Зоозахисники врятували цуценя, якому запхнули петарду у пащу
У Кіровограді невідомі жорстоко познущалися над цуценям – запхнули у пащу петарду. Від вибуху собаці розірвало нижню щелепу. Волонтери громадської організації «Бім» одразу кинулися рятувати тварину. Завдяки їм та багатьом іншим добрим серцям Квіточка – так назвали собаку – вдалося зібрати рекордну суму. Нині вона почувається добре і навіть знайшла родину у Києві.– Тижнів два тому нам написали, що бігає цуценя з відірваною щелепою. За день до цього і з нею все було добре, а потім ось така біда. Діти чули, як вибухали петарди і з дорослих хтось сказав, що скоріш за все, собака могла постраждати від них. Судячи з ушкоджень, це дійсно так і було. Нижня щелепа висіла просто розірвана, кістка розтрощена і обгоріла, зуби теліпалися на шкірі… Просто жах, – розповідає «КП» голова волонтерської організації захисту тварин «Бім» Катерина Дорош.
Квіточку одразу відвезли у клініку. Тиждень місцеві ветеринари рятували тварину.
– Відвезли у клініку, зробили їй кілька операцій. Але були настільки важкі ушкодження, що тутешній ветеринар сказав, допомогти нічим не зможе і рекомендував їхати у Київ. Грошей на дорогу і київську клініку у нас не було, – продовжує волонтер.
Історія Квіточки настільки вразила людей не тільки з Кіровограда й області, а й з усієї України, що за тиждень зоозахисники зібрали близько 30 тисяч гривень на лікування цуценяти.
– Історія вразила багатьох. За тиждень ми зібрали 28 тисяч гривень. Потім люди перераховували ще кошти на лікування Квіточки. Звичайно, ми вирішили везти її у Київ. Там ветеринари перепробували різні варіанти відновлення щелепи. Але, за словами лікарів, травми були дуже складні, довелося видалити частину щелепи. Після такої операції собаки живуть повносправно. Єдине – усе життя доведеться годувати рідкою і м’якою їжею. Але найважливіше – у Квіточки з’явилася родина, – радіє Катерина Дорош.
Цуценя забрала 44-річна Оксана з Києва. Історія цуценяти неабияк зворушила жінку.
– Я випадково побачила у соцмережі інформацію про Квіточку. Була шокована її історією. Два дні я не могла відійти від прочитаного і побаченого. Думала, ну хто міг так познущатися над твариною, які жорстокі люди. Я просто ридала. Потім думаю, як же їй допомогти. Ну, гроші перерахувала. А що ще можна? Зідзвонилася з Катериною – вона тримала мене у курсі подій, – розповідає Оксана Георгієва.
Жінка кілька разів навідувала маленьку у столичній клініці і, порадившись із сином, вирішила забрати собаку до себе.
– Сину своєму кажу: «Тимоша, давай заберемо, бо вона пропаде. Невже ми не знайдемо куток для собаки. Так, ми живемо просто, скромно, у нас немає великих доходів, але невже я не зможу виділити тарілку супу для неї? Тим більше, собака стільки вже пережила...». У клініці ветеринар сказав, що бачив усяке, але такого звірства не зустрічав. Зрештою, вирішили, що заберемо її, – каже Оксана.
Ось так, уже третій день Квіточка живе в Оксани і радіє родині.
– Наша Квітонька вже вдома, ми її не образимо. Перший день вона дуже боялася, сиділа то під диваном, то під столом... Не могли її виманити. А наступного дня – наче підмінили цуценя. Хвостиком махає, ходить услід. У нас дома є собака – трирічний «дворянин» Джек, такий добряк. Ми дуже переживали, чи знайдуть вони спільну мову. Знайшли. Зараз граються. Джек її прийняв. Добре, що у неї майже не ушкоджений язичок і завдяки цьому вона їсть супчики, молочко. Наша сім’я поповнилася і ми від цього стали лише щасливіші, – зізнається «КП» киянка.
Жінка надзвичайно вдячна волонтерам і всім небайдужим, хто відгукнувся на клич про допомогу.
– Дуже хочу подякувати Катерині Дорош, яка так нею опікувалася і зробила все можливе і навіть неможливе, лікарям, усім людям, які збирали кошти на поїздку і лікування, – звертається Оксана, – Так, є багато тих, хто допомагають тваринам. Але наше суспільство – часто байдуже до такої біди, є й чимало жорстоких людей, а найстрашніше, вони дають такий приклад підростаючому поколінню. І це страшно. Необхідно, аби батьки пояснювали дітям, що жорстокість – це зло, щоб у школах учителі піднімали ці теми, нам необхідно змінювати ставлення…
фото: Оксана Георгієва
