутівській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів Гайворонського району Марину Лютинську. Торік вона вперше взяла участь у масштабному національному конкурсі Global Teachers Prize Ukraine і стала кращою в номінації від Microsoft «Вчитель-новатор-2018». За величезний вклад у розвиток освіти не тільки для дітей області, а всієї України редакція газети вручила Марині Лютинській власну відзнаку «Герой «КП», а нагородою за участь конкурсі Global Teachers Prize Ukraine для неї стала поїздка на форум Microsoft Education Exchenge-E2 у Париж. Нещодавно Марина Лютинська повернулася з Франції. Своїми враженнями талановита вчителька поділилася з «КП».
Застати Марину Лютинську вдома на вихідних і вихопити її на годину часу – неймовірна вдача. Зайнятості цієї жінки можуть позаздрити найкрутіші менеджери. Сьогодні вона викладає уроки учням у рідній школі, а завтра, як cертифікований тренер Microsoft, уже навчає колег новаціям у Полтаві, Одесі, Харкові чи Тернополі. Вона просто випромінює неймовірний заряд позитиву і потужне бажання поділитися своїми знаннями з іншими вчителями, аби вони потім передали ці знання своїм дітям. Власне ця риса Марини Лютинської і привела її до перемоги у конкурсі Global Teachers Prize Ukraine, а потім на міжнародний форум у Париж.
– Це був неймовірний захід. На форум з’їхалися півтисячі вчителів із усіх куточків світу, які впроваджують освітні проекти Microsoft. Україну представляли керівник освітніх ініціатив Microsoft Україна Наталія Дорош та ще троє педагогів, крім мене, Ольга Касатова з Луганської і Олена Софієнко з Херсонської областей та Тетяна Денесюк із Києва. Форум тривав п’ять днів. Це був неймовірний час для спілкування, навчання, обміну інформації, цікавих знайомств, – ділиться емоціями Марина Лютинська і додає, всі учасники підготували цікаві проекти, утім їй було надзвичайно приємно, коли директор Microsoft Ентоні Сальсіто відзначив саме українську делегацію.
– Свій проект «Екологічні краплинки» я підготувала для дітей сільської школи, де навіть не всі комп’ютери підтримують освітню версію програми MinecraftEdu. Ця програма дозволяє все побачити у реальному часі, наприклад, будову і роботу серця чи ока, озеленення чи висаджування дерев. До речі, потім з дітьми ми реально це робимо у житті. Ось був нещодавно чистий четвер. Діти мені запропонували прибрати територію. Я прийшла в школу у сукні, а вони кажуть, ходімо прибирати (сміється – «КП»). Але нічого, всі дружно вийшли і поприбирали. Головне, що діти цього прагнули самі і ставлення до навколишнього середовища і до своєї праці у них буде бережливе, – розповідає вчителька і додає, разом із учнями другий рік поспіль активно співпрацюють із ТОВ «КТ-Енергія», яке очолює Кирило Томляк, і в рамках спільного проекту використовують додаток «Кліматичні краплі». Цей додаток фіксує екологічно-дружні вчинки: рух дітей на велосипедах, висаджені дерева, здану макулатуру, озеленення території та сортування сміття. Ці дружні вчинки обліковуються краплинами, які діти можуть обміняти на реальні знижки на товар у магазинах.
Для презентації свого проекту на форумі Марина Лютинська виготовила величезний плакат і повезла його в Париж. Каже, почула багато позитивних відгуків від колег із різних країн. Та найціннішим для неї став відгук директора Microsoft Ентоні Сальсіто, який зазначив, що ідея поєднання ІТ-технологій і екології сприяє розвитку ІТ-освіти й екоосвіти, без яких сьогодні вижити не можливо.
Для Марини Лютинської поїздка в Париж була першою в житті. Каже, на міжнародному форумі настільки був щільний графік, що за всі п’ять днів заледве декілька годин змогла витратити на екскурсії містом. Але й за цей короткий час встигла побачити і відчути дух французької столиці.
