Микола Кравченко: Мрію бачити вдячного глядача і черги біля філармонійної каси

Нинішній травень по-особливому святковий для обласної філармонії – заклад відзначає 80 років від заснування. У людському вимірі це лише одне життя, але у вимірі закладу мистецтва – це мільйони прожитих життів, людських емоцій, радостей, страждань і захоплень. За майже вікову історію її сцена бачила і народження «зірок», і переживала сум від їх згасання. Утім і сьогодні на ній спалахують яскраві таланти, які знаходять свій шлях у творчому житті як України, так і поза її межами. Останні 35 років обласну філармонію очолює Микола Кравченко. Він не тільки був свідком того, що протягом багатьох років відбувалося на сцені, а й став батьком багатьох мистецьких проектів. Про те що було, що є і що буде, директор закладу розповів «КП».

Сьогодні Микола Кравченко має всі підстави пишатися, бо обласна філармонія входить у трійку кращих в Україні, обійшовши заклади, де є набагато більше артистів, музичних колективів і глядачів. Менше сотні працівників – вокалістів, музикантів, танцюристів – зуміли стати настільки яскравими зірками на культурному небосхилі регіону, що своїм світлом осявають і Україну, і далекий закордон.

У філармонії народилося більше десяти мистецьких проектів, серед яких деякі вийшли далеко за межі області і стали всеукраїнськими. Це, зокрема, проект «Об’єднаймо мистецтвом Україну», який нині підхопили філармонії багатьох областей. Багато років улюбленими для глядачів філармонії є вечори духовної музики «Різдвяні передзвони», «Травневі музичні зустрічі», «Мистецтво нашого краю», «Майстри мистецтв – трудівникам села» та багато інших.

За багато десятиліть філармонія дала багато відомих імен, відомих далеко за межами України. Чого варті тільки «Зоряни», «Концертіно», «Єлисавет-ретро»…

У минулому році ми відзначали 35 років «Зорянам». Так от, я назву лише одну шокуючу цифру: за весь час існування з колективу звільнилося двісті артистів!

Можна було б гордитися ними, проте для Миколи Кравченка – це не тільки гордість, а й невимовний біль.

– Це надзвичайно болюча тема для мене, як керівника. У минулому році ми відзначали 35 років «Зорянам». Так от, я назву лише одну шокуючу цифру: за весь час існування з колективу звільнилося двісті артистів! Молодих, красивих, надзвичайно талановитих… Вони поїхали в усі світи. Зараз дуже багато наших артистів у Кореї, Китаї, Америці, Німеччині… Я вже не кажу про Туреччину. Уже цього року пішли шість артистів балету. Гордість це чи трагедія? Трагедія! – каже Микола Кравченко і зазначає, найбільше мріє, аби ці артисти колись повернулися. Багато з них, спробувавши «заморського хліба», сумують за рідними стінами і колективом, можливо, і мріють про повернення, але поки, на жаль, рівень зарплат там і тут неспівмірний.

І все ж, попри всі негаразди, керівник філармонії радіє, що вдалося зберегти колектив і сьогодні йому аплодують в усьому світі, і гордиться, що тут виросли професіонали найвищого рівня.

Старше покоління добре знає тріо Мареничів. Вони вийшли з нашої філармонії. Тут починала своє творче життя Клара Новікова. Досі є наказ про те, що вона працювала на ставці 3 карбованці 80 копійок за один концерт.

– Наші артисти сьогодні працюють у багатьох колективах за кордоном. Але є такі імена, які є особливою гордістю. Вони з’явилися набагато раніше до мого приходу у філармонію. Старше покоління добре знає тріо Мареничів. Вони вийшли з нашої філармонії. Тут починала своє творче життя Клара Новікова. Досі є наказ про те, що вона працювала на ставці 3 карбованці 80 копійок за один концерт. Відомий диригент Геннадій Єрьоменко, який працював у національному хорі Вірьовки. Є вихованці нашого колективу, які нині працюють викладачами, вчителями в консерваторії. Та ж лауреатка національної премії України Лідія Забіляста. До сьогоднішнього дня вона не втрачає з нами зв’язку і в цьому концертному сезоні має сольний концерт. Уже її учні приносять славу не лише Кіровоградщині, а й усій Україні, є лауреатами багатьох міжнародних конкурсів. Наша гордість – соліст філармонії Олександр Безай. Герой України Анатолій Авдієвський теж з нашого краю. Нам є ким гордитися і це радує, – називає відомі імена співрозмовник «КП» і додає до них ім’я Ярослава Страшного, Тетяни Яковенко, Олени Фурманової, яка нині очолила ансамбль «Єлисавет-ретро», геніального композитора й аранжувальника, чий музичний твір увійшов у сотню кращих творів 20 століття, Миколи Кваші, скрипальки Марії Бариш і ще багато артистів. Каже, багатьох запрошували в Америку, в Канаду, в Росію, проте вдячний їм, що вони лишилися вірними своїй батьківщині і колективу.

Микола Кравченко переконаний, артист не повинен творити тільки в стінах своєї філармонії. Треба, щоб його бачили глядачі в інших регіонах, щоб він гастролював. І в цьому плані відзначає розуміння і підтримку місцевої влади.

– Пам’ятаю часи, коли по півроку артисти не отримували зарплату, йшли у відпустку не маючи, як кажуть, не те що кудись поїхати, а за що шматок хліба купити. Слава Богу, ці часи минули. Подивіться сьогодні, на якому автобусі ми їздимо на гастролі, яка апаратура, які костюми у нас! Не дивлячись на те, що сьогодні держава досі переживає виклик – вій­­ну на сході, керівництво області знаходить можливість підтримати культуру. Оце читаю новину: театру виділили кошти на придбання нового автобуса, організували гастролі чотирма областями. Ну це ж жест! У багатьох областях такого не робиться, – ділиться керівник і додає, цього року артисти «Зорян» отримають 35% доплати з місцевого бюджету. Це найвищий відсоток порівняно з іншими регіонами і саме гривнею, переконаний Микола Кравченко, можна втримати таланти у себе вдома. – Я радію з того, що ніколи при всіх керівниках перед нами не закривали двері. Бувало так, що мої аргументи всі вичерпуються, тоді безвідмовний козир – Антоніна Червінська, яка має три ордени Княгині Ольги. Таких прикладів в Україні майже немає в галузі мистецтва. Причому нагороди їй вручили різні президенти і всі відзначили найвищий рівень людини, яка все життя поклала на вівтар пропаганди України й української пісні.

Вийшла Червінська і заспівала «Моя Україна». Слів іноземці не розуміли. Та після виконання підійшов посол Нігерії, став на коліно і поцілував руки співачці...

Як приклад того, що голос Антоніни Червінської зачаровував слухачів усього світу, співрозмовник «КП» згадав історію, коли на гастролях у Франції українську делегацію запросив на вечірній раут мер Парижа і запропонував заспівати одну пісню. Вийшла Червінська і заспівала «Моя Україна». Слів іноземці не розуміли. Та після виконання підійшов посол Нігерії, став на коліно і поцілував руки співачці, а через перекладача сказав, що до сьогоднішнього дня не знав України. Але через пісню зрозумів, що це країна надзвичайно талановита, незалежна і свободолюбива. А скільки разів у Франції – Парижі, Леоні, Бордо, в Америці після нашого гопаку, української пісні піднімався зал і три-чотири рази викликав на біс.

Безперечно, успіхи, яких досягла філармонія, значною мірою залежать не тільки від директора, а й від колективу. Команда однодумців формувалася не один рік і першими помічниками, які завжди поряд, є художній керівник, заслужений діяч мистецтв Наталія Бондаренко, заступники Оксана Буртова, Ірина Полонська й Катерина Безуглова, головний бухгалтер Олена Сипаченко, головний адміністратор Ігор Кириченко, начальник відділу кадрів Марія Забудько. Завдячує керівник філармонії і підтримці меценатів. Каже, не кожен може бути благодійником і щиро радіє, що доля посилає йому людей, щедрих на таку чесноту. Серед таких називає Ірину Саєнко, Євгена Бахмача, Василя Вінницького, Анатолія Кузьменка, Станіслава Березкіна.

За багато років роботи у філармонії Микола Кравченко не звик цуратися будь-якої роботи. У цьому завжди був прикладом для колективу – треба, то до рук і лопату візьме, щоб сніг відкидати, і молоток, щоб цвяха забити. Хоча має власні музичні уподобання, завжди відчуває смаки глядача, тому сьогодні у філармонії можна почути як сучасну модну музику, так і вишуканий оперний спів і камерні оркестри.

– Користуючись нагодою, запрошую усіх жителів Кіровоградщини і гостей прийти на концерти травневих музичних зустрічей.

Це супер – два симфонічних оркестри, дві зірки світової сцени – Ольга Чубарєва і Лідія Забіляста, –акцентує Микола Кравченко і додає, 22-й фестиваль травневих зустрічей – два десятки років наполегливої роботи.

Були різні часи – і злетів, і невдач. Пригадує, коли на сцені було сто чоловік, а в залі 60-70. Тоді відчував трагедію і особисту, як організатора концерту, і за колектив, який викладався перед глядачем на повну.

Глядача треба виховувати з дитинства, зі студентської лави, переконаний керівник закладу. Саме тому вже багато років діє обласна дитяча філармонія у тісній співпраці з Кропивницьким музичним коледжем, дитячими творчими колективами, талановитими виконавцями.

Якого глядача сьогодні чекають у філармонії? Перш за все, переконаний Микола Кравченко, – вдячного.

Перед кожним концертом моє робоче місце – на вході. Безмежно радію, коли збираються черги глядачів, які заходять до зали!

– Перед кожним концертом моє робоче місце – на вході. Безмежно радію, коли збираються черги глядачів, які заходять до зали! Радію, коли бачу багато молоді, що приходять пенсіонери, люди, які отримують мінімальні зарплати, але купують квиток на двох із чоловіком за 80 гривень, бо розуміють, що не тільки хліба потребують, а й духовності, – ділиться співрозмовник «КП» і зізнається, мріє бачити черги біля каси філармонії, особливо на концерти наших артистів, бо, на його думку, це не тільки підтримка, а й патріотизм, якого сьогодні ми всі потребуємо. А ще мріє, щоб такі мистецькі проекти, які заснувала Кіровоградська обласна філармонія, отримали державну підтримку. Бо це – духовний стан нації, її здоров’я. Саме їх вважає щепленням від бездуховності. Тому переконаний, треба виділяти більше коштів для того, щоб артисти філармонії могли поїхати в село, до людей, які не мають змоги приїхати в місто і подивитися концерт.

Микола Кравченко вірить, у філармонію прийде вдячний глядач, бо там його завжди чекають і готові для нього співати на біс. Саме такий концерт до свого дня народження підготували артисти. Гостей чекають 22 і 30 травня на гала-концерт «Віват, філармонія!».