Олександрійка пише пісні на замовлення і мріє створити власний продюсерський центр

, Наталка Маринець

05186Вікторія Покора з Олександрії працює масажистом. Але майже все її життя пронизане музикою. Вона пише пісні на замовлення. Колись жінка створювала тексти для багатьох відомих виконавців і співпрацювала з чималою кількістю продюсерских центрів, хоча та співпраця, зізнається, не приносила великого задоволення. Змінити підходи до роботи Вікторію колись переконав Кузьма Скрябін. Нині жінка мріє про власний центр.

– Я працюю за фахом масажистом у приватному кабінеті. Маю три десятки років стажу. І це не тільки улюблена робота, а й хобі. У кожного воно своє – хтось в’яже, вишиває, збирає колекції, полює, малює... А мені подобається те, чим я вже стільки років займаюсь. Коли є хобі – є сенс життя, бо людина без уподобань частіше депресує, ніж радіє. Тому я завжди посміхаюся і знаходжу позитив у кожній хвилині, що дарує новий день. Також я донор крові і кожен раз, коли є необхідність, здаю. Адже комусь вона обов’язково допоможе, – розповідає про себе Вікторія.

Колись жінка професійно займалася написанням пісень, тому зараз має солідну добірку робіт.

– У минулому писала тексти і музику до пісень. Сама співала, але, на жаль, не займаюся цим зараз професійно, а лише в формі демоверсій. Мої вірші друкували в альманах і збірках поетів України, СНД. У власному архіві півсотні сольних пісень, із десяток дуетних і більше двохсот я написала для виконавців, – продовжує співрозмовниця «КП».

Любов до музики у Вікторії з’явилася ще у шкільні роки. Тоді маленька дівчинка наполегливо намагалася вступити до музичної школи. Однак тривалий час не вдавалося. Аби підтримати дівчинку, батьки купили їй фортепіано.

– Я пишу вірші і музику ще зі шкільних років. За мій талант дякую рідним, у першу чергу батькам, за те, що вони не заперечували моєму бажанню займатися музикою, купили навіть мені фортепіано. Сім років наполегливо вступала до музичної школи, але через великий потік охочих, не проходила. У сьомому класі вперше почули мою пісню, запропонували серед навчального року прийти на навчання без іспиту до музичної школи, – з посмішкою пригадує Вікторія. – На жаль, я встигла закінчити лише два класи, адже треба було вступати до іншого навчального закладу. Я вступила до медичного училища, але творчість завжди мені допомагала в навчанні, роботі і в моєму житті.

У 18 років олександрійка зібрала власний гурт.

– Називався «Stella». Однак проіснували ми недовго, бо зачинили будинок культури. Заняття музикою якось непомітно розчинилося. Згодом я вийшла заміж, народилися донечка Анастасія і син Даниїл, і в мене ніби розправились крила, знову почала писати. Донька пішла на вокальний гурток і я разом із олександрійсь­­ким музикантом Романом Мирним стали писати пісні, а діти – виконували їх, – розповідає жінка.

Якось доля звела Вікторію з відомим музикантом Андрієм Кузьменком.

– Він під мою пісню танцював, а потім запитав: «Мала, а де ти цю пісню взяла?». Я відповіла, що це моя. Після цього він багато мені допомагав у просуванні текстів, підказував, як правильно шукати виконавців, учив бути продюсером, слухав мої новинки… На «Шанс» кликав, їздили з родиною, щоб побачити, як усе відбувається. Сама ж не наважувалася пробувати виступати, – ділиться з «КП» Вікторія. – Потім перший власник олександрійського радіо «Маяк» Андрій Турський запросив на ефір, де я презентувала свої пісні. Так і з’явилися у мене нові співавтори, потім виконавці, народився дует «5 миль» із Романом Воронковим. Далі були фестивалі, міжнародні конкурси, працювала з продюсерськими центрами…

Однак, констатує Вікторія, робота з такими центрами не принес­­ла особливого задоволення – ані морального, ані матеріального.

– Тоді я стала самостійно шукати через соціальні мережі партнерів. Частинка моєї душі звучить на радіо, телебаченні, у хіт-парадах, у фіналі дитячого Євробачення. Зараз чекаю презентації нових пісень від зірок. Працюю над сценаріями для фільмів, – продовжує співрозмовниця.

Нині Вікторія мріє про власний продюсерський центр.

– На жаль, у наш час усе не може бути безкоштовним, бо для того, щоб текст ліг на ноти і став піснею, потрібне гарне аранжування і не завжди є можливість самій сплачувати, щоб пісня знайшла свого співака. Тому завжди відкрита до співпраці з композиторами. Пісня – не знаряддя для збагачення, а сходинка яка допомагає талановитим сяяти і немає кращої плати, ніж їхні майбутні перемоги. Бо написання текстів – дар, який не продається, а дарується. Усі гонорари, що мені іноді сплачують виконавці, скеровувала на благодійність, а зараз вкладаю в аранжування для талановитих дітей, – ділиться з

«КП» Вікторія. – Тому в планах – створення продюсерського центру, над чим зараз працюю з друзями. Будемо разом писати пісні, знаходити талановитих виконавців нашої області, створювати умови для репетицій, запису і презентацій на конкурсах, фестивалях, радіо, телебаченні.

фото: надане співрозмовницею
e-max.it: your social media marketing partner