Наталія Чернявська: Нині на усиновлення чекають вісімсот дітей

Велика відповідальність – бути хорошими батьками для власних дітей. Ще більша вона, коли дітей усиновлюють. Крім того, що ця справа благородна і складна, вона переповнена емоціями, очікуваннями, тривогами і обов’язково надбаннями і дитини, і дорослого. Що треба знати майбутнім усиновлювачам, як розпізнати «свою» дитину, – відповіді на ці та інші запитання знає начальник служби у справах дітей облдержадміністрації Наталія Чернявська.

– Процедура усиновлення доволі довга і складна, але це варте майбутніх моментів щастя і для дитини, і для її батьків, аби цей шлях пройти. Якось до служби у справах дітей звернулася жінка. Вона давно хотіла стати мамою. На офіційному сайті вона побачила фото чотирирічного хлопчика, але з’ясувалося, що у нього ще є молодший братик. Вона зрозуміла, що ці хлопчики її. Попереду на неї чекало чимало випробувань – відвідування дітей, спілкування з ними, засідання суду... Але весь цей шлях варто було пройти, щоб нині жити щасливою повною родиною, – розповідає Наталія Чернявська.

Процедура усиновлення починається з виваженого рішення подружжя або ж одинокої особи прийняти дитину у свою сім’ю на правах рідного сина чи доньки, каже співрозмовниця «КП». Далі, пояснює, слід звернутися до служби у справах дітей за місцем проживання, зібрати необхідні документи й подати їх до органу з відповідною заявою.

Представники служби у справах дітей обстежать умови проживання майбутніх батьків і нададуть висновок про можливість бути усиновлювачем. Далі слід отримати висновок про доцільність усиновлення та відповідність його інтересам дитини і подати заяву та документи до суду. Після рішення суду про усиновлення та оформлення нового свідоцтва про народження дитини, її передадуть новим батькам.

– Як батьки знаходять «свою» дитину? Інформацію про неї ми надаємо, якщо у подружжя або одинокої особи є висновок про можливість бути усиновлювачами. Тоді майбутні батьки дивляться фотографії дітей, визначаються з віком і статтю дитини, знайомляться з документами, які підтверджують право дитини бути усиновленою, та висновком про стан її здоров’я, – розповідає Наталія Чернявська і додає, інформацію про дитину можна отримати не тільки в службі у справах дітей, а ще в Міністерстві соціальної політики України. Існують також сайти, які публікують відомості про дітей.

Бувають випадки, коли людям, які звертаються з бажанням усиновити дитину, відмовляють, зазначає посадовиця.

– Кандидатам в усиновлювачі можуть відмовити, якщо у поданих документах є виправлення або дописки, не завірені в установленому порядку, – зауважує Наталія Чернявська і далі перераховує причини, з яких заявники не можуть бути усиновлювачами. – Зокрема, якщо вони обмежені у дієздатності, визнані недієздатними, позбавлені батьківських прав, якщо їхні права не поновили, якщо були усиновлювачами (опікунами, піклувальниками, прийомними батьками, батьками-вихователями) іншої дитини, але усиновлення скасували чи визнали недійсним з їхньої вини, стоять на обліку або на лікуванні у психоневрологічному чи наркологічному диспансері, зловживають спиртними напоями або наркотичними засобами, не мають постійного місця проживання та постійного заробітку, страждають на хвороби, перелік яких затверджений центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я, є іноземцями, які не перебувають у шлюбі, крім випадків, коли іноземець є родичем дитини, були засуджені за злочини проти життя і здоров’я та інші випадки, передбачені законодавством.

Також, констатує посадовиця, охочим відмовлять в усиновленні, коли різниця у віці між дитиною, яку бажають усиновити, та заявниками становить менше п’ятнадцяти років. Якщо сума сукупного доходу на кожного члена сім’ї менша, ніж установлений законодавством прожитковий мінімум. Коли житло заявників у незадовільному стані, або у ньому неможливо влаштувати місце для занять і окреме спальне місце для дитини. Якщо орган опіки вирішить, що кандидати на усиновлення можуть спричинити негативні наслідки для виховання і розвитку дитини.

Сім’ї, які усиновили дитину, залишаються в полі зору працівників служби у справах дітей, наголошує співрозмовниця «КП». Згідно з вимогами законодавства, за усиновленими дітьми здійснюється нагляд до досягнення ними 18 років – щороку протягом перших трьох років після усиновлення, а потім один раз на три роки до досягнення дітьми повноліття такі родини навідують інспектори служби для контролю за умовами проживання всиновлених дітей.

Чи трапляються випадки, коли сім’я усиновила дитину, а через деякий час вирішила повернути її? Наталя Чернявська наголошує, такого поняття як «повернути усиновлену дитину» взагалі не існує.

– Якщо дитина усиновлена, вона набуває прав рідної. Закон покладає на всиновлювачів ті ж обов’язки з виховання, що лежать на рідних батьках дитини. Вони зобов’язані виховувати, піклуватися про дитину, захищати її інтереси, матеріально утримувати. Сімейним кодексом передбачається скасування усиновлення або ж визнання його недійсним, – пояснює співрозмовниця «КП», – якщо усиновлювачі не виконують належним чином батьківські обов’язки. До речі, такі батьки більше не матимуть права усиновити дитину.

Нині, за словами Наталії Чернявської, на усиновлення чекають близько восьмиста дітей.

– Торік на Кіровоградщині всиновили шість десятків дітей. Цьогоріч поки трохи більше тридцяти. Ще три десятки родин перебувають на обліку на всиновлення, – підсумовує посадовиця.