Шукаю друзів для своєї дитини…

Двір, де повно дітей різного віку – від наймолодших і до старших, які юрбою ганяють у м’яча чи грають в інші ігри… Таку картину сьогодні навряд чи побачиш, бо, як правило, малеча бавиться зі своїми мамами, а не з ровесниками. Мами ж усе частіше нарікають, діти обмежені у спілкуванні з однолітками і самотужки беруться­ шукати їм друзів. Чому так – розбиралася «КП».

Клич задля пошуку друзів для своєї дитини у соцмережі кинула кіровоградка Марія Моісеєва. «Сьогодення диктує свої правила… Можливо, так співпали обставини чи я погана мама, але у нашої дитини зовсім немає друзів. Точніше у батьків немає друзів із дітьми. Дефіцит соціалізації. Тому в кого є дітки віком рік-два з половиною роки, пропонуємо дружити…», – написала вона. На пропозицію жінки відгукнулося чимало інших мам і з’ясувалося, проблема є і вона актуальна для багатьох молодих батьків.

– Для нас це дитина бажана і довгождана, тому після народження, звісно, її огорнули гіпертурботою, увагою і піклуванням. Але вже в десять місяців зрозуміли, оточивши повністю родинним світом, обмежили малюка від спілкування з іншими дітками. А їй, вважаю, саме цього не вистачає, – пояснює «КП» молода мама.

Жінка каже, у їхньому дворі граються дітки і вона з донечкою виходить до них, але ті старшого віку і з такою малечею їм не цікаво. Зверталася у школи раннього розвитку, але скрізь беруть дітей віком від двох років, бо з молодшими багато мороки. Їздили в різні ігрові центри, але там не надто комфортно, нарікає співрозмовниця «КП».

Зараз дитина дорослішає і це питання стоїть гостріше. Саме тому Марія пішла на такий незвичний крок. На її подив, відгукнулося чимало мам зі схожою проблемою.

– Я зраділа, що відгукнулися інші мами, які відчувають таку ж проблему. Ми не знайомі, наші діти не знають одне одного, але нас об’єднує спільна біда – відсутність спілкування у наших дітей із ровесниками, – констатує Марія і каже, можливо, вони навіть об’єднаються у такий собі «клуб відчайдушних матусь».

Жінка дуже сподівається отримати позитивний досвід від такого спілкування і допускає, що, як і в будь-якому дитячому колективі, можуть виникати непорозуміння між дітьми, але так, принаймні, їй буде до кого апелювати.

– Звісно, діти можуть забирати одне в одного іграшки, можуть навіть ненароком штовхнути чи вдарити одне одного, але поряд будуть мами, які, я сподіваюся,­ робитимуть зауваження і вчитимуть поводитися правильно, – зауважує жінка і додає, спілкування між дітьми залежить ще й від культури виховання батьків.

Утім, не зважаючи на те, що мама шукає дитяче товариство для своєї доньки, в садочок віддавати дитину не збирається.

– Поки не певна, що віддам дитину у садочок. Можливо, коли мені доведеться виходити на роботу, донька залишатиметься з нянею. У садочок не хочу, бо мене не влаштовує педагогічний підхід у вихованні там дітей, – зізнається співрозмовниця «КП».

Як часто зустрічатимуться­ мами для дружби своїх дітей, поки не вирішили. Марія каже, головне зробити перший крок і зрозуміти, наскільки це буде позитивно і ефективно, а далі уже визначатимуться з графіком.

Іншої думки мама дворічної Настусі. Вона каже, дитина зараз вчиться розмовляти, але її поведінка останнім часом дуже змінилася і це насторожує. Дівчинка стала істерично вимагати того, що хоче, причому часто це виражається звичайним верещанням. До того ж, стала битися.

– Оце може підійти і просто вдарити кулачком ні з того ні з сього. Звісно, ми їй пояснюємо, що не можна битися, але вона вперто продовжує це робити. Як можна їй зараз гратися з іншими дітками, коли вона так себе поводить? – риторично запитує мама.

Чи варто шукати власним дітям друзів-ровесників, «КП» запитала у практичного психолога з громадської організації «Центр психологів-практиків» Олени Каліман.

– Узагалі не раджу мамам водити дітей до трьох років у різні колективи і збирати там різні інфекції. У ранньому віці у них немає потреби спілкуватися з друзями-ровесниками. Звісно, у кожного ця потреба проявляється індивідуально, але поки у дитини не розвинена добре мова, комунікабельність, у неї немає пізнавального інтересу до однолітків, – пояснює експерт.

Мати друзів для півторарічної чи дворічної дитини – це швидше суто особиста позиція і потреба мами, переконана Олена Каліман.

– Дитині у ранньому віці цілком достатньо спілкування з мамою, вона і є найкращим другом для неї і повністю задовольнятиме її розвиток. У такому віці, поки дитина вчиться розмовляти і ще не може чітко й повно висловити свої бажання, у неї можуть проявлятися капризування, істерики або ж агресія. Таким чином вона сигналізує дорослим, що щось хоче, а вже вони мають зрозуміти що і пояснювати, як треба себе поводити, – наголошує психолог і додає, найкращий час, коли дитина зможе з цікавістю спілкуватися з іншими дітками – від трьох років.

 

фото: ілюстрація