Продовження історії: В обласному центрі зоозахисниця випустила в природу майже два десятки врятованих рукокрилих

, Наталка Маринець

07471Ще наприкінці 2017-го «КП» розповідала про Ксенію Ліснічук, яка врятувала три десятки червонокнижних кажанів і передала їх до Харківського центру реабілітації. Через деякий час знайшли ще сімох і одного їй передали з Долинської. Але цих вона вже залишила у себе і за рекомендаціями фахівців доглядала сама. Весною минулого року вона випустила їх у природу. За це «Кіровоградська правда» відзначила жінку редакційною відзнакою «Герой КП» у номінації «Зоозахисниця року».

Цьогоріч історія повторилася і до весни у Ксенії вдома було вже 18 кажанів. Рукокрилих жінці приносили небайдужі містяни, а вона піклувалася про них, поки не наберуть необхідну вагу і не настане тепло. І ось минулого тижня жінка випустила ссавців у природу. Усього було три види – один кожан пізній, дві руді вечірниці і півтора десятка нетопирів середземноморських. Усі вони занесені до Червоної книги. Без опіки Ксенії маленькі тваринки точно загинули б. Побачити як кропивничанка випускає кажанів у природу прийшло зо два десятки охочих – серед них і ті, хто передавав Ксенії мишей. Долучилися до акції і журналісти «КП».

– Усіх кажанів мені приносили небайдужі містяни з різних мікрорайонів – Ковалівки, Завадівки, центру. Вдячна людям, які не викинули їх, не вбили, а перей­­малися питанням як уберегти тваринок, не нашкодити їм і передали мені. Цьогоріч мене вже швидше знаходять, – посміхаючись, розповідає Ксенія. – Це вже другий раз у нас вдома зимують кажани. Вони живуть у коробочках у холодильнику на нижніх полицях. Там для них сприятлива температура. Упродовж семи днів раз на місяць рукокрилих діставали з холодильника, щоб зважити, напоїти і погодувати. Робили відповідні записи. На всі ці процедури витрачали близько п’яти годин щодня.

07470Наразі усі кажани окільцьовані, дані про них внесли до спеціальної бази даних Харківсь­­кого реабілітаційного центру для рукокрилих «Фельдман Екопарк».

Коли погода стабілізувалася – Ксенія випустила кажанів у природу. Першою полетіла руда вечірниця, яку назвали Тарасик.

– Пам’ятаю, приходить якось тато і стурбовано каже: «Катя, у під’їзді кажан». Ми знайшли коробку і побігли його рятувати. Одразу подивилися в інтернеті чим годувати, але вирішили нічого не робити, щоб не нашкодити. Звернулися до професіонала – Ксенії. Вдома з коробки кажан виліз і сховався на балконі, тому весь наступний день ми його шукали, допоки сам не вилетів. А далі передали Ксенії. Думали, то хлопчик і назвали його Тарасик. Але з’ясувалося, дівчинка. Ім’я їй не міняли – стала Тарася, – розповідає Катерина Мурована.

Рятівниця годує кажана, бажає йому всього найкращого і випускає. Радіє, що Тарася полетіла.

За нею один за одним годують і випус­­кають решту рукокрилих. Якщо у цього у рукокрилого вже було ім’я, то інших називали перед випуском. Кажана, якого знайшла і передала Ксенії Світлана Цуканова, з підказки журналістів «КП» назвали Семеном.

– Побачила – біля дверей щось лежить – чи то сухий листочок, чи ще щось, одразу не зрозуміла, рухається. Я до нього – кажанчик. Думаю, що робити, адже його можуть розчавити. Взяла у руки. Він, звичайно, свої зубки показав, вкусив. Забрала додому, посадила у коробку і зателефонувала на «101». А мені кажуть, випустіть на вулицю. А на вулиці тоді – 10 градусів морозу. Потім мені порадили звернутися до Ксенії Ліснічук. Поки я усім дзвонила, він утік. Сховався серед квітів. Там були якісь комашки і він, вочевидь, полетів на полювання. Але вдалося упіймати його ще раз. Посадила у скляну банку і передала Ксенії, – розповідає «КП» Світлана, годуючи кажана.

 

07473


Маленькі тваринки зацікавили навіть дітей. Ті також брали до рук кажанів і випускали їх у природу. Двох випустили і журналісти «Кіровоградської правди».

– Я їх боялася, адже завжди думала, що вони чіпляються людям у волосся, п’ють кров. Ксенія розповіла, що кров п’ють лише три види, але у нас такі не живуть. Вони гарні, – ділиться враженнями Олена Сідорова.

– Дуже приємно, що до цієї акції долучилися і ті, хто приносив мені кажанів, і діти, і просто небайдужі люди. Усе минуло атмосферно і по-сімейному. Насправді, хочу, нагадати, що кажани у волосся не вплутуються спеціально, людей не кусають. Вони їдять комах. Усі рукокрилі занесені до Червоної книги, – додала Ксенія.

Жінка зізнається, доглядати за такими ссав­­цями не так уже й легко, але настільки при­­в’я­­залася до кажанів, що вже сумує за малими.

– Вдома тиша. Ніхто не шкребеться, не шурхотить. Але тепер вони вільні й насолоджуються свободою. Чоловік уже хоче створити на ютюб-канал про кажанів і розповідати, як про них піклуємося, – каже Ксенія.

фото: Валерій Лебідь та Олена Сідорова

 

07474 07475

e-max.it: your social media marketing partner