Олександрійський кіт-безхатько, якого врятували волонтери, поїхав жити у Німеччину
Котик Мурчик живе у Нюрнберзі у жінки з великим серцем – Юліти. Втім ще місяць тому він був на межі життя і смерті. В Олександрії невідомі настільки познущалися над ним, що волонтери ледве врятували – кілька переломів щелепи, вибите око... Але завдяки великим серцям небайдужих, учорашній безхатько отримав шанс на щасливе котяче життя.
– Мурчика нам привіз чоловік із селища Димитрове на початку грудня, здається. Він зателефонував і розповів, що у нього в сараї сидить кіт, нічого не їсть і не п’є. Ми попросили привезти тварину, бо самі не можемо, адже у нас у притулку близько півтисячі собак, яким потрібно дати раду. Той спочатку відмовлявся, але зрештою привіз бідолаху. Десь на четвертий день, – розповідає «КП» волонтер Олександрійської громадської організації захисту тварин «Друг» Олена Котова.
Тварина була у жахливому стані.
– У кота витекло око, щелепа була зламана у чотирьох місцях, – описує стан знайди Олена і додає, кота одразу доставили ветеринарам, а ті прооперували.
Далі його на перетримку забрала ще одна волонтер із Олександрії – Ірина.
– Через велику кількість підопічних у притулку, ми не могли приділяти йому необхідну увагу. Довелося віддати на перетримку волонтерові Ірині, – продовжує Олена. – Ірі доводилося все перетирати блендером і годувати Мурчика зі шприца. Ще двоє волонтерів допомагали – привозили ліки і харчі для кота.
Після того, як чотирилапий одужав, його кастрували і стали шукати господарів. Утім взяти особливу тварину бажаючих не було. Тоді олександрійські волонтери звернулися за допомогою до колег із дніпровського притулку для котів.
– До мене зателефонували волонтери з Олександрії, ми з ними підтримуємо зв’язок. Попросили допомогти особливому котику. Кажуть: «Ми тут його виходимо, допоможіть прилаштувати», – пригадує засновниця Дніпровського притулку для котів «Друг» Олеся Леонова.
Жінка не змогла відмовити і Мурчик переїхав у Дніпро.
– За дев’ять років волонтерства вдалося допомогти знайти новий дім близько двом десяткам котів із Олександрії, – зізнається Олеся. – Вони живуть не тільки в Україні, – по всьому світу. Не виняток і Мурчик. Він поїхав у Німеччину.
Тепер олександрійський кіт-безхатько живе у люблячій родині в Нюрнберзі.
– У мене там є знайома – Юліта. Вона сама з Польщі, але вже близько 30 років живе у Німеччині, їй років із 60. У неї дуже добре серце. Разом із чоловіком облаштували щось типу хоспісу для стареньких, хворих і покинутих котів. Вони приймають до себе їх з усього світу. У них великий будинок і в ньому зараз живе близько трьох десятків котів. Юліта не вибирає, так як у нас, знаєте, за зовнішністю, щоб були гарні, породисті тварини. Вона, навпаки, шукає ось таких нещасних, інвалідів і доглядає за ними, опікується. Завдяки цій родині багато наших котиків знайшли люблячих господарів, – розповідає співрозмовниця «КП».
Олеся каже, за роки волонтерства зрозуміла одну річ: іноземці значно частіше стають опікунами тваринам із інвалідністю, ніж українці.
– Ми дійшли висновку, коли нещасних тварин забирають європейці, наші люди думають: «Ну, нехай забирають, а ми будемо тут породистих брати. У них краще життя, у них є можливість доглядати за такими тваринами. Нам краще здорових і гарних». Наші люди не розуміють, що європейці – такі ж люди, як і ми, думають, що у тих є гроші, і все таке, а українці цього не можуть дозволити. Все на фінанси списують. Хоча до чого тут фінанси?! Досить мати добре серце і не обов’язково мати мільйонні статки, аби подарувати шанс на життя тварині-інваліду, – переконана засновниця притулку у Дніпрі.
фото: із соцмережі
