У Кіровограді вперше обрали кращу медичну сестру року
Найближчої неділі медики святкуватимуть професійне свято. З цієї нагоди в обласному центрі вперше влаштували конкурс на кращу медичну сестру року. Участь у ньому взяли п’ятеро медпрацівників, а от перемогу здобула медсестра травматологічного відділення Кіровоградської міської лікарні швидкої медичної допомоги Наталія Сеник. Це перший медичний конкурс у її житті і одразу ж перемога. А от майбутню професію жінка вибрала ще у першому класі…
– З дитинства мені дуже подобалися люди в білих халатах. Ще у першому класі я вирішила, що обов’язково стану медсестрою. Після закінчення коледжу не обдумувала, яка лікарня, відділення, поліклініка чи то стаціонар, – я просто хотіла працювати. Отримала направлення в Кіровоградську лікарню швидкої медичної допомоги, а на місці вже сказали, що у травматологічне відділення. І от працюю вже 16 років, – розповідає Наталія Сеник.
За весь час роботи жінка отримувала подяки і дипломи від адміністрації закладу. Втім у конкурсах ніколи участі не брала. Колективно лікарня вирішила це виправити, адже впевненні, поряд із ними працює хороший спеціаліст. А відтак делегували колегу представляти заклад на міському конкурсі «Краща медсестра року». За це звання змагалися ще четверо учасників. Конкурс проходив у кілька етапів.
– На конкурсі було п’ять учасників і кілька етапів. Необхідно було підготувати відеопрезентацію своєї лікарні, відповісти на теоретичне питання, пройти тести і продемонструвати практичні навички. Останній етап – слід було показати, як уявляємо медика майбутнього. Ми підготували сценку. А оскільки все рухається вперед, кажуть, нібито у майбутньому працюватимуть роботи, то показали, що вони дійсно можуть добре виконувати операції. Але всі ми люди і пацієнтам потрібна посмішка, увага, тепле слово... Роботи це добре, але люди – краще… Кожен етап проходила з вищими балами, – ділиться краща медсестра.
Під час конкурсу, зізнається Наталія Сеник, неабияк хвилювалася, але взяла себе в руки і виклалася на повну.
– Дуже хвилювалася, але старалася, вірила – зможу показати, що наша лікарня дійсно найкраща. У жодних конкурсах раніше участі не брала. Це мій перший за 16 років у професії. Для мене перемога – це доказ того, що я, мабуть, дійсно той медичний працівник, який любить свою роботу... Але загалом – це спільна перемога нашої лікарні. У мене була прекрасна група підтримки, було багато колег, напередодні всі допомагали готуватися. У нас гарний колектив, який я дуже люблю, – констатує співрозмовниця «КП».
За перемогу медик отримала чимало призів, подарунків і побажань.
– Отримала диплом, статуетку «Медична сестра року», іменний годинник від міського голови, премію – дві тисячі гривень, гарну книгу про наше місто. А ще – кілька сертифікатів на послуги і покупки від партнерів конкурсу. Було багато подарунків і побажань. Коли після конкурсу приїхала в лікарню, там мене теж зустрічали з привітаннями. І досі їх отримую, – посміхається жінка.
Дивлячись на маму, про майбутню професію розмірковує і десятирічна донька Наталії.
– Вона ще не визначилася з професією, у неї є час. Але спочатку казала, що буде, як мама, медичною сестрою. Потім зізналася, хоче бути лікарем, отримати вищу освіту... Зараз у неї дещо змінилися думки. Але коли вітала мене після перемоги, сказала: «Мама, я тебе люблю, ти у мене молодець!», водночас дивилася так вдумливо, то, можливо, ще й передумає, – припускає Наталія.
Жінка дякує усім за організацію конкурсу і за підтримку під час нього.
– Дякую Богові і своїм батькам за те, що я така, за моє життя… Я дякую своїй лікарні, колегам за їхню допомогу, підтримку, віру у мене. Дякую організаторам конкурсу, – підсумовує краща медсестра обласного центру.
А от завідувач травматологічним відділенням жодної хвилини не сумнівався у перемозі Наталії Сеник.
– У нас усі медсестри підготовлені, професійні, Наташа – одна з кращих – підготовлена, швидка, оперативно реагує... Хто не зміг через роботу піти безпосередньо на конкурс, тут її морально підтримували. Я наперед знав, що вона переможе, – запевняє завідуючий травматологічним відділенням Ярослав Аніловський.
фото: Ігор Філіпенко
