«Я прийшов в айкідо заради мрії – стати пілотом, а коли ним став, повернувся в айкідо…»

Бєглі Сариєв зі столиці Туркменістану заради своєї мрії – вступити до льотної академії в Кіровограді – пішов займатися айкідо. Саме цей вид єдиноборств допоміг виправити проблеми зі здоров’ям і стати пілотом. Втім після кількох років роботи за спеціальністю, Бєглі повернувся до обласного центру за три тисячі кілометрів від дому, щоб передавати філософію бойового мистецтва своїм учням. Нині він – учитель (сенсей), один із засновників Федерації Айкідо і Будо у Кіровограді, має третій дан. Два десятки учнів продовжили його справу – стали інструкторами і мають чорний пояс – і це неабияк мотивує його самого до розвитку.

Повернувся в Україну, щоб займатися айкідо

Бєглі приїхав в Україну у 2004 році, щоб навчатися у льотній академії.

– Айкідо почав займатися у своєму рідному місті Ашхабад за два роки до вступу – у 2002-му, – пригадує Бєглі. – Мені треба було підправити своє здоров’я (були проблеми зі спиною), аби вступити на пілота. Виходить, в айкідо я прийшов заради здоров’я. Але так сталося, що лишився в ньому. Викладати почав із 2006 року. Водночас здобув фах пілота-інженера, у Києві працював за спеціальністю, потім перейшов у льотну академію в Ашхабаді, був у складі комісії, яка займалася відкриттям нового міжнародного аеропорту… Практично два роки я там працював пілотом-інструктором.

Та навіть під час роботи за фахом Бєглі не полишав айкідо – проводив підготовку з рукопашного бою для стюардес і стюардів, учив, як діяти, якщо буде захоплення літака терористами.

Наприкінці 2016 року Бєглі звільнився, щоб повернутися до України і займатися айкідо.

– Я дуже полюбив Україну, вона стала для мене другою батьківщиною. Тут дружні люди, прекрасна природа, цікаві культура й історія, – ділиться співрозмовник «КП». – Набрав групу і почав тренувати, продовжив лінію і стиль свого вчителя – Нєбі Вурала, з яким познайомився в Ашхабаді. Він володар сьомого дану, найкращий у світі майстер, тренує всю Європу, Азію й Америку. Коли я приїхав в Україну, ризикнув його запросити до нас. Відтоді його тренувальні семінари в Україні – це традиція.

В айкідо приходять судді, медики, бізнесмени…

Два десятки учнів Бєглі стали інструкторами і мають чорний пояс. Нині він тренує близько сот­ні учнів.

– У нас є дві дитячі групи, які займаються тричі на тиждень. Є також доросла група і ранкова група для жінок. Також є група тайзо – це японська йога, яка включає гімнастику, медитації, розтяжки і дихальні вправи, – пояснює майстер.

Найменшому учню – чотири роки, найстаршому – за 60.

В айкідо приходять люди з різних професій – серед учнів Бєглі є суддя, юристи, медики, викладачі, інструктор із бальних танців, бізнесмени, колишні спортсмени… Багато приходять задля того, щоб подолати хвороби та інші проблеми.

– Відверто кажучи, я не обирав саме айкідо, – зізнається Бєглі. – Проблеми зі здоров’ям (у мене була плоскостопість і викривлення хребта третього ступеня) почалися в 14 років. Лікар запропонував мені зайнятися саме цим мистецтвом. Сказав, що айкідо допоможе позбутися проб­лем зі здоров’ям. І воно справді допомогло.­ Якщо правильно займатися, можна виправити будь-які недуги, пов’язані з суглобами і м’язами, кровообігом і психологією.

Айкідо допомагає заспокоїти і привести у порядок нервову систему, вчить контролювати себе і ситуацію навколо.

– Філософія айкідо – це філософія миру. Засновник казав, що айкідо – це як меч, який завжди готовий до застосування і захисту, але не застосовується до останнього. Це не тому, що ми намагаємося вирішувати проблему шляхом переговорів, але якщо вже немає виходу, можемо застосувати зброю. А наша зброя – це наше тіло, – пояснив сенсей.

У реальному житті Бєглі навіть доводилося застосовувати знання бойового мистецтва.

