Жителька Нової Праги виготовляє з соломи унікальні жіночі аксесуари
Мало хто знає, які аксесуари жіночого гардеробу можна виготовити з соломи чи кукурудзяного листя, і що з того виходять неймовірні речі. На такому ремеслі добре знається 56-річна Світлана Піскова з Нової Праги Олександрійського району.
Понад два десятиліття майстриня відроджує забуті українські традиції плетіння речей із стебел жита, льону, вівса та кукурудзи. Виготовляє вишукані солом’яні сумочки, брилі й капелюхи, квіти, кошики, прикраси, картини, ляльок і янголят.
– Соломкарством зацікавилася у 88-му. Тоді працювала у Новопразькому будинку дитячої та юнацької творчості. Вела гурток «Сувенір» та «Історичне краєзнавство». Якось ми організовували виставку. Запросили до неї і жителів. Свої дві солом’яні роботи там презентувала і нині покійна Єфросинія Кравцова. Це були плетена сонячна ваза та корзинка. Мені дуже сподобалися і я захотіла дізнатися, як їх виготовити. Пішла до неї додому і попросила навчити. Так я сплела перший у житті солом’яний капелюх. Він був не дуже досконалий, але для мене цінний. Відтоді Єфросинія Григорівна стала моїм першим університетом, а соломкарство – улюбленою справою, – ділиться Світлана.
Майстриня каже, вдосконалювала свою майстерність постійно. Мала у доробку й оригінальні солом’яні квіти, і цукерниці, і дідухів і ще багато всього.
– У 2005-му мене запросили на міжнародний фестиваль «Берегиня» до Луцька. Там познайомилася з Марією Кравчук – знаною в Україні майстринею соломкарства. Вона запропонувала поїхати у Білорусь на інший фестиваль і повчитися, бо там ця справа дуже популярна. У Мінську набралася досвіду від багатьох майстрів, вивчила нові техніки, – продовжує жінка.
Нині Світлана Піскова – знаний на Кіровоградщині майстер соломкарства. Із сяючої житньої, вівсяної та лляної соломи й кукурудзяного листя виготовляє унікальні речі. Підготувати матеріал для плетіння їй допомагає чоловік Сергій.
– Щороку ми з чоловіком засіваємо у дворі пару соток жита, інколи вівса чи льону, – говорить жінка. – Його треба жати під час цвітіння у травні-червні. Ще коли зелене й пахуче. Збираємо у снопи і просушуємо. На сонці солома вибілюється. Має в собі енергію чотирьох стихій. Росте на землі, овіяна вітром, полита дощем, осяяна сонцем. Це дар Божий людям. Якщо жати її пізніше червня, стає тверда і ламка, з нею тоді важко працювати.
Для плетіння майстриня використовує три верхніх частини стебла. Для роботи солому замочує в окропі на 10-15 хвилин. Потім ріже і плете – зв’язує та зшиває нитками.
– Мокра солома дуже гнучка. Вона у руках немов пластилін, – констатує рукодільниця.
Скільки виробів за кілька десятиліть виготовила жінка – сказати не береться. Каже, роботи роз’їхалися Україною та світом.
Чотири роки тому Світлана відкрила вдома унікальну майстерню. Під неї виділила дві кімнати, одна з них – світлиця. Там проводить свої майстер-класи. Безкоштовно навчає дітей і дорослих. Гуртом виготовляють як мініатюрні сувеніри, так і предмети у людський зріст.
– Соломкарів на Кіровоградщині небагато, – зізнається майстриня. – Цей вид творчості найбільш популярний на Волині та Житомирщині. Тому я залюбки ділюся досвідом із охочими. Знаю 120 видів плетінок. Техніки на перший погляд прості, але досить специфічні. Потрібно мати неабияке терпіння та фантазію.
Справу життя Світлана передала донькам і онуці. Восьмирічна Аріна вже вміє вправно згинати соломку і дивувати своїми виробами.
текст: Наталія Луценко
фото: надане героїнею
