В Олександрівському районі селяни висловили недовіру священику Московського патріархату і захотіли перейти до Православної церкви України

У суботу опівдні біля сільського будинку культури в Бірках – з десяток авто. Всередині – собачий холод, «клімат» від вуличного відрізняється лише тим, що немає вітру. Однак, незважаючи на це, сто тридцять чотири жителі села зібралися, аби вирішити, перейде релігійна громада Свято-Миколаївського храму до новоствореної Православної церкви України чи ні.

За тиждень до того п’ятеро бірчан створили так звану парафіяльну громаду. І недвозначно заявили: «Жодної Православної церкви України, ми лишаємося в лоні Української Православної Церкви Московського Патріархату».

– Кожен народ має право на власну церкву, – починає виступ перед зібранням єпископ Кропивницький і Голованівський Марк. – Відбулися збори, про які ви, можливо, багато хто і не знаєте, де зібралися десятеро людей і сказали, що всі парафіяни – це ці п’ять чоловік. А ви всі – приходьте, жертвуйте, утримуйте священика, але ваша думка нікому не потрібна, і нікого не цікавить. Для чого це робиться? Щоби, знаючи, що більшість людей хоче бути в єдиній Православній Церкві України, забрати у вас таку можливість.

Люди уважно слухають єпископа.

– Якщо є у вас таке бажання – долучитися до Православної церкви України, ви маєте усвідомити: якщо ви хрещені, якщо ви житель цього села, відвідуєте цей храм, якщо ви жертвували на цей храм, якщо ви жертвували на священика і допомагали йому, якщо ви звершували таїнство, звертаючись до цього священика, який тут служить, то ви є членами парафіяльної громади цієї церкви. Вам треба самим зібратися, поспілкуватися і вирішити, яка ваша подальша доля. Це не має бути якийсь тиск із мого боку чи переконання. Я свій вибір зробив уже давно. Прошу тільки, аби між вами не виникло ворожнечі чи якоїсь незгоди, злоби. Бо вам далі жити тут разом, спілкуватися, допомагати одне одному, – продовжує єпископ Марк.

– Вибачте, я не вмію балакати на люди, це вперше для мене? – долучилася до розмови жителька Бірок. – Просто хочу нагадати, що прихожани – це ті люди, які відвідують постійно вечірню службу і недільну службу, які причащаються, сповідаються, беруть участь у житті церкви… Я дуже часто приходжу в цей храм. І у храм загалом приходять п’ять людей. П’ять чоловік, я шоста приходжу. А де ви всі?

– До тринадцятого-чотирнадцятого року прихожан було більше, – відповідає їй односільчанка. – Але там під час богослужіння прославляють Кирила, який благословляє російських солдатів на війну. Я з того часу й не ходжу. Я і раніше не дуже часто ходила. Тепер зовсім перестала…

На зборах починається перше голосування. Сто тридцять три – за те, аби визнати присутніх у клубі релігійною громадою Свято-Миколаївського храму. Одна жінка проти.

Людям роздають розграфлені аркуші паперу. Туди кожен вписує свої прізвище, ім’я та по батькові, адресу, паспортні дані (за бажанням) і ставить підпис. Це щоб потім у противників Православної церкви України не було підстав заперечувати, мовляв, невідомо, скільки людей зібралося і хто вони.

 

 

– Церква – це ми, люди, – говорить тим часом у мікрофон депутат Олександрівської селищної ради Віталій Брайко. – Я за себе хочу сказати, чому я перестав відвідувати цей храм. Коли проводили обряд хрещення моїй дитині дев’ять років тому, я запитав: «А чому видали свідоцтво російською мовою?»… До цього я змалечку з бабусею, з батьками приходив у храм. Не було питання, яка єпархія, московська, українська... У мене особисто не виникає бажання приходити у цей храм. Але церква – ми, люди, віряни, – є. І я сподіваюся, що ми сьогодні приймемо правильне рішення.

Друге голосування – «висловити недовіру настоятелю Свято-Миколаївського храму отцю Володимиру Сошину та припинити його повноваження вчиняти дії від імені громади» – набирає, знову ж таки, сто тридцять три «за».

Перехід до Православної церкви України жителі Бірок підтримали одноголосно. На той момент єдина противниця вже пішла.

Після сільського клубу в церкві, здається, просто спека. Тамтешній настоятель пояснює, провів електричне опалення. Каже, готовий відповісти на всі запитання журналістів. У тому числі прокоментувати бажання людей перейти з-під Московського патріархату до Православної церкви України.

– Так, а я ж що? Хочуть – будь ласка, хай будують собі церкву. У нас парафіяльна рада – десять чоловік, за законом. Ці сто тридцять, про яких ви говорите, – я не знаю їх, вони до церкви не ходять. У нас постійних нараховується десь чоловік сімдесят. Сюди далеченько ходити, церква – на околиці, під лісом. А це ось недавно стільки народу зайшло, що аж збентежили трохи. Це коли вимагали перейти до ПЦУ. Хто ви, звідкіля? Такі, яких жодного разу біля церкви не бачив. Як може людина бути членом парафіяльної ради, якщо вона в церкві ніколи не була? – запитує у відповідь настоятель Володимир Сошин. – Це я взагалі розцінюю як тиск на мене. Приїжджають, вимагають… Сюди ось, до храму, група людей приходила: «Ми з тебе зробимо…». Навіщо це все?

Висловлена селянами недовіра, отця, схоже, не надто хвилює. На збори селян не прийшов, бо, каже, є християнська етика.

– Сьогодні – поминальна субота. Як я покину храм, молитву, людей і піду на збори? Я не можу цього зробити. Десь похорон – а батюшка в клуб пішов. Ви згодні зі мною? Тим більше, у мене монашеський чин. Ну як я можу піти? – пояснює він.

На заклик людей і йому – настоятелеві храму – перейти до Православної церкви України зауважує, що такі питання не вирішуватиме.

– Це вирішується на Архієрейському соборі. Або хоча б нехай громада церкви скаже. А оті сто тридцять чотири – то не громада, вони не відвідують храм, – заявив отець Володимир.

текст: Андрій Лисенко, Ірина Іванова
фото: CBN