В Олександрії вперше покажуть фотоісторії особливих дітей
В Олександрії вперше відбудеться фотовиставка «Особливий кадр». Експозиція присвячена дітям із аутизмом і синдромом Дауна. Цією виставкою організатори хочуть показати історії життя особливих дітей, із чим зіштовхуються їхні батьки і довести, що у першу чергу це діти, які заслуговують на спілкування і дружбу.
– Зараз Катюші 22 роки. Про те, що у неї синдром Дауна, нам повідомили майже одразу після народження, – розповідає «КП» мама особливої дівчини Олена Кулішенко. – У той час було дуже мало інформації про таких діток, як їх виховувати, доглядати. Ми зв’язувалися зі знайомими за кордоном, шукали, хто цим займається, намагалися знайти якусь літературу. Нам присилали багато копій із книжок малознайомі люди, які щось знаходили про це захворювання. Начитавшись, виховували нашу Катю як звичайну дитину, аби її адаптувати до життя.
Із першими протестом соціуму родина зіштовхнулася, коли Катя мала йти до школи.
– Донька ходила у звичайний дитячий садок, потім у спеціалізовану школу. Але з її діагнозом категорично не хотіли брати на навчання. Довелося їхати в обласне управління освіти. Вивчивши всі закони про освіту для особливих дітей, ми домоглися того, що Катюша ходила у звичайну школу, – пригадує Олена.
Катя закінчила дев’ять класів. Зараз вона допомагає мамі вдома, займається з собаками і любить спорт.
– На жаль, немає навчальних закладів, де далі можна було б навчатися таким дітям. Тому вона у нас удома. Але Катя сама займається, дуже багато читає, з комп’ютером на «ти», краще, ніж ми з чоловіком, – радіє за доньку Олена. – А ще дуже допомагає у домашніх справах. Звичайно, як уся молодь, не завжди має на те бажання, але якщо даю завдання прибрати чи помити посуд, виконає. Собак дуже любить. У нас дві великі собаки породи кане-корсо. Вона їх виховала з цуценят. Також Катюша любить спорт, разом ходимо у спортзал, їй подобається займатися з гантелями, штангами, на тренажерах, а я її підтримую.
Завдяки старанням батьків, нині Катю цілком адекватно сприймають оточуючі, не так, як у дитинстві.
– Ми її виховали не так, що «ой, Катя хвора, вона не зможе, не буде…». Ні, Катя все зможе, і все буде. Вона вважає себе рівною серед однолітків. Люди сприймають її нормально, є знайомі, з якими вона постійно спілкується. Узагалі вона дуже товариська, відкрита дівчина, не дарма ж їх називають сонячними дітьми. Готова усім допомогти, дуже любить своїх бабусь і дідусів. Завжди зателефонує, спитає, як справи, як почуваються. Інколи, навіть якщо ми з чоловіком забуваємо подзвонити, то Катя у нас тримає це питання на контролі. Звичайно, є деякі проблеми соціального характеру. Як, наприклад, подальше навчання чи щось подібне. Але ці проблеми ми намагаємося брати на себе, як батьки. Тому що, на жаль, у суспільстві таких особливих дітей не дуже розуміють, вони не потрібні суспільству, – каже Олена.
Як ніхто добре розуміє ситуацію голова олександрійської громадської організації матерів дітей і дорослих із інвалідністю «Серце матері» Юлія Левандовська, яка організовує фотовиставку. Жінка також виховує особливого хлопчика – дев’ятирічного Дмитрика, у якого аутизм.
– До року Діма абсолютно нормально розвивався, як звичайна дитина. А потім ми помітили, що він перестав розмовляти, у рік у нього зникли й ті слова, що були – «ма», «па», «ба», «дай». Він просто почав показувати на все пальцями. Стали шукати лікарів, які б допомогли, але до шести років йому не ставили діагноз. Були деякі симптоми аутизму, але, як казали медики, для точного діагнозу і щоб оформити інвалідність, їх було недостатньо, – пригадує Юлія.
Поки хлопчику намагалися встановити діагноз, він ходив у звичайний дитячий садочок. Але вже там батьки зіштовхнулися з нерозумінням.
– Він закінчив групу у звичайному садочку. Далі пішов уже в спеціалізовану школу для дітей із затримкою психічного розвитку. Там він навчався три роки, а зараз на домашньому навчанні. Але ще в садочку ми зіштовхнулися з тим, що ні колектив, ні діти не готові до того, що з ними поруч будуть такі, як Дмитрик. Якусь його поведінку через хворобу сприймали, як неосвіченість, невихованість, що мама з ним не розмовляє, що він якийсь «дикий». Скаржилися, що він заважає під час занять, бо часто повторює те, що десь почув по радіо, телевізору, – ділиться з «КП» жінка.
Тому разом із однодумцями мама Дмитрика вирішила організувати виставку фотографій особливих дітей, щоб розповісти суспільству про їхню загадковість, доброту, щирість, дитинство…
– Виставка присвячена міжнародному Дню людей із синдромом Дауна, який відзначають 21 березня і всесвітньому Дню розповсюдження інформації про аутизм, який буде 2 квітня. Учасники фотовиставки – дванадцятеро дітей із аутизмом і синдром Дауна. Це перша така виставка в Олександрії. Ідея її провести виникла, бо зараз дуже модне інклюзивне навчання, але насправді батьки особливих дітей часто зіштовхуються з тим, що ні педагоги, ні батьки звичайних дітей, ні самі діти не готові до того, що до них у клас прийдуть особливі учні. Вони мало знають про аутизм, синдром Дауна. Багато хто думає, що ці діти б’ються головою об стіну, дуже агресивні, а тому їм не місце поряд із іншими. Ми ж хочемо показати, що перш за все – це також діти, спочатку треба бачити це, а потім уже їхні діагнози. Вони заслуговують на увагу, спілкування, дружбу. Ми розкажемо про них у фотографіях, – пояснює мету заходу Юлія Левандовська.
Відкриття виставки відбудеться 20 березня о 16:00 в галереї «VashART».
– У день відкриття вхід вільний, потім – 10 гривень, бо це галерея і там розміщена не одна експозиція. Виставка триватиме до другого квітня, потім, можливо, перемістимо її в інше місце і продовжимо показ. Адже хочеться, щоб якомога більше людей її побачили і познайомилися з історіями особливих діток, – підсумувала організаторка.
Детальна інформація за телефонами: (050) 671-82-04 або (098) 567-67-38 (Юлія).
фото: надане героями
