Віра чоловіка допомогла мені одужати від раку і народити Марічку

30-річній кіровоградці Оксані лікарі встановили страшний діагноз – рак шийки матки. Столичні медики давали непогані прогнози на одужання, однак про можливість завагітніти і мови бути не могло. З тих пір минуло шість років. Оксана одужала і навіть більше – народила здорову дитину. Жінка впевнена: диво сталося завдяки людям у білих халатах і непохитній вірі її чоловіка.

Найбільше шкодувала, що не встигла подарувати Максиму дитину
Той день Оксана запам’ятала назавжди, адже кардинально змінилося її звичне, щасливе життя. «Напевно, у вас онкологія», – сказала Оксані після огляду столичний гінеколог і порадила найближчим часом пройти обстеження. У той момент, розповідає жінка, життя наче зупинилося.

– У вухах почало дзвеніти, далі я вже нічого не чула. З голови не виходили слова лікаря: «Не зволікай! Не зволікай!» Але я не могла підвестися з місця, – згадує Оксана.

Вирішивши не мучити себе здогадками і переконатися у діагнозі, жінка відразу після огляду попрямувала на обстеження.

– Коли йшла на обстеження, не відчувала під собою землі. Дурні думки крутилися у голові. Я заспокоювала себе лише одним: «Лікар, скоріш за все, помилилася». І все повторювала, що здорова,  – каже жінка.

Найважчим, згадує Оксана, був час очікування результатів. Проте, коли він сплинув, жінка не почула очікуваних втішних слів. Після обстеження лікарі таки підтвердили – у неї рак шийки матки.

– Не можу сказати, що була до цього зовсім не готова. Поки чекала результатів обстеження, у думках  прокрутила багато варіантів. Але бути абсолютно готовим до такого діагнозу неможливо. Я вилетіла з лікарні, бо не могла спинити сліз. Аби заспокоїтися і все обдумати, я пішла до парку. Від хвилювання моє серце калатало, як скажене. Я чула його биття і мені здавалося, життя розпочало зворотній відлік. Мені тільки тридцять, я ще нічого не встигла. «Боже, це несправедливо!» – плакала я, – з болем згадує Оксана.

Під час прогулянки жінка вирішила, що нікому не скаже про свій діагноз, окрім чоловіка. Хвора на серце мати може не витримати такої новини, а чоловікові не можна не сказати, розмірковувала вона. Зателефонувала Максиму, аби він підійшов до парку.

– Поки на нього чекала, все думала: «Бідний, він так мріяв про дитину, так мріяв. А тепер навіть моє життя під загрозою, не те що можливість завагітніти в майбутньому». Я дуже шкодувала про те, що не народила дитину раніше, адже ми вже чотири роки були у шлюбі. Чого я не поспішала, чого так хотіла пожити для себе? А що тепер? – корила на себе Оксана.

Ти одужаєш, я вірю в це і ти також вір
Каже, коли повідомила чоловікові про свій діагноз, він довго нічого не відповідав, продовжуючи крокувати парком. А потім міцно стиснув Оксану за руку і сказав: «Щоб там не було, ти одужаєш. Я в це вірю і ти також вір. Це головне». Жінка зізнається, саме після цих слів вона відчула, що зможе перемогти хворобу.

Медики зробили Оксані біопсію й повідомили, що пухлина операбельна і вже за кілька днів її видалять. Перед операцією, зізнається жінка, вона не раз  долала приступи відчаю, зневіри. Та кожного разу повірити в одужання змушував чоловік.

– Він вірив у моє одужання більше, ніж я. Я часто думала про те, що не переживу операцію. Навіть написала рідним прощальні листи. Я жаліла себе, шкодувала про те, що  так і не встигну зробити. Але в моє одужання вірив Максим. За нас обох. Він не сподівався, а саме твердо вірив у те, що все буде добре. Він утішав мене, хоча не менше потребував підтримки, ніж я, його хвора дружина, – каже Оксана.

Про дитину я навіть думати не могла
На щастя, операція пройшла успішно. З’ясувалося, пухлина вразила лише шийку матки, тож орган залишився цілим. Оксана досить швидко відновилася після операції, пройшла курс хіміотерапії і потроху почала повертатися до звичного ритму життя. Більше року жінка проходила регулярні перевірки, які щоразу підтверджували – лікування дало очікуваний результат.

Ще через рік Оксана дізналася, що чекає на дитину. Каже, у вагітність не могла повірити, аж поки її не підтвердили медики. Проте лікарі не радили народжувати немовля через ризики.

– З таким діагнозом, який у мене був, завагітніти – це взагалі нереально. Але у нас вийшло і щастю просто не було меж. Його не затьмарили навіть відмовляння медиків і застереження про ризики. Ми з Максимом були впевнені: якщо вдалося перемогти таку важку хворобу, виносити і народити здорову дитину обов’язково вийде, – розповідає Оксана.

– Чоловік був неймовірно радий, але зовсім без подиву відреагував на звістку про майбутню дитину. Максим вірив і був впевнений у тому, що ми все-таки станемо батьками. Мені здається, саме завдяки його вірі так і сталося. А сталося дійсно диво – у нас народилася Марічка, – зі сльозами каже жінка.

Сьогодні вона з упевненістю може говорити, що хворобу перемогла. Доказом тому, що дива трапляються, є гарні аналізи жінки і маленька донечка, у народженні якої чоловік Оксани ніколи не сумнівався.

– Моє життя дуже змінилося з того моменту, коли я дізналася про діагноз, – розмірковує жінка. – За час хвороби у мене відбулася переоцінка цінностей, як, напевно, у більшості тих, хто пережив щось подібне. Адже це не дивно – хвороба змінює людину. У мене було багато часу переосмислити своє життя, зрозуміти, яким воно має бути, і що є найважливішим у світі. Тепер я інакше ставлюся до нього, до свого вільного часу, який нині повністю присвячую сім’ї. І, знаєте, ще більше люблю свого чоловіка. Не знаю, що б я робила без нього, і чи взагалі була б жива без його підтримки і віри.