Художник поп-арту: Хочу спробувати себе в американських талант-шоу і там рекламуватиму нашу країну

Денис Дитинюк – сучасний художник. Він брав участь у четвертому сезоні шоу «Україна має талант» і став срібним призером цього проекту. Чоловік вражає своєю технікою швидкісного малювання. Зараз 36-річний митець живе у Вінниці, але ще донедавна був корінним олександрійцем. Те, як Денис створює роботи, – заворожує. Інтрига, що саме він малює, тримається до останнього моменту. Адже спочатку створюється образ – іноді й догори дригом і на кількох полотнах, а потім – кілька рухів і виходить неймовірна картина.

– Малювати і ліпити любив ще з дитячого садка. Придумував собі різні казки, персонажів і ліпив їх із пластиліну. Мама помітила, що мені це цікаво, і відвела у художню школу. Спочатку мені там дуже подобалося, але потім не хотів туди ходити, ну, як діти… І вже у восьмому класі вирішив, що це моє. Я зрозумів, що хочу вчитися далі цій справі, – розповідає «КП» про себе Денис Дитинюк і додає, вступив згодом до Дніпропетровського теат­рально-художнього коледжу на факультет дизайну, а відучившись там, повернувся до Олександрії.

– В Олександрії працював художником-ілюстратором. Але я хотів вдосконалювати себе і далі вступив до Харківської державної академії дизайну і мистецтва. Втім через складну фінансову ситуацію довелося піти працювати. То був важкий період. Переломним моментом стало різке погіршення здоров’я, тож вирішив кардинально змінити своє життя, – згадує співрозмовник «КП».

Разом із коханою – Марією – теж художницею, спочатку переїхали в інше місто, а далі – спробували свої сили на талант-шоу.

– Зі своєю тоді ще дівчиною, а зараз дружиною Марією, переїхали з Олександрії до Вінниці. Здається, це було у 2011 році. Сподобалося це місто – невелике і немаленьке. Чимось схоже на Кіровоград, але інфраструктура дещо краща, та й чистіше. Я просто більше сприймаю світ візуально, – посміхається співрозмовник. – У той рік Марія виступила у третьому сезоні «Украї­на має талант» і показала свою техