Грим катастроф: Волонтерка Червоного Хреста «варить» кров, «ріже» вени і «готує» відірвані кінцівки заради високої мети

Анастасії Галінській із обласного центру – 20. З дитинства мріяла бути пілотом, але за чотири роки навчання в льотній академії небо відійшло на другий план – перемогло бажання допомагати людям. Настя стала волонтером Червоного Хреста і… як сама себе називає, нестандартним візажистом – «варить» очі, кров, шкіру, «готує» відірвані кінцівки... Без цього своє життя тепер не уявляє. Чому змінилися пріоритети і як захопилася незвичною справою – розповіла «КП».

– Навчаюся на пілота. З дитинства мріяла про це. У мене вся родина – авіатори. Тому щоразу, коли тато повертався­ з відрядження, мені так само хотілося­ пережити його емоції. Не сидіти на одному місці, а подорожувати, відкривати світ і бачити щось нове – культури, традиції, – ділиться Анастасія.

Ще дівчина бачила себе у майбутньому акторкою, але можливості навчатися за фахом не було. І ось так, здобуваючи спеціальність пілота, Настя мала б продовжити сімейні традиції. Але життя повернуло її в інше русло.

– Якось від льотної академії мене направили на курси ООН із проб­лем ВІЛ/СНІДу. Там було чимало людей із цим захворюванням і кожен тоді розповів свою історію. У той момент я зрозуміла, що хочу допомагати людям. Як це робити – не знала, тож для початку пішла на курси першої допомоги, які влаштовували волонтери обласної організації Червоного Хреста, – продовжує співрозмовниця.

Згодом Настя і сама стала волонтеркою. Почала брати участь у різних акціях Червоного Хреста.

– Коли ми завершили навчання на курсах першої допомоги, під час екзамену нам клейкою стрічкою і папірцями червоного й синього кольору позначали кровотечу і переломи. Доводилося постійно вмикати уяву. Саме тоді у мене виникла ідея особливого гриму для таких навчань. Я зрозуміла, що в принципі, можна самій виготовити кров, рани, – захоплено згадує вона і додає, переглянула чимало відео у мережі, побачила, як це роблять інші.

Так у процесі експериментів Анастасія Галінська винайшла авторський рецепт бутафорської крові.

– Спочатку, коли намагалася робити кров, змішувала воду з кольоровим сиропом і виходила якась рідина блідо-рожевого кольору, мало схожа на реальну. Але методом спроб і помилок все-таки винайшла свій власний рецепт. Інгредієнти для штучно-реалістичної крові не такі вже й дорогі. Моя кров навіть їстівна. На смак – солодка, багатьом подобається, – сміється дівчина.

А от за зовнішніми ознаками навіть медики не завжди можуть відрізнити бутафорську кров Насті від справжньої.

– Нещодавно одну баночку з кров’ю надіслали у Дніпро дівчині з Червоного Хреста, яка також займається особливим гримом. Передали у медичний інститут на визначення – чи справжня кров, чи ні, то навіть викладачі, візуально оцінивши, сказали, що це справжня кров, – пишається співрозмовниця «КП».

Нині Настя професійно займається­ гримом катастроф. Намагається постійно вдосконалюватися. Тепер, окрім крові, «варить» шкіру, очі, може зобразити на тілі відкриті переломи, порізані вени, відірвані вуха так, що дуже складно відрізнити від справжніх травм.

– «Приготування» ока, наприклад, займає більше часу. До речі, розробила авторський рецепт – роблю око з радужкою, капілярами, навіть лінзи використовую для більш натурального блиску, – пояснює гример-самоучка. – Шкіру роблю кількох видів. Але зараз, щоб не «варити» і не витрачати час, частіше використовую звичайний латекс і тональний крем.

Увесь грим Настя випробовує на собі та друзях-волонтерах. Якось вона пожартувала над ними, надіславши власне фото з розбитим обличчям. Ті настільки перелякалися, що зібралися викликати швидку і поліцію.

– Намалювала собі синець на півобличчя, сфотографувалася і надіслала фото з підписом: «Так і живемо». Вони зібралися викликати поліцію і їхати до мене… «Настя, що трапилося?! Що з тобою?! Хто тебе побив?!». Настільки реалістичним був мій грим, – радіє дівчина.

Завдяки своєму захопленню, Настя стала досить відомою не лише серед волонтерів, а й тих, хто вже давно і професійно займається гримом катастроф. Буквально днями вона повернулася з Німеччини, де презентувала роботу.

– Це була конференція Червоного Хреста у Мюнхені. Там я презентувала нашу роботу. Уявіть мою реакцію, коли за грим довго аплодували, – ділиться самоучка.

Втім в Україні реакція людей на творчість Насті дуже неоднозначна – когось вигляд штучних ран, крові лякає, когось обурює…

– Мені навіть закидали, що я займаюся таким гримом, бо, мабуть, мала якісь проблеми в дитинстві. Ні, у мене все було добре! – запевняє співрозмовниця. – Реакцію людей я сприймаю так: коли хтось коментує, що рани жахливі, страшні – для мене це найкращі компліменти, це означає, що я добре попрацювала і грим дуже реалістичний. Приємно, що і батьки підтримують. Хоча спочатку сприймали захоплення мало не як одноденну розвагу. Згодом, коли я почала цим більш професійно займатися і вони побачили результати, оцінили роботу. Більше того, допомогли придбати деякі дорогі матеріали.

Співрозмовниця «КП» зізнається, поруч зі звичайною косметичкою на туалетному столику тримає і косметичку з приладдям для гриму – штучні очі, латекс, скальпелі... Настя і надалі хоче вдосконалюватися і вже мріє про нові експерименти.

– Як у господинь є кулінарні книги, записники, у мене є блокноти з рецептами крові, шкіри. Хочу ще зробити зліпок ноги, аби відтворити відірвану кінцівку. Також планую повністю зробити обличчя, щоб на ньому показувати експерименти. Так, це буде непросто, але результат того вартий. Ще хотілося­ б створити повне портфоліо з роботами – мрію пов’язати своє життя з цією справою. Можливо, працювати гримером на зйомках фільмів, відеороликів, – сподівається співрозмовниця «КП» і зауважує, поки ж зосереджена на справах волонтерських, адже своїм гримом готує людей до реальних ситуацій. – Слухачі курсів першої допомоги Червоного Хреста мають бачити більш-менш реальну картинку на випадок складної ситуації, вони мають бути готовими до того, що може бути багато крові, може стирчати кістка... Влітку я працювала в Америці в магазині. У розпал зміни завели хлопця, ноги у якого були страшенно побиті, крові багато. З’ясувалося, він упав із мотоцикла, – розповідає Анастасія. – Дівчина, з якою я працювала, навідріз відмовилася йому допомагати, бо той був напідпитку. Я тоді сказала: «Мені байдуже, нехай із мене знімають зарплату, але я йому допоможу». Коли стала обробляти рани, руки тремтіли неймовірно. У постраждалого був шок і у мене також. Але зрештою, я опанувала себе. Хочеться, щоб й інші були готові до таких ситуацій. Моє захоплення – не розвага. Це можливість змоделювати критичну обстановку максимально реалістично і навчити людей не впадати в паніку, а змогти впевнено надати допомогу тому, хто її потребує. За будь-яких ситуацій.

фото: Ігор Філіпенко