Cмерть вихованки дитячого будинку: рідні і друзі не вірять у самогубство

Біда сталася 24 квітня близько дев’ятої вечора. Мешканців дитбудинку «Наш дім», що на вулиці Героїв Сталінграда у Кіровограді, приголомшила страшна звістка: Юлія Репіч наклала на себе руки.«Якщо комусь не важко, не пишіть мені, забудьте про моє існування. Все, немає мене, пішла в астрал… всім дякую…всі вільні…» – це останні слова 16-річної Юлії, які вона написала на своїй сторінці у соцмережі за годину до самогубства. Коли знайшли дівчину мертвою у власній кімнаті, на її шиї був шарф. Юля лежала(!) на ліжку. Саме ця деталь потім викличе сумніви у самогубстві. Та про це згодом.

На похорон дівчини прийшло з півсотні людей. Там же з’ясувалося, що у Юлі є рідні, – і мама, і бабуся. З останнью у дівчини були гарні стосунки. А от матір загиблої у 2011 році позбавили батьківських прав – жінка любила заглядати в чарку, а за дитиною зовсім не доглядала. Бабусі самотужки було важко виховувати внучку, відтак прийняла рішення оформити Юлю до дитячого будинку – там і нагляд належний, і атмосфера більш сприятлива, ніж у сумнівних компаніях на вулиці, у яких частенько бачили дівчину.

Події трагічного вечора 24  квітня у дитбудинку «Наш дім» керівництво відмовилося коментувати навідріз. Та не зважаючи на це, завдяки розповідям друзів Юлі, «КП» спробує відтворити атмосферу дня, коли вона вирішила вкоротити собі віку.

Новітні методи виховання дітей у дитбудинку чи безалаберність працівників закладу?
У дитячому будинку сімейного типу «Наш дім», у якому ще минулого тижня жила Юлія Репіч, нині налічується 15 вихованців, 9 вихователів та директор Каріне Папазян. З останньою «КП» тримала телефонний зв’язок усі чотири дні з моменту трагедії у закладі. Зустрічатися особисто жінка відмовлялася, як і говорити про трагедію. А ще попросила не турбувати дітей.

– Дайте нам оговтатися від того, що трапилося. Я не хочу, щоб на нашому горі ви щось роздували, – це все, що заявила директор «Нашого дому».Згідно з графіком роботи дитбудинку, вихователі там працюють добу через три. На ніч з дітьми обов’язково залишається котрийсь із них. Один.

– Коли там знаходилася директор, то нас не завжди пускали до Юлі, максимум на 10 хвилин. А от коли були самі вихователі, то ми могли годинами сидіти у неї, – розповідають подруги загиблої Настя і Тетяна.

Дівчата навчаються у школі №19, до якої ходила і Юля. Того дня, говорить Настя, все було добре, Юля чергувала на кухні і годувала дітей обідом. Щоправда, як завжди, із сумом у очах…

– Юля мені зізналася, що у 12-13 років її зґвалтували. Вітчим. На очах у матері, яка спостерігала за усім. Вона ненавиділа її! Юля завагітніла, на 3-4 місяці зробила аборт. Розповіла, що бачила залишки свого ненародженого дитя. А ще казала, що її мама різала їй вени, поки та спала, – ділиться страшними спогадами подруги Настя і переповідає слова вихованців закладу про те, що сталося 24 квітня. Мовляв, того вечора усі діти займалися прибиранням у спільній кімнаті відпочинку. Потім Юля сказала, що піде прибирати до власної кімнати, довго не поверталася. Згодом туди зайшла чотирирічна Надійка, яка і знайшла Юлю лежачою на ліжку вниз обличчям із петлею на шиї.

– Дівчинка подумала, що Юлі зле і покликала виховательку. Однак та прийшла не відразу! А коли все ж зайшла до кімнати, то викликала «швидку», а згодом і міліцію. Юля була мертва, – розповідає Настя.

