Майстриня зі Світловодська створює ляльки-скриньки, які їй замовляють звідусіль
Дитяча мрія – мати найгарнішу ляльку – для жительки Світловодська Вікторії Бакути збулася уже в дорослому віці, коли сама стала мамою трьох дітей. Жінка створює ляльки-скриньки – під сукенками кожної прикріплює невеличкий контейнер для дрібничок. Цією справою захопилася настільки, що сьогодні її лялькові красуні живуть у шанувальниць не тільки в Україні, а й у багатьох країнах світу. Як виникло захоплення, що вкладає у кожну ляльку та про яку мріє – Вікторія розповіла «КП».
Створенням і реставрацією старих ляльок Вікторія Бакута займається чотири роки. Зацікавилася справою, коли була у декретній відпустці з молодшою донькою Ларисою. Зараз дівчинці – шість, а старшим синочкам-близнюкам – тринадцять. Діти і чоловік, каже Вікторія, найперші помічники і критики її робіт.
– Першу ляльку, яку я зробила, подарувала свекрусі. Якось вона побачила і каже: «Яка гарна. От би мені таку!». «Беріть!» – відповіла. А другу ляльку у мене придбала подруга. Так пішло далі, – розповідає про своє захоплення Вікторія.
За кілька років майстриня створила і відреставрувала більше сотні ляльок. Каже, часто робить їх на замовлення, інколи сама уявляє майбутній екземпляр, а буває образ виникає зовсім спонтанно.
– Буває, піду в магазин за ґудзиками, а там побачу гарну тканину, і все –
у мене вже в уяві виник образ ляльки. Купую і ґудзики, і тканину, – ділиться жінка і додає, більше любить працювати зі старими ляльками, повертати їх «до життя». – Колись зі Львівської області мені надіслали дуже стару ляльку, навіть не знаю, скільки їй років було. Я її відреставрувала і зробила дуже гарною. З Миколаївської області прислали порцелянову ляльку з відбитими ногами – з неї теж зробила красуню-скриньку.
Робота над кожною лялькою, за словами майстрині, займає від двох годин до кількох тижнів. Усе залежить від натхнення.
– Іноді зроблю ляльку за дві години, а буває витрачаю на неї кілька тижнів. Є у мене одна лялька, яку я вже два роки не можу доробити. От не йде чомусь. Усе залежить від натхнення, – зізнається співрозмовниця «КП».
Аби навчитися виготовляти ляльки-скриньки, жінка переглянула кілька майстер-класів, але робить їх за власною технологією. Щоб лялька була і гарною, і довговічною, треба знати певні секрети: які матеріали брати, який клей використовувати. Усі вироби Вікторії – без ніг. Під ошатним вбранням схована скринька.
– Це скринька, куди можна покласти прикраси, біжутерію, гроші, цукерки та будь-що. Скриньки виготовляю з різних матеріалів – пластикових водопровідних труб, відерець, харчових контейнерів. До скриньки прикріплюю ляльку, а потім одягаю, – розповідає майстриня і додає, аксесуари, прикраси, штучне волосся для ляльок часто замовляє в інтернет-магазинах, інколи купує старі шиньйони на блошиних ринках.
Діти і чоловік Вікторії стали помічниками і порадниками у захопленні. Каже, чоловік подарував їй швейну машинку, щоб вона могла шити сукні лялькам, а діти часто дають корисні поради, як зробити їх кращими.
– Діти бачать ляльку по-своєму, у них інший погляд на її призначення. Син якось підходить і каже: «Мамо, цій ляльці треба сукню синю зробити». Я пошила, і справді вона стала іншою. До порад дітей прислухаюся, – зізнається співрозмовниця «КП».
Нині ляльки Вікторії Бакути живуть у різних країнах світу. Першу ляльку «Нерозлучні» виготовила на замовлення для молодят із Болгарії. Пізніше її вироби поїхали в Італію, Іспанію, Великобританію, Польщу, Ізраїль…
Свої ляльки Вікторія продає. Каже, найдорожча коштувала 800 гривень.
– Це була маленька гарна лялечка у срібних сережках. Її купили у Великобританії, – хвалиться майстриня і додає, ляльки може виготовити на всі випадки життя, до дня народження, до 8 березня, коханим, мамам і сестричкам. – Нещодавно знайома замовила ляльку для своєї мами. Хоче, щоб вона була з весняним настроєм, з квітами і рожева.
Крім ляльок-скриньок, Вікторія виготовляє також ляльки-мотанки та в’язані лялечки. Каже, всі вони – обереги, в кожну вкладає сакральний смисл і душу.
– Ляльки – це частина мене. В кожну вкладаю часточку своєї душі. Коли роблю ляльку, я відпочиваю, бо маю господарство, город. Для мене це робота для душі, яка приносить радість та ще й прибуток. Я до своїх ляльок ставлюся як мама до дітей. Іду купувати дітям одяг, то купую і тканину для ляльок. Це – моя душа, – каже майстриня і припускає, очевидно, її захоплення має коріння ще з дитинства. – Ми рано залишилися без батька, жили незаможно, не мали тих іграшок, про які мріяли. Нині мої діти вже мають їх удосталь.
Втім Вікторія Бакута досі мріє про свою ляльку.
– Мрію зробити ляльку-себе. Вона має сидіти за столом за швейною машинкою, – ділиться потаємним майстриня і зізнається, ще багато яких образів хоче втілити в іграшках, які даруватимуть людям радість і дитяче захоплення.
фото: надане героїнею
