Кіровоградець відновлює гвинтик за гвинтиком унікальні ретро-машини

Кіровоградець Володимир Юрченко із дитинства захоплюється автомобілями. Особливо його цікавлять ретро-машини. Втім 53-річний чоловік не просто любить дивитися на раритети, власноруч «бляшанки» перетворює на справжні шедеври. Останній витвір – червона «Волга» кабріолет. Щой­но завершив над нею роботу, вивіз на вулиці обласного центру. Містяни не могли відірвати очей від красуні. За кілька годин сотні людей зупинялися,­ аби роздивитися, доторкнутися і сфотографуватися з авто.

Караванер із обласного центру Олег Лунгул, про якого «КП» раніше вже розповідала, запевняє, що Володимир Юрченко – неймовірно талановита людина з золотими руками.

– Цього чоловіка я знаю дуже-дуже давно. Колись він працював водієм «КАМАЗу», був далекобійником. Потім потрохи з цим ділом зав’язав і почав працювати в сфері автобізнесу, переважно слюсарював. Він завжди десь щось ремонтував… Дуже любить машини. У нього в гаражі стояв старенький батьківський «Москвич». Ця машина завжди була в ідеальному стані, вичищена до блиску. Він людина творча – працює і головою, і руками. Інколи я звертався до нього за порадою – десь якась подряпина на машині, ще щось, питав, що робити, адже ремонт як такий дорогий. А він: «Та, дрібниці». Узяв сірничок, заточив його, вмокнув у фарбу, провів по подряпині, зачекав кілька хвилин, провів пальцем і все – нічого немає, все гарно. Він молодець, – констатує «КП» Олег Лунгул.

Одна з перших машин, яку переробив Володимир, був старенький «Запорожець».

– У нього підхід нестандартний до всіх справ. Щоб переробити червоного «Запорожця», він, здається, скупив ще п’ять чи шість таких машин. Робив його оригінальним, щоб усі ручечки, гаєчки були, як нові. Щоб усе було ідеально. Кожен гвинтик розбирав, перетирав, змащував, перевіряв... Фактично машина ручного збору. Але вийшла красуня, – пригадує Олег.

Цю автівку Володимир відвіз на всеукраїнську виставку ретро-автомоблів у Києві, де отримав призове місце і подарунки для автолюбителів – келихи, безкоштовне запрошення на наступну виставку, автомобільне масло та інше приладдя. Велике фото з червоним «Запорожцем» з того дня, досі красується­ у гаражі чоловіка. Як і велика кількість автомобільних номерів перероб­лених машин і плакатів із оголеними жінками на дверях і стінах гаражу.

Після першого вдалого експерименту Володимир не зміг зупинитися і реставрував ще кілька авто. Але головною мрією було зробити «Волгу» кабріолет. Щойно довів до ладу свою «кралечку», одразу виїхав показати червону «Волгу» без даху місту. Незвична автівка швидко привернула увагу кіровоградців. У соцмережах з’явилися десятки світлин кабріолета.

– Після першого «Запорожця» Володя вирішив, що наступна сходинка – зробити «Волгу», – продов­жує Олег Лунгул. – Він її купив, збирав усі можливі запчастини, чистив… І от ми бачимо тепер червоний кабріолет. Те, що він робить руками, не завжди піддається розумінню. Він часом такі технічні моменти дуже просто придумає, що дивлячись на них, дивуєшся, як він до цього додумався.

Загалом серйозно реставрувати машини Володимир почав приблизно чотири роки тому.

– Вирішив переробляти машини, бо це дуже гарно. Звичайних «Волг» вистачає. А в мене одна машина – ось така на диво людям. Мені приємно, що люди дивляться­ на черговий такий шедевр. Це не перша машина, яку так відреставрував. Перший був «Запорожець» – також зробив кабріолет, назбирав запчастин на нього, як кажуть, з миру по нитці. Потім ще два «горбатих» робив, – пригадує Володимир Юрченко.

Але чоловік марив переробити «Волгу» і все шукав підходящу машину.

– Коли я її купив… Це була не машина, а лише її силует, гнила, ржава. Кілька місяців думав, що з нею робити. Потім домовився сам із собою, ввімкнув фантазію і почав клепати. Обрізав верх, посилив кузов, замінив колеса і диски, перебрав усі деталі. Потім зібрав, пофарбував. Фарбу з Америки замовляв. Салон – шкіряний. Ну, і от вийшла така карета, – натираючи до блиску машину, посміхається чоловік. – Поки що вчора (15 травня – «КП») був перший обкат машини. У неділю хочу поїхати на авторинок друзям показати. Там теж чекають хлопці, щоб подивитися, що я нове витворив. Їду – кайфую. Але дорогами Кіровограда особливо і не поганяєш – яма на ямі, пил, пух летять… Та і це ж машина для виставок. Її швидкість – 50-60 кіломет­рів на годину. Зупинявся в центрі міста й одразу купа бажаючих сфотографуватися...

Зробити світлину біля «Волги» – не проблема, а сісти в неї власник кабріо­лету не дозволяє.

– Люди у захваті від машини і мені приємно. Але у салон машини майже нікого не пускаю. Дружину лише і похресниць. Весілля возити не буду. І взагалі ще трошки хочу доробити. Тиждень-два і буде, як жеребець. Старенький такий, – сміється автомайстер.

У скільки ж обійшлася червоненька «Волга» кабріолет, Володимир не зізнається. Лише констатує: для нього вона безцінна.

– Не дорого вийшла, але ж вона гарна! А скільки вклав – це секрет. Я ж за переробку не платив, а клепав сам. З душею і трепетом. Це мій черговий шедевр. І кожна попередня машина – теж були шедеврами. Але я їх продав, – зізнається співрозмовник «КП».

Кабріолет Володимир продавати не спішить. Ще хоче з’їздити на ньому у Київ на виставку – свою показати, на інших подивитися.

– Поки сам кататимуся. А наступної весни поїду на виставку в Жуляни. Там відпочиваєш душею. Дивишся, хто як може зробити автомобіль. Вся Україна приїздить – хтось подивитися на машини, а хтось показати. Може там продам «Волгу». Але якось і шкода… А ні, зробимо хард рок, щоб і зимою можна було кататися. Бо цей дах – від сонця, дощу сховатися. Від снігу і морозів не годиться. Щось ще придумаю, як буде натхнення, – ділиться планами Володимир Юрченко.

 

 

фото: Ігор Філіпенко