За булінг у школах відповідатимуть батьки агресорів і директори

«КП» неодноразово розповідала про випадки булінгу у школах. Діти стають надто агресивними, як наслідок, жертви отримують не лише фізичні травми, а й серйозні психологічні. Віднині за цькування та переслідування дитини під час навчального процесу винуватців штрафуватимуть. Парламент запровадив адміністративну відповідальність. Відтак за булінг батьки неповнолітніх агресорів можуть заплатити понад три тисячі гривень, або відпрацювати на громадських роботах.

Згідно з рішенням народних депутатів, Кодекс про адміністративні правопорушення України доповнять статтею, що передбачає штраф за булінг у сумі від 850 до 1700 гривень або громадські роботи від 20 до 40 годин. За булінг, вчинений групою осіб протягом року після накладення адміністративного стягнення, штрафи становитимуть від 1700 до 3400 гривень або 40-60 годин громадських робіт.

Якщо цькування стосовно учня вчинить малолітній або неповнолітній, його батькам загрожує штраф від 850 до 1700 гривень. У випадку булінгу групою малолітніх або неповнолітніх, адміністративне стягнення для їхніх батьків становитиме від 1700 до 3400 гривень.

У разі якщо керівник навчального закладу не повідомить поліцію про випадки цькування, йому теж загрожує штраф від 850 до 1700 гривень або виправні роботи до одного місяця з відрахуванням 20% від заробітку.

– Обома руками підтримую цей закон. Він дуже важливий і має бути. Можливо, в сільсь­­кій школі такі поняття як булінг і цькування не мають виразних проявів, але для міста це дуже актуально, – коментує Марина Лютинська, вчитель інформатики Солгутівської загальноосвітньої школи Гайворонського району. – Поки треба дочекатися оприлюднення тексту закону, побачити саме визначення понять «булінг» і «цькування», як трактуватиметься сам механізм – хто і як оцінюватиме факт насилля. Адже існує дуже тонка грань і хотілося б, щоб усі нюанси врегулювання стосунків законодавець чітко прописав. Щоб не було маніпулювання, все відбувалося чітко, прозоро й убезпечило освітній процес від схожих проявів насилля.

Директор Кропивницької загальноосвітньої школи №30 Наталія Вельгун припускає, відповідальність за булінг може зменшити кількість прецедентів.

– Такий закон дуже потрібен, бо явище булінгу розповсюджене і люди повинні знати, що за це існує покарання, – підкреслює педагог.

Торік «UNICEF Україна» провела дослідження, згідно з яким, 67% дітей зіштовхувалися з булінгом (були жертвою або свідком), а 40% постраждалих від цькування взагалі ні з ким не ділилися проблемою і не зверталися по допомогу. З тих, хто мовчить – 40% соромляться про це говорити, а 22% вважають булінг нормальним явищем.

Ще одні дані озвучило Міністерство освіти. Там оперують абсолютними числами. Згідно з інформацією, у

2017-му в українських школах зафіксували понад сто тисяч звернень до психологів через цькування. Причому, до фахівців зверталися як самі учні, так і батьки з учителями.

Психологи пояснюють, практично в кожному класі є учні, які стають об’єктами знущань, а також агресори – ініціатори булінгу.

Найчастіше цькування ініціюють надмірно агресивні діти, які люблять домінувати, тобто бути «головними». Їх не хвилюють почуття і переживання інших, вони прагнуть бути в центрі уваги, контролювати все навколо. Принижуючи інших, вони підвищують власну значущість. Нерідко це відбувається через глибокі психологічні комплекси кривдників. Можливо, вони самі переживали приниження або копіюють агресивні й образливі моделі поведінки, які існують у їхніх сім’ях.

Фахівці навіть визначили конкретні типи, найбільш чутливі до булінгу. Це діти з фізичними особливостями – носять окуляри, мають порушення опорно-рухового апарату, фізично слабкі. Нерідко жертвами стають зам­­кнуті чи імпульсивні школярі, які не мають близьких друзів. Учні, що можуть відставати у навчанні або ж навпаки надто обдаровані, так звані домашні діти. Ті, хто має відмінності у зовнішності – веснянки, відстовбурчені вуха або ж надмірну вагу, заїкаються… Також під прес однолітків часто потрапляють діти зі слабо розвиненими гігієнічними навичками.

З-поміж іншого автори закону визначили типові ознаки булінгу. До таких зарахували систематичність, наявність сторін – булер, жертва і спостерігачі, заподіяння психічної чи фізичної шкоди, приниження, страх, спричинення соціальної ізоляції потерпілого. Також закон передбачає, що соціально-педагогічний патронаж у системі освіти забезпечує профілактику та запобігання булінгу, надання консультативної допомоги батькам, психологічний супровід дітей, що постраждали від булінгу, стали його свідками чи самі вчинили булінг.

Фахівці зазначають, 70% знущань відбуваються словесно, а сам кривдник часто залишається непоміченим і непокараним. Водночас, наголошують психологи, нині набирає обертів кібербулінг – діти є активними користувачами соцмереж, вільно спілкуються, ображаючи інших, поширюють плітки, особисті фотографії або світлини зроблені в роздягальнях чи вбиральнях. Відтак психологи наголошують, накладення штрафу чи покарання громадськими роботами мають бути частиною комплексу заходів реагування на проблему булінгу.

– Це має бути цілий комплекс заходів, а не просто – заплатив штраф і все. Це виховання дитини і за це в більшій мірі відповідальності несуть саме батьки, а школа їх тільки підтримує і йде назустріч, – говорить практичний психолог навчально-виховного комплексу «Кіровоградський колегіум» Ольга Руденко. – Аби убезпечити подібні прояви, попереджувальні заходи мають проводитися у комплексі, а не перекладати всю відповідальність тільки на педагога і школу.

текст: Ірина Іванова, Любов Попович