Лялькова індустрія: ціни на одяг і взуття іноді вищі за людські

Сучасні ляльки – вже давно не ті, якими старше покоління гралося в дитинстві. Мами їм усе рідше шиють одяг, а батьки чи старші брати – не знаходять натхнення зробити мініатюрні предмети побуту з підручних матеріалів. Нині лялькова індустрія – то брендове вбрання, такі ж аксесуари і взуття. Це недешеві будинки, авто, меблі і навіть крихітні копії домашніх улюбленців. Бізнес навчився робити гроші на дитинстві. Дорослі таким можливостям радіють, бо діти не просять кофтинок і столика для ляльки – усе це можна придбати і зекономити час. Психологи ж тим часом беруться за голову, адже рольові ігри, які готували малих до реального життя, нерідко допомагали вибрати професію, тепер мало популярні. Ба більше, вони стали швидше винятком, аніж правилом дитинства.

46-річна Галина, згадуючи своє дитинство, каже, колись найцікавішою грою у ляльки було самостійне пошиття одягу.

– Ще у ранньому дитинстві найулюбленішою грою були різнобарвні клаптики тканин, із яких ми з подружками шили одяг для наших ляльок. Це був цілий цех із пошиття «модних трендів». Які тільки ми шили для них плаття, спідниці, штани!.. А коли потрапляв клаптик із люрексом, то це взагалі був шедевр. Ми обмінювалися ляльковим одягом, змагалися, хто пошиє краще. Та дитяча гра для когось стала вибором професії у дорослому житті. Декілька моїх подруг стали швачками і нині виготовляють чудовий одяг, – розповідає жінка і додає, сьогодні навіть не уявляє, як можна дівчаток позбавити такого задоволення творити самим.

24-річна Юлія у дитинстві шила разом із мамою одяг для ляльок, а тато робив для них меблі.

– У нас був величезний пакет із клаптиками різних тканин. Мама, навіть якщо була дуже зайнята, завжди знаходила час і ми разом шили для моїх ляльок одяг. Вони у мене завжди були одягнені «з голочки». Одяг мала на всі сезони – ми шили вечірні плаття, літні сукні... Пам’ятаю, коли випав сніг, я висипала ті тканини, покликала маму і ми пошили теплі костюми – брюки і кофти. Для великої ляльки зв’язали зелену жилетку, – пригадує Юлія. – Кожен день лялькам міняли зачіски. Спочатку мама заплітала мене, а потім я заплітала ляльок.

Співрозмовниця «КП» каже, як і більшість дівчаток її віку, у дитинстві мала також чимало іграшкового посуду, меблів…

– Ліжечко для моїх ляльок зробив тато, а мама – пошила постільну білизну. Ще тато зробив шафу для їхнього одягу. Але з часом його було так багато, що він не поміщався туди, – посміхається Юлія.

Мама шестирічної Софійки – Анастасія – практично нічим не відрізняється від мільйонів сучасних мам. Зізнається, з донькою одяг лялькам не шиє, бо бракує часу. Натомість компенсує це кількістю іграшок.

– У мене немає часу, щоб шити, – я пізно повертаюся з роботи. Але у Софійки багато ляльок, є чимало різного одягу на них та інших аксесуарів. Спеціально одяг лялькам не купували – продавався в комплекті. Косметику, будинки для ляльок теж не купуємо, але вона їх дуже просить, – констатує Анастасія.

А от кіровоградська письменниця – 29-річна Ольга Мігель і зараз не проти гратися ляльками. Деякі купує для колекції, решту – щоб самотужки змінювати їхній образ. Шити одяг для ляльок любить ще з дитинства.

– У дитинстві мала дві китайські Барбі. Шила їм щось постійно настільки, наскільки могла це зробити самостійно п’яти-восьмирічна дівчинка, – ділиться з «КП» Ольга.

Активно колекціонувати ляльки почала з 2016-го. Одних змінює кардинально, а деяких залишає такими, якими вийшли з конвеєра.

– Це просто захоплення, яке почалося ще років сім-вісім тому з шарнірних ляльок. Це такі іграшки, частини тіла яких з’єднані шарнірами на місці суглобів, тому ляльці можна надати будь-яку позу, – пояснює Ольга. – Змінюю образ далеко не всіх ляльок. Більшість із них дуже подобаються в оригінальному вигляді і часто купую ляльку саме заради цього. Коли ж я переробляю ляльку, це може бути від малого – підбір іншого одягу, до більш радикального – перепрошиваю волосся та перемальовую обличчя. Із шарнірними ляльками все простіше – вони голі заготовки і розраховані, щоб підбирати для них перуки, міняти очі, вбрання... Ці ляльки саме в тому одязі, який для них шила я, і час від часу, під настрій, я кардинально міняю їм образ. Іноді – під пори року, погоду, іноді – під персонажів книг, які пишу. Буває, просто під настрій. Маю цілу жменю очей і скриню з перуками та одягом.

Змінити образ ляльки зовсім не складно, адже зараз існують спеціальні бренди вбрання й аксесуарів. Їх можна купити як у звичайному магазині іграшок, так і в спеціалізованому, чи просто замовити в інтернеті.

Співрозмовниця «КП» зізнається, ляльки обходяться не надто дорого. Середня ціна 150-250 гривень.

Проте нерідко ляльки та аксесуари для них коштують значно більше. Вартість деяких сягає десятків тисяч доларів!

Наприклад, шарнірна лялька у середньому на різних сайтах коштує від тисячі гривень. Аби зробити їй очі, волосся, вії, макіяж доведеться викласти ще кілька тисяч. Тільки пара очей обійдеться в середньому у 300 гривень!

Спідниця для Барбі коштуватиме 160 гривень, а сукня у комплекті з сумочкою – 250, набір взуття – ще 150 гривень.

А от одяг для друга Барбі – Кена – 200-250 гривень.

Комплект вбрання для пупса обійдеться в середньому у 500 гривень! І це при тому, що за півтисячі можна купити кофтинку для дорослої людини чи комплект одягу для немовляти.

Ліжко для Барбі вартує 250-300 гривень, а от у комплекті з трюмо і шафою – економніше – 450-500 гривень.

Ванночка або душ для пупса коштуватимуть від тисячі до трьох із половиною тисяч гривень!

Ляльковий будиночок із меблями заввишки 124 сантиметри обійдеться у 3500-3700 гривень. За ці кошти у Кіровограді можна місяць орендувати однокімнатну квартиру.

Дрібні аксесуари – капелюшки, сумочки, намисто – можна купити до сотні гривень. Мінімальний набір для макіяжу для ляльки – блиск для губ і чотири-шість відтінків тіней для очей коштуватиме близько 300 гривень. Жінки можуть собі за ці гроші купити туш або помаду.

Окрім того, що меблі та одяг можна купити в іграшкових крамницях, існує чимало виробництв, де все це можна замовити персонально.

Наприклад, в Олександрії родина робить ліжечка для ляльок.

– Тато з дерева і фанери робить ліжка, він слюсар. Уперше два з половиною роки тому зробив одне ліжечко у подарунок онуці. З того часу робить на замовлення. А мама шиє подушечки, матраци, ковдри… У деяких моделях ліжка, переважно ті, що маленькі, у комплекті йде постіль. До інших треба додатково замовляти. 50 гривень за подушку і матрац, а якщо повний комплект – 100 гривень, – розповідає «КП» Юлія.

Зазвичай замовлень не дуже багато, переважно з проханням зробити ліжка для ляльок звертаються під Новий рік.

– Перед зимовими святами зо два десятки продали за місяць і близько десятьом клієнтам довелося відмовити, бо не встигали виконати. Розміри робимо під замовлення. Є різні моделі, найдорожча у нас – 500 гривень. Це ліжко з ящичком для постільної білизни, довжина 50 сантиметрів, ширина – 30, висота – 45. Найдешевше ліжко – 250 гривень, – продовжує олександрійка.

І хоча зараз таке різноманіття аксесуарів для ляльок, психологи радять батькам робити одяг, ліжечка, будиночок та інше разом із дітьми. Це допоможе зблизитися з ними і не втратити в майбутньому зв’язок.

– Разом робити такі речі необхідно! Дитина так краще розвивається – це емоційна сфера, вольова, адже слід висидіти поки щось робиш. Важливо залучати дитину до цього процесу. Під час спілкування з’являється більша довіра до батьків, що у майбутньому лише покращить стосунки і допоможе уникнути конфліктів чи швидше їх вирішити, якщо такі будуть. Окрім цього, дитина більш бережно ставитиметься до таких речей і матиме в дорослому віці гарні спогади, – пояснює практичний психолог із громадської організації «Центр психологів-практиків» Олена Каліман.