Напередодні, кажуть інші друзі дівчини, вона передала записку одній із вихованок дитбудинку. У ній ішлося про нерозділене кохання до хлопця на ім’я Едуард, а свій вчинок дівчина пояснила, як доказ любові до хлопця.

– Міліціонери допитували Едика, у яких стосунках він був із Юлею. Хлопець брехав і казав, що бачив її всього кілька разів. Це неправда, вони зустрічалися близько місяця, і постійно переписувалися у соціальній мережі, – розповідає ще одна подруга Юлі Віка.

До речі, «КП» Едуард також розповів, що бачився з дівчиною всього кілька разів.

– Я з Юлею познайомився за три тижні до того, як все це трапилося. Бачив її тричі. Я прийшов до неї того дня, мені розповіли, що вона цілувалася з моїм братом! Я у неї запитав, чи дійсно це так, вона підтвердила. Я розвернувся і пішов, через півтори години мені зателефонували і сказали, що трапилось!  – ділиться спогадами Едуард.

Ніщо не віщувало біди…
– Того дня Юлечка мені телефонувала. Казала, що все добре. До них прийшла майстер із перукарні, зробила їй манікюр та зачіску і Юля з компанією пішла гуляти в парк, – зі сльозами на очах згадує бабуся дівчини Ніна Миколаївна. А її донька, Аня (тітка Юлі), додає, що того вечора дівчина все ж була засмучена, бо посварилася з Едиком.

– Подзвонила і сказала, що з хлопцем посварилася. Була засмучена, однак не надто. Казала, що розповість про все наступного дня… – згадує Аня.

«Я не можу спокійно жити з думкою про те, що мою сестру вбили!!! Я зроблю все, щоби помститися…» – такий запис у соціальній мережі залишила двоюрідна сестра Юлі Тетяна. Дівчина не вірить, що її сестра могла накласти на себе руки.

– Я упевнена на сто відсотків, що це не самогубство. Я знаю, що Юля іноді тікала з дитячого будинку. Хоча вона і жила на другому поверсі, однак могла зістрибнути через вікно і піти кудись. Так чому хтось не міг залізти у її вікно і «допомогти» їй піти з цього світу?… – розмірковує Тетяна.

Разом із тим, правоохоронці повідомили «КП», що кримінальну справу вже закрито.

– Судово-медична експертиза показала , що ознак насильницької смерті не було, смерть настала внаслідок асфіксії. Справу закрили, – зазначив начальник кримінальної міліції у справах дітей УМВС України в області Сергій Бочарніков.

До речі, як тільки «КП» почала цікавитися смертю дівчини, чиновники стали стверджувати, що Юля була не зовсім нормальним підлітком. Заявляли, що вона кілька разів лікувалася у психіатричній лікарні. Чи це справді так – газета поцікавилася у медиків.

В обласній психіатричній лікарні підтвердили, що у березні цього року Юля проходила там курс лікування. Їй поставили діагноз «розлад адаптації з переважним порушенням поведінки». Завідуюча дитячим відділенням психлікарні Неля Марцунова пояснила, що це захворювання не хронічне. Виписали Юлю з поліпшенням психічного стану, призначивши кількамісячний курс лікування.

– Вела себе дівчина гіперактивно-демонстративно. Втім, емоційних порушень не було. Вона просто хотіла бути в центрі уваги. Скоріш за все, з цією метою вона і вчинила так, однак не розрахувала… – розмірковує лікар.

«Собачий кайф»
Ще однією причиною смерті Юлі могла стати небезпечна підліткова розвага. У середовищі молоді її називають «собачий кайф». Її суть у тому, що діти самі собі придушують сонну артерію, намагаючись у такий спосіб зловити ейфорію. Проте від такої розваги вони не завжди потім прокидаються…

До смерті Юля планувала своє життя. Мріяла стати лікарем, хотіла мати сім’ю і дітей. Проте її мріям так і не судилося збутися. На жаль.