Кіровоградець робить шедеври з міді і сталі
Кіровоградець Сергій Суржко працює охоронцем. Але паралельно з такою звичайною роботою чоловік має творче і водночас дещо лицарське хобі. Він захоплюється кольчужним плетінням, холодним куванням і плетінням прикрас із мідного дроту. Зі сталі і міді чоловік робить справжні шедеври. У колекції Сергія вже сотні різноманітних виробив – браслети, підвіски і чимало іншого.
Такою справою чоловік займається близько чотирьох років. А все почалося з маленького брелка.
– Колись у мене був литий металевий брелок – скорпіон. Стало цікаво, що можна зробити щось подібне. Почав в інтернеті дивитися різні способи і техніки. Натрапив на кольчужне плетіння, холодне кування і плетіння з дроту. Спробував усе, тепер от цим займаюся близько чотирьох років. Уже багато зробив, мабуть сотні виробів маю, – розповідає «КП» Сергій Суржко.
Спочатку чоловік спробував робити з алюмінію, потім була сталь і мідь. Саме остання найбільше припала до вподоби.
– Перші браслети пробував із алюмінію робити. Але метал дуже м’який і з товстого дроту, не надто зручно плести. Далі спробував сталь – цей метал навпаки жорсткий і для кольчужного плетіння не дуже підходить. Так би мовити, на любителя. Найзручніше і найбільше мені сподобалося працювати з міддю, – зізнається співрозмовник «КП».
У техніці кольчужного плетіння чоловік навіть розпочав плести обладунок, але так і не завершив роботу. Натомість зосередився на браслетах, яких у чоловіка нині майже півсотні.
– Браслети – це те, з чого у мене почалося кольчужне плетіння. Їх у мене зараз чотири десятки і кожен у новій техніці. Часом і сам ношу їх. Можу щодня різні одягати. Також роблю брелки у вигляді знаків зодіаку у цій техніці, – каже Сергій.
Іноді, щоб зробити лише один браслет, чоловік цілий день працює над ним.
– Починав із простого браслета, тоненького. Робив по фото, без схеми. Потім шукав різні схеми і майстер-класи – їх дуже багато. Потрібно заготовити кільця – нарізати дріт, зігнути, а потім все зібрати до купи і затиснути. На браслети йде 2-3 метри дроту, – розповідає чоловік і додає, також любить плести й інші прикраси. – Обплітаю камені, бусини, роблю підвіски. Пробував холодне кування – переважно це жіночі прикраси – сережки, шпильки, діадеми. Деякі так само, як і браслети, роблю за схемами, буває сам щось вигадую, беру в руки дріт і роблю візерунки. Як на душу піде. Були різні експерименти.
Як тільки виріб готовий, Сергій покриває його спеціальним лаком.
Втім, не дивлячись на таку філігранну роботу, над професією ювеліра навіть не задумувався.
– Ювелірного досвіду у мене не має. Та це, мені здається, зовсім інший напрямок. Ніколи не пробував робити щось із золота чи срібла. Ці матеріали значно дорожчі за мідь, – посміхається він.
І хоча метал, з яким працює Сергій, не дорогоцінний, визначити вартість своїх робіт, чоловіку важко.
– Ніколи не думав над тим, за скільки б продав. Свої вироби лише дарував комусь. Але, думаю, домовилися б. Готовий робити індивідуальне замовлення, якщо воно буде мені під силу, – каже майстер.
З великої кількості робіт, якусь одну найкращу Сергієві Суржку украй важко виокремити. Зізнається, любить усі.
– Усі улюблені, важко якусь одну виділити. У кожну вкладаю душу. Вже було не мало позитивних відгуків про мої роботи. Коли щось роблю – завжди думки позитивні, тому мабуть так, – ділиться співрозмовник.
Останнє, що зробив чоловік – картина з монет. Її подарував татові на день народження.
– Вирішив спробувати ще щось. Картина дерева з монет – це свіжа робота. Подарував на день народження татові. Йому сподобалось, – радіє майстер-самоучка.
Звідки стільки натхнення в охоронця і звідки він його черпає, чоловік і сам сказати не може.
– Усі кажуть, «Ой, як ти оце робиш: сидиш, крутиш…». Але якщо заняття подобається, то жодних складнощів, нічого неможливого немає. Головне натхнення! А воно саме звідкись береться. Буває, місяць нічого не роблю, а буває навпаки – місяцями плету, – ділиться співрозмовник «КП». – Варіантів плетіння – безліч. Хочеться якісь нові техніки спробувати. Наразі вже чимало опанував, але, як кажуть, вдосконаленню немає меж.
фото: Ігор Філіпенко
