Як розвивається нова українська школа на Кіровоградщині? «КП» побачила пілотний проект на практиці

Цього року, згідно з новим законом про освіту, в українських школах уперше впроваджується проект «Нова українська школа» і його складова – «Новий освітній простір». Учасниками пілоту стали чотири навчальні заклади області – у Кіровограді, Бобринці, Олександрії та Світловодську. Уже півроку як першокласники обраних шкіл навчаються за новою програмою. Про результати поки говорити зарано, проте зміни у навчальному процесі уже помітні. Що це за новації, «КП» розповіли самі педагоги та учні.

Дві школи Бобринця №1 і №5 обрані для впровадження нових освітніх програм не випадково. За результатами рейтингу розвитку освіти в регіоні, тамтешня об’єднана територіальна громада упевнено вийшла в лідери. Саме це дало можливість вкласти в розвиток освіти міста серйозні кошти і за два роки перетворити обидва навчальні заклади на одні з кращих не тільки на Кіровоградщині, а й в Україні, переконаний головний освітянин області Володимир Таборанський.

– Нова українська школа у нашому баченні – це нове наповнення методичне, технічне... Основним компонентом цієї школи має бути дитина. Новий освітній простір – невід’ємна складова сучасної української школи. Важливо, щоб учителі хотіли вчити, а діти та їхні батьки – навчатися. А цьому має сприяти все – інтер’єр, екстер’єр, обладнання кабінетів, сучасні меблі, швидкісний інтернет, доступ до закладів освіти дітей із обмеженими можливостями, – пояснює начальник управління освіти, науки, молоді і спорту облдержадміністрації.

У бобринецькій школі №1 за програмою «Нова українська школа» навчаються два перші класи. Півроку ще досить мало часу, аби робити якісь суттєві висновки, проте вже сьогодні зміни очевидні. І це, перш за все, матеріальне оснащення й елементи освітнього середовища в класах і коридорах закладу. Там немає звичних панелей і стендів на стінах – коридори школи скоріше нагадують весняні палісадники. Класні кімнати радують сучасними меблями, наочністю, лабораторним обладнанням. Про такі мріяло не одне покоління колишніх випускників.

– Сьогодні школа повністю забезпечена сучасним лабораторним обладнанням кабінетів фізики й астрономії, хімії та біології, доповнені методичним оснащенням кабінети історії, літератури і математики, – пишається директор навчального закладу Володимир Карпук. – У нас також є чотири смартдошки, більше двох десятків мультимедійних проекторів. Усе це стало можливим завдяки створенню об’єднаної територіа­ль­ної громади.

Торік, зауважує очільник, школі виділили майже 400 тисяч гривень. Ще півмільйона у нинішньому передбачено на подальше оснащення закладу.

– У першу чергу акцент робили на меблях і лабораторному обладнанні для класів. Довгі роки ми не мали переможців олімпіад, а цьогоріч уже маємо результат: є переможці і міських, і обласних олімпіад. Тож нам є куди прагнути, – констатує Володимир Карпук.

Навчальний процес у пілотних класах нового освітнього проекту­ віддалено нагадує урок. Це, скоріше, гра, спілкування вчителя з дітьми не за партами, а в зручній атмосфері – на килимі. Але за цими розвагами діти вчаться і засвоюють на практиці матеріал, який їм пропонує педагог.

– За цією програмою для нас дуже змінився навчальний процес. Ми наче вдихнули ковток свіжого повітря, – радіє заступник директора з навчально-виховної роботи школи №1 Наталія Скрипник.

Утім найважливішими учасниками й експертами змін, що нині відбуваються у навчальному закладі, є самі учні.

– Змінилося майже все. Перш за все, кабінети, спортзал. Стало цікавіше вчитися, вільніше. Хочеться йти в школу, – зізнається дев’ятикласник Андрій Лавріненко.

У бобринецькій школі №5 теж помітні зміни – там у старе приміщення вдихнули свіже повітря і змінили підходи до навчального процесу.

– Протягом останніх трьох років намагалися змінити освітнє середовище у приміщенні закладу. Але торік зробили радикальний ривок, бо отримали на ці цілі понад 300 тисяч гривень, – каже директор школи Алла Богданова і показує, що нового з’явилося для початку в коридорах школи – шкільне дерево роду, зона сонячної системи, українська хата, зони бібліотеки і безпровідного інтернету, зони релаксації з фонтаном і зеленню, а під стінами яскраві килимки, пуфи… – Голов­на мета – відійти від старого і зробити як у європейських школах, у столичних закладах. Всі ідеї брали в інтернеті, переглянули понад три сотні проектів і ось так, власними зусиллями почали змінювати школу. Цього року плануємо замінити двері у класах. З місцевого бюджету маємо отримати 451 тисячу гривень із розрахунку – тисяча гривень на одного учня.

Основні інвестиції слід робити в майбутнє – у дітей, переконаний голова Бобринецької об’єднаної територіальної громади Валерій Сніжко.

– Основним напрямком розвит­ку громади є підтримка закладів освіти. Ми зробили інвестицію у майбутнє – у наших дітей. Так, існує чимало інших проблем – і дороги, і соціальна сфера. Але перший крок ми зробили саме у розвиток освіти. Вирішили підійти системно і створити на території два потужні заклади. Результати вже побачили і батьки, і діти. У нас є бачення і можливості й далі вирішувати ці проблеми, – наголошує він.

фото: Любов Попович