– Я багато волонтерю, тому маю друзів у різних куточках світу. Мені можна сказати пощастило, бо в Парижі живе мій колега по Вікіпедії, який просто розробив спеціально туристичний маршрут містом. Це значно зекономило час, тому я встигла побачити і Лувр, і Єлисейські поля, собор Паризької Богоматері, який тоді саме реставрувався, й Ейфелеву вежу. Крім того, для учасників форуму організатори провели дуже змістовну автобусну екскурсію містом у вигляді гри Minecraft. Ми їхали в автобусі і на смартфонах «програвали» цю екскурсію. Вразив модерновий будинок, де всі комунікації виведені назовні, будинок, де жив Наполеон. Узагалі Париж залишив неймовірні враження, він надихнув, але ще більше загострив відчуття суму за рідним домом, – каже співрозмовниця «КП» і констатує, на жаль, зарплати вчителів в Україні й у Франції неспівмірні, тому багато сувенірів купити там не вдалося, але головним подарунком для неї стала участь у форумі і знайомство з неймовірною кількістю талановитих учителів із різних країн. – Дуже багато нових ідей на заході прозвучало саме від освітян, але найважливіше, що було спілкування і взаємодія. Тепер у мене п’ятсот друзів в усіх куточках світу.
Марина Лютинська каже, найцінніше, що вдалося взяти з форуму, – спілкування з учителями і дітьми з різних країн у реальному часі. Це дає можливість її учням дізнатися більше про світ.
– Ми не можемо поїхати всім класом на екскурсію в іншу країну, але сучасні технології дають можливість проводити такі екскурсії віртуально, за допомогою додатку Mystery Skype ми подорожуємо різними куточками планети, реалізуємо різні проекти, Flipgrid дає можливість почути голос кожної дитини, – пояснює педагог.
Нині сільська вчителька тісно співпрацює з колегами з Польщі і Пакистану, а ще з розробниками програми MinecraftEdu. Власне, каже, вони і збирали учительський форум, аби почути зауваження та ідеї, які допоможуть удосконалити цю програму та весь комплекс програм Microsoft. Ось так менеджери сучасних ІТ-технологій дбають про свій продукт і його просування на ринку.
– Я дуже запалена освітою і використанням у ній технологій. Ми постійно з дітьми щось вигадуємо, а вечорами проходжу онлайн-курси, аби дізнатися щось нове і зробити це в класі. Мені це так подобається, що я вже другий рік поспіль розповідаю про освітні можливості Microsoft учителям із різних міст України в рамках освітніх (не)конференцій EdCampUkraine, ділюся з ними своїми знаннями, аби вони потім ці знання передали дітям. У цьому вбачаю свою місію, – ділиться Марина Лютинська і каже, щойно повернувшись в Україну, зійшла з літака і вже за дві години їхала ділитися досвідом на учительській (не)конференції mini EdCamp, яка проходила у Жовтих Водах.
Так сталося, що саме після подорожі в Париж і спілкування з педагогами з багатьох країн світу, співрозмовниця «КП» на травневі святкові вихідні поїхала ділитися своїми знаннями у станицю Луганську на Луганщину та Слов’янськ, що на Донеччині, де проходили учительські (не)конференції EdCamp. Контраст, який побачила там, вразив у саме серце і залишив сумні і глибокі враження.
– Розумієте, це – Сталінград… За три дні, які там була, побачила, наскільки може життя бути іншим. Там одразу зрозуміла, що по траві ходити не можна, бо там розтяжки. Розірвані тіла корів і собак, які загинули від вибухів, тому були яскравим свідченням. Я побачила, як щодня тисячі людей перетинають блок-пости в обидва боки… Я бачила, як старі немічні люди ледве тягнуть на візках оті дозволені 75 кілограмів харчів, які можна закупити на підконтрольній Україні території. Станиця зруйнована повністю, люди живуть у підвалах і вдячні українцям і нашим військовим, які діляться з ними останнім шматком хліба. Ви знаєте, коли в школі немає даху, приміщення напівзруйноване, а діти йдуть туди і співають Гімн України – цінності переосмислюються в рази, – ділиться емоціями співрозмовниця «КП» і наголошує, враження від цих двох поїздок разючі, але патріотизм і усвідомлення своєї країни – настільки гостре не у словах, а у відчуттях.
– У Парижі усвідомила, що я – з України, і якщо серцем включитися у справу, то ми можемо дуже багато зробити. Своїми знаннями і любов’ю до людей ділюся з учителями і хочу, щоб ці почуття вони передавали дітям. Їхала до Парижа, щоб відчути єдність і я її відчула в Україні. Ми маємо єдність духу і на заході, і на сході. В умовах гібридної війни дуже важливо цю єдність підтримувати, – каже Марина Лютинська і наголошує, поїздка на міжнародний форум дала розуміння, що робить потрібну справу. Наші освітяни нічим не гірші від педагогів інших країн, а подекуди і кращі, переконана жінка. Не важливо, де ці вчителі знаходяться, головне, що свої знання і своє серце вони віддають дітям України.
фото: надане героїнею