– Одного разу на мене напав на вулиці чоловік із ножем. Я спокійно забрав ніж і застосував до нього прийом, – поділився він.

 

Айкідо – це не спорт

В айкідо немає змагань. Основ­на причина – філософська.

– Змагання можуть викликати агресію між спортсменами, а ми боремося не з кимось, а з самими собою, – пояснює майстер. – Засновник айкідо казав, що найкраща перемога – це перемога над собою. Це і є слоганом айкідо.

У тренування входить оздоровча японська гімнастика – тайзо, масаж акупунктурних точок, медитації. Також є розділ бойового мистецтва. Туди входять прийоми без зброї – там удари, кидки, заломи. Є розділ використання зброї – японського меча (катани), японського спису (ярі) і ножа. Це три базові зброї, якими користуються учні.

Крім того, треба дотримуватися здорового способу життя.

– Те, що ми їмо і що п’ємо, дуже впливає на організм. Дотримуватися здорового способу треба для того, щоб попередити хвороби, – додає Бєглі.

Деякі прийоми і вправи є досить болючими, через це початківці часто покидають заняття.

– Просто треба взяти себе в руки, перетерпіти перший місяць тренувань і далі буде легше, – запевняє вчитель. – Деяким, мабуть, важко це витримати. Якщо ви правильно займаєтеся, прислухаєтеся до порад інструктора, то ніякої шкоди для здоров’я не буде.

 

Через айкідо можна досягти гармонії з собою

Айкідо – це філософія гармонії, балансу між тілом і духом. Тому тренування пов’язані не лише з тренуванням тіла, а й розуму.

– «До» – це шлях, «кі» – це енергія і «ай» – це сконцентрована енергія. Ми навчаємо базовим принципам, якими можна користуватися у будь-яких сферах – бізнесі, політиці, роботі. Оцей шлях до досягнення цих принципів – це і є шлях айкідо. Своїм учням я передаю стандартну школу, але кожен із них може потім випрацювати свій стиль, – роз’яснює вчитель.

У Японії більшість політиків високого рангу і впливові бізнесмени займаються бойовими мистецтвами. Це допомагає їм ефективніше вести переговори і робочі справи.

– Взагалі люди, які займаються будь-якими фізичними вправами, відчувають себе більш позитивно, весело і енергійно. Ми ніколи не кажемо, що хтось виконує вправу погано. Ми кажемо: «Це добре, але треба робити краще». В айкідо немає негативу, додає співрозмовник «КП».

Перемагати себе можна безкінечно

Як і японці, Бєглі встає о п’ятій ранку і починає день із тренування. Далі проводить ще кілька занять у групах. Одне заняття триває півтори-дві години.

– Японці теж рано встають і одразу тренуються, а тільки потім ідуть на роботу, – розповідає Бєглі. – Мені важко було звикнути до такого режиму. Але я навчився­ контролювати себе. До речі, таким чином у мене з’явилося більше часу і я вивчив ще три мови – англійську, французьку і японську. Перша перемога над собою дається важко. Але коли в тебе вже є досвід, наступні даються легше. Настане час, коли від цього починаєш отримувати насолоду. Так, це важко, але з часом це стає приємною справою.

Бєглі констатує, з приходом в айкідо дуже змінився, передусім у світогляді.

– Айкідо передбачає прочитання багатьох книжок, зазвичай філософських, – каже він. – Мене також цікавить наука, бо система прийомів айкідо базується на механіці. Я став більш позитивним, навчився контролювати себе, краще можу знаходити спільну мову з людьми.

В айкідо вісім данів. Останній означає нескінченність.

– Коли майстер досягає цього рівня, він знімає чорний пояс, знову одягає білий, вважає себе учнем-початківцем і на кожне тренування дивиться новими очима. Мій учитель відмовився брати восьмий дан, бо не хотів ставати на один рівень зі своїм учителем. З поваги. Ми прямуємо до досконалості, але дійти до неї неможливо навіть за все життя. Але чим більше ми перемагаємо себе, тим більше бачимо, що є ще кроки, які можуть зробити нас ще кращими, – наголосив Бєглі і додав, що планує продовжувати свою справу, а після отримання громадянства України – повернутися в пілоти.

фото: Ігор Філіпенко, надані героєм