Веселівська футбольна команда шукає спонсора! Мріють зіграти у чемпіонаті районів

, Олена Сідорова

02027Веселівська футбольна команда, що в Кіровоградському районі, шукає спонсора для розвитку і популяризації футболу. Упродовж кількох місяців представник команди наполегливо публікував відповідне оголошення в інтернеті. Зрештою, «КП» вирішила допомогти спортсменам, бо їхня історія надзвичайно зворушила.

На зустріч із «КП» прийшли Роман Жарук і Руслан Чулак.

– Руслан, – представляє його Роман, – головний організатор матчів, модератор роботи команди, він займається всіма організаційними питаннями і спілкуванням із Федерацією футболу, а водночас працює вчителем фізкультури у Веселівській школі. Ще у нас є неформальний капітан команди – Валентин Олійник.

– А Роман у нас у команді, можна сказати, «спортивний директор», – розповідає про колегу Руслан. – Займається менеджментом, фінансовими документами, офіційними зверненнями і юридичними питаннями. Такий собі почесний президент.

Разом вони кажуть, команда сформувалася давно й існувала на засаді «давайте зберемося, пограємо».

– Питання, щоб стати повноцінною командою і заявитися на район – висить у повітрі з десяток років, – кажуть співрозмовники «КП». – Зараз у команді – близько двох десятків гравців. Вік футболістів – від 15 до 35 років. Це школярі, студенти, військові… У нас є легіонери – з Кіровограда, Світловодська. Але переважно всі з Веселівки. Збираємося кілька разів на місяць.

Попри те, що футболісти згуртувалися, є ініціативна група, є бажання грати і розвиватися, втім вийти на рівень хоча б районних змагань, спортсмени не можуть через брак грошей. Вони перебрали всі можливі джерела фінансової підтримки – від місцевої влади до фермерів, проте особливого зацікавлення їхньою ідеєю ті не помітили. Хлопці навіть їздили переймати досвід в інших команд.

Насправді футболістам-аматорам треба не так уже й багато – до реалізації мрії бракує всього лише 30 тисяч гривень.

– Нагальна потреба – підготовка поля, адже для того, щоб приймати матчі вдома, треба мати майданчик певних розмірів, – пояснює Роман. – Шкільне поле за цими параметрами не підходить. Але біля старої школи є поле стандартних розмірів. Воно закинуте і люди, які живуть поряд, вже трохи розорали його і навіть висадили там дерева.

Хлопці радіють, уже домоглися,­ аби їм офіційно виділили цю територію.

– Спочатку неофіційно просили сільську раду виділити нам ділянку, – розповідає Роман. – Відмовили. Потім вирішили піти офіційним шляхом – написали колективне звернення, зібрали підписи, прийшли на засідання депутатів і вони таки погодилися віддати ту земельну ділянку. Так сільська влада пішла нам назустріч. Ми самостійно там викорчували сад. Дерева не викинули, а пересадили навколо поля. Втім роботи там ще багато – ні воріт, ні трави, нічого… Плануємо зробити огорожу, бо поле близько до городів і не хотілось би, щоб м’яч туди потрапляв. Ще є одне місце дуже вдале, але воно під нахилом, і в нього треба вкласти дуже багато грошей...

Також необхідна фінансова підтримка потреб команди, наголошують футболісти.

– Потрібна форма – це близько десяти тисяч гривень на простеньку, відшкодування витрат на транспорт – до десяти тисяч гривень на рік, кошти на тренувальний та ігровий реквізит, внески у Федерацію футболу для участі команди у турнірах – дві-три тисячі гривень. Нема м’ячів… Фінансова винагорода гравців – за бажанням спонсора. Всього треба мінімум 30 тисяч гривень, аби почати, – підглядаючи у вже складений кошторис, констатує Роман.

На випадок, якщо спонсор не знайдеться, хлопці готові далі шукати варіанти.

– У нас в селі з’явилася посада інструктора з фізичного спорту і, якби Руслан отримав цю посаду, він би віддавав зароблене на розвиток футболу. Розумієте, зібралися люди, які хочуть займатися спортом саме заради спорту, а не заради фінансової вигоди. Якби у нас були такі гроші, ми б віддали їх на розвиток команди, – ділиться Роман.

Взамін на фінансування, футболісти готові взяти назву, яку забажає спонсор, і всіляко його рекламувати.

– Щодо назви – вирішили залишити це питання відкритим, – пояснюють співрозмовники «КП». – За наявності спонсора можемо взяти назву, яка його рекламуватиме, якщо він захоче. За нами – усілякий піар підприємства чи бренду. Це можуть бути форма в корпоративних кольорах, логотипи на формі і банерах на іграх. Також можемо проводити товариські матчі з працівниками чи партнерами фірми спонсора. Або взагалі – з конкурентами!

– За чотири товариські матчі, які ми грали цим складом, – жодної поразки! – звертає увагу Руслан. – На змаганнях у Северинці наша Веселівська команда, яка наполовину складалася зі школярів, виборола перше місце серед восьми команд. Також перемагали у районних змаганнях «Краще спортивне село» з міні-футболу. Три гравці з нашої збірної, які грали у цих же обласних змаганнях за Созонівку, також здобули перемогу. Воротар у нас один із найкращих у районі!

Команда сподівається знайти спонсора якнайшвидше, адже мріє виступити в наступному сезоні – у середині травня.

– Спорт – це внесок у майбутнє наших дітей, адже вони бачать, чим займаються дорослі, і намагаються їх наслідувати, – міркує Роман. – Спорт нічому поганому не навчить. Треба просто подавати приклад. Коли я почав ходити на спортивний майданчик на турніки, там було так порожньо, аж страшно. І десь через півтора місяця тренувань уже не було де прилаштуватися. Діти повторювали! У футболі – те ж саме. Ми хочемо вкладати сили в дітей, бо вони – майбутнє нашого села. У нас є велике бажання, а результат буде! Маємо план дій і план розвитку, залишилося знайти тільки підтримку.

 

02028

 

фото: надані командою

e-max.it: your social media marketing partner