Продовження історії: В обласному центрі зоозахисниця випустила в природу майже два десятки врятованих рукокрилих
Ще наприкінці 2017-го «КП» розповідала про Ксенію Ліснічук, яка врятувала три десятки червонокнижних кажанів і передала їх до Харківського центру реабілітації. Через деякий час знайшли ще сімох і одного їй передали з Долинської. Але цих вона вже залишила у себе і за рекомендаціями фахівців доглядала сама. Весною минулого року вона випустила їх у природу. За це «Кіровоградська правда» відзначила жінку редакційною відзнакою «Герой КП» у номінації «Зоозахисниця року».
Цьогоріч історія повторилася і до весни у Ксенії вдома було вже 18 кажанів. Рукокрилих жінці приносили небайдужі містяни, а вона піклувалася про них, поки не наберуть необхідну вагу і не настане тепло. І ось минулого тижня жінка випустила ссавців у природу. Усього було три види – один кожан пізній, дві руді вечірниці і півтора десятка нетопирів середземноморських. Усі вони занесені до Червоної книги. Без опіки Ксенії маленькі тваринки точно загинули б. Побачити як кропивничанка випускає кажанів у природу прийшло зо два десятки охочих – серед них і ті, хто передавав Ксенії мишей. Долучилися до акції і журналісти «КП».
– Усіх кажанів мені приносили небайдужі містяни з різних мікрорайонів – Ковалівки, Завадівки, центру. Вдячна людям, які не викинули їх, не вбили, а переймалися питанням як уберегти тваринок, не нашкодити їм і передали мені. Цьогоріч мене вже швидше знаходять, – посміхаючись, розповідає Ксенія. – Це вже другий раз у нас вдома зимують кажани. Вони живуть у коробочках у холодильнику на нижніх полицях. Там для них сприятлива температура. Упродовж семи днів раз на місяць рукокрилих діставали з холодильника, щоб зважити, напоїти і погодувати. Робили відповідні записи. На всі ці процедури витрачали близько п’яти годин щодня.
Наразі усі кажани окільцьовані, дані про них внесли до спеціальної бази даних Харківського реабілітаційного центру для рукокрилих «Фельдман Екопарк».
Коли погода стабілізувалася – Ксенія випустила кажанів у природу. Першою полетіла руда вечірниця, яку назвали Тарасик.
– Пам’ятаю, приходить якось тато і стурбовано каже: «Катя, у під’їзді кажан». Ми знайшли коробку і побігли його рятувати. Одразу подивилися в інтернеті чим годувати, але вирішили нічого не робити, щоб не нашкодити. Звернулися до професіонала – Ксенії. Вдома з коробки кажан виліз і сховався на балконі, тому весь наступний день ми його шукали, допоки сам не вилетів. А далі передали Ксенії. Думали, то хлопчик і назвали його Тарасик. Але з’ясувалося, дівчинка. Ім’я їй не міняли – стала Тарася, – розповідає Катерина Мурована.
Рятівниця годує кажана, бажає йому всього найкращого і випускає. Радіє, що Тарася полетіла.
За нею один за одним годують і випускають решту рукокрилих. Якщо у цього у рукокрилого вже було ім’я, то інших називали перед випуском. Кажана, якого знайшла і передала Ксенії Світлана Цуканова, з підказки журналістів «КП» назвали Семеном.
– Побачила – біля дверей щось лежить – чи то сухий листочок, чи ще щось, одразу не зрозуміла, рухається. Я до нього – кажанчик. Думаю, що робити, адже його можуть розчавити. Взяла у руки. Він, звичайно, свої зубки показав, вкусив. Забрала додому, посадила у коробку і зателефонувала на «101». А мені кажуть, випустіть на вулицю. А на вулиці тоді – 10 градусів морозу. Потім мені порадили звернутися до Ксенії Ліснічук. Поки я усім дзвонила, він утік. Сховався серед квітів. Там були якісь комашки і він, вочевидь, полетів на полювання. Але вдалося упіймати його ще раз. Посадила у скляну банку і передала Ксенії, – розповідає «КП» Світлана, годуючи кажана.
Маленькі тваринки зацікавили навіть дітей. Ті також брали до рук кажанів і випускали їх у природу. Двох випустили і журналісти «Кіровоградської правди».
– Я їх боялася, адже завжди думала, що вони чіпляються людям у волосся, п’ють кров. Ксенія розповіла, що кров п’ють лише три види, але у нас такі не живуть. Вони гарні, – ділиться враженнями Олена Сідорова.
– Дуже приємно, що до цієї акції долучилися і ті, хто приносив мені кажанів, і діти, і просто небайдужі люди. Усе минуло атмосферно і по-сімейному. Насправді, хочу, нагадати, що кажани у волосся не вплутуються спеціально, людей не кусають. Вони їдять комах. Усі рукокрилі занесені до Червоної книги, – додала Ксенія.
Жінка зізнається, доглядати за такими ссавцями не так уже й легко, але настільки прив’язалася до кажанів, що вже сумує за малими.
– Вдома тиша. Ніхто не шкребеться, не шурхотить. Але тепер вони вільні й насолоджуються свободою. Чоловік уже хоче створити на ютюб-канал про кажанів і розповідати, як про них піклуємося, – каже Ксенія.
фото: Валерій Лебідь та Олена Сідорова
