У Маловисківському районі люди чотири місяці живуть без води

На одній із вулиць села Мануйлівка Маловисківського району вже четвертий місяць немає води. Проблема, кажуть жителі, у свердловині. Хоча все вказувало на те, що її ремонтуватимуть, нині селяни у цьому не впевнені.

Чотири місяці тому на вулиці Польовій, де приблизно п’ятнадцять будинків, перестала з кранів текти вода. Житель села Григорій Пісний від імені односельців розповідає «КП», що проблема у пошкодженій свердловині.

– Ніхто нічого не робить. Жителі Мануйлівки ходили до сільського голови, особисто я телефонував у Маловисківську раду, мені відповіли, що зроблять. Але коли? Потім я пішов до голови сільської ради, кажу йому: «Михайлович, давай ми складемось, відремонтуємо», а він сказав: «Не треба – самі зробимо». І досі робить. Що нам робити? – бідкається чоловік, пояснюючи, що кожен господар до свого обійстя проводив водопровід самотужки і власним коштом, а користуватися ним тепер можливості немає.

– Мені кажуть, що проблема насправді в іншому – за неї не хочуть платити, мовляв багато електрики витрачається. Їм (сільській раді – ред.) це не вигідно, – припускає Григорій Пісний.

Сухі крани змусили мануйлівців взятися за відра й набирати воду у колодязях. Люди могли б це терпіти, але криниці є не у кожному дворі. Та й сили тягати воду є не у всіх.

– Ось я інвалід і мені важко піднімати воду з колодязя, – бідкається співрозмовник «КП» і додає: разом із односельцями все ж не втрачає надії, що нарешті вони, як і раніше, будуть наближені до цивілізації.

Аби з’ясувати, чи сподівання селян виправдаються, «КП» зателефонувала до Мануйлівського сільського голови Михайла Бараніка.

– Розумієте, відсутні проплати казначейства за необхідні матеріали. Вона (свердловина – ред.) поламана, щоб послуги крана проплатити – потрібно перерахувати гроші. Казначейство зовсім не фінансує незахищені статті, ви ж самі знаєте ситуацію, – пояснює спочатку очільник села, а потім киває на погоду.

– Десь з кінця січня, коли були морози, порвало труби... Вже заготовлені ремонтні матеріали, дизпаливо для крана. Я кажу, що найближчим часом, просто, ви ж бачили ситуацію - йдуть дощі, ви от просто такі, чесно кажучи, трохи не практичні люди, ви ж журналісти. От як зварювальні ремонтні роботи можна виконувати на відкритій місцевості? – неочікувано поцікавився в «КП» Михайло Баранік.

– Свердловина не працює. Не по всій вулиці Польовій немає води. У багатьох є колодязі. А те, що артезіанська свердловина знаходиться на ремонті – це офіційно така вам інформація. Є громадські, приватні колодязі. Тобто сказати, що там води взагалі немає, це неправильно, – продовжив голова і раптом передумав коментувати, заявивши, що інформацію надасть тільки через запит.

– Напишіть мені офіційний запит, а то може ви якась російська шпіонка. Я не буду говорити, напишіть, що хочете, щоб я говорив по телефону. Можете навіть записати мене. Але, вибачте, я коментую, що бачу – от приходить мені запит, я відповідаю. Тим більше це мій приватний телефон, не робочий, – відрізав посадовець і зауважив, якби «КП» надіслала запит, інформації отримала б більше.

– Якби ви дали запит, я б міг вам надати офіційну інформацію, показати копії рахунків, щоб ви бачили, скільки за місяць ми сплатили фактично за електроенергію і люди. Ми, наприклад, дві з половиною тисячі, а вони триста з чимось. Фактично я беру на себе утримання цієї свердловини. Крім того, ми безкоштовно в грудні поставляли воду Мануйлівському виховному навчальному закладу, самі розумієте. І ще після цього про мене щось там в газеті будуть писати?! От давайте запит надішліть, а не з бухти-барахти, – заявив Михайло Баранік, так і не давши відповіді на запитання, яке найбільше цікавить селян, – скільки ще часу їм жити без води.