Школярка пішла працювати, щоб дбати про безпритульних тварин
Олександрі Жулінській з обласного центру – усього 11 років. Не дивлячись на юний вік, дівчинка вже знає, що таке біда. Зараз Саша живе з бабусею і старшим братом. Родині копійка у копійку вистачає, щоб заплатити за комуналку і придбати продукти. Та не дивлячись на усі складнощі життя, дитина не втратила віру у добро – заради тварин-безхатьків пішла працювати.– Із першого вересня я буду вже шестикласницею. Люблю уроки математики і літератури. А ще – малювати, гратися з дітками, тварин люблю, – скромно розповідає про себе Олександра.
Саме останні два захоплення стали для дівчинки особливими.
– Я і мій старший брат живемо з бабусею. Брат зламав ногу, тому зараз удома і ніде не працює, ми під опікою бабусі. У вільний час я допомагаю. А ще – доглядаю за дітками і вигулюю собак – за це мені платять гроші. Раніше вигулювала вівчарку, але господарі переїхали, якогось разу гуляла з лабрадором. Зараз переважно з таксою і дворняжками. За тиждень кілька разів звертаються, аби вигуляла, платять за раз 100-150 гривень, – ділиться співрозмовниця «КП».
Майже усі зароблені кошти Саша витрачає на корм для безпритульних тварин.
– Гроші майже завжди витрачаю на корм для безпритульних тварин, тому що у нас на вулицях їх дуже багато і багато не стерилізованих. Вони потім приводять кошенят, цуценят, люди їх топлять. Мені шкода дуже. Собаки і коти ж не винні, що у них з’являються маленькі – це їхня природа. У нас тварини голодні, а голод – це дуже погано. Я сама знаю, що це таке. Був такий період життя, – зізнається «КП» дівчинка. – Тварини ж самі за себе не постоять, не зароблять на їжу. Разом із подружками годуємо їх, водички наливаємо. Коли виходить заробити, то купую корм, коли ні – приношу з дому борщ, суп, що є.
Спочатку бабуся не знала про її роботу, втім коли дізналася, – підтримала онуку.
– Про те, що я вигулюю собак і мені за це платять, бабуся не знала. Але вона знає, що я підгодовую собак, тому не проти такого. Їй навіть подобається, що я така, – каже дівчинка.
Підтримала бабуся дівчинку і тоді, коли та принесла з вулиці кошеня.
– Я його знайшла, воно кричало дуже. Хтось викинув, мабуть. Я його викупала, відгодувала, виходила. Уже десь місяць він живе з нами, йому ж місяців чотири, – розповідає Саша.
Захоплюються дівчинкою і волонтери.
– Саша була на акції «Україна – не шкуродерня!». Це я її запросила. Ми з нею познайомилися, коли ходила з бутлями і наливала безпритульним тваринам воду, я також вийшла це робити… Не дивлячись на юний вік, Саша така доросла, такі отямлені у неї думки, хвилюється за тварин-безхатьків. Я в захваті від її позиції. І бабуся у неї гарна людина, – поділилася Валентина Ольховська.
фото: Ігор Філіпенко
