В Олександрії сотні людей живим коридором проводжали офіцерів в останню путь

, Олена Несен, "КП"

1079Місто попрощалося з загиблими у Слов'янську льотчиками. Ця трагедія сталася минулого четверга. Вертоліт Мі-8, який належить олександрійській ВЧ/2269, збили в небі. Він згорів ущент. Десять військових загинуло, двоє з них – наші земляки. Третій член екіпажу, олександрієць Олександр Макієнко, залишився живий, проте знаходиться у важкому стані в харківському військовому госпіталі. В останній день весни олександрійці прощалися з героями. Жалобна церемонія на плацу військової частини зібрала сотні людей. Разом із рідними оплакували військових і пересічні люди.

Мі-8 доправляв на Карачун (Телецентр) продукти, воду та бронежилети. Повертаючись назад, взяв на борт бійців на відпочинок. Піднявшись у небо біля Слов’янська, МІ-8 потрапив під обстріл. Гелікоптер збили.

Речник антитерористичної операції Владислав Селезньов повідомив, що внаслідок падіння загинуло десятеро військовослужбовців. Серед них – олександрійські офіцери Сергій Бульдович та Сергій Кравченко.

Прощалися з героями на плацу військової частини у суботу вранці. Провести військових в останню путь зібрався особовий склад частини і сотні олександрійців.

Посеред плацу стояло дві домовини. Поряд сиділи близькі та рідні, невпинно плачучи над загиблими. По периметру вишикувалися десятки військових. Крокуючи під похоронний марш, вони віддали шану бойовим товаришам. Далі попрощатися із земляками підходили олександрійці, складаючи горами червоні троянди і гвоздики.
1081

1080

– Вони під час виконання антитерористичної операції віддали своє життя. Втрату, яку зазнали близькі, неможливо оцінити. Я вірю, людина житиме доти, доки її пам’ятають. Пам’ять про наших загиблих товаришів буде вічною, – не стримуючи сліз, сказав на церемонії командир ВЧ/2269 Геннадій Побиванець.

Єпископ Олександрійський і Світловодський Боголеп разом із духовенством міста відслужив літію за померлими і закликав молитися за новоприставлених воїнів.

– Дуже прикро констатувати, що живучи у цивілізований і мирний час, ми з вами ховаємо загиблих на війні наших братів. Ми можемо говорити про військову доблесть, честь і патріотизм, але ми не повинні забувати, що це були звичайні люди, які мають душі. У них є сім’ї, вони мали цілі, плани… Сьогодні дуже важливо знайти у своєму серці не тільки місце для болю, скорботи, нерозуміння чи бажання помсти, а перш за все – для молитви. Смерть – це страшне явище у нашому житті, невідворотне, але це не кінець буття. Безумовно, я не зможу втішити рідних загиблих і виправдати смерть. Але я можу сказати, що сьогодні новоприставлені воїни знаходяться у новому бутті, – звернувся до рідних офіцерів єпископ.

Полковнику Сергію Бульдовичу був 41 рік. Він служив заступником командира з льотної підготовки. У Сергія залишилися вдова і син – студент Кіровоградської льотної академії. Його товариш Микола каже: навіть бачачи перед собою труну Сергія, не може повірити у його смерть.

– Я не можу прийняти цю трагедію. Розумом наче усвідомлюю, але, здається, Сергій скоро повернеться. Не можу повірити, що його більше немає. Товариші по службі приголомшені трагедією. Усі ходять мовчки з похиленими головами. Це безстрокова жалоба, бо втрата неоціненна. Хлопців убили ні за що. Це в голові не вкладається. Дуже важко пережити, – говорить чоловік.

Загиблому капітану Сергію Кравченку було 39 років. Він служив старшим бортовим техніком-інструктором. У Сергія залишилися вдова і двоє синів. Молодший зовсім крихітний – народився в березні цього року.

– Я багато років знала Сергія. Не передати, наскільки він був життєрадісною людиною! Він дуже любив свою сім’ю. З його мамою я знайома. Бідна жінка, ховає єдину дитину! Сергій був відкритою, доброю людиною, дуже світлою. Дружина у нього залишилася і двоє діточок. Вони вбиті горем, – зі сльозами розповідає подруга двоюрідної сестри Сергія Лілія.

Мер Олександрії Степан Цапюк під час жалобної церемонії пообіцяв допомогти рідним загиблих офіцерів.

– Здавалося, ці події відбувалися десь далеко, в Олександрії було все спокійно. Але відлуння неоголошеної війни докотилося і до нашого міста. Це був один із кращих екіпажів нашої військової частини, вони завжди були на дошці пошани. Вічна їм пам’ять і царство небесне. Ми зробимо все, щоб допомогти родичам загиблих, – пообіцяв міський голова.

За мужність і самовідданість під час несення служби та в пам’ять про офіцерів наказом командуючого Національної гвардії України обох загиблих навічно зарахували в списки особового складу ВЧ/2269.

– Вони виконали свій військовий і громадський обов’язок до кінця. Сергій Кравченко і Сергій Бульдович – були дуже хороші хлопці. Ми спілкувалися з ними весь час – з 2005 року я проходив разом із ними службу. Справжні офіцери, – розповідає «КП» начальник відділення комплектування військової частини Ярослав Дишук. – Важко втрачати бойових друзів. Перед тим, як вони летіли на схід, ми бачилися, спілкувалися. Як виявилося, востаннє. Дуже шкода хлопців, загинули молодими. У них сім’ї, діти залишилися, а їх більше немає...

e-max.it: your social media marketing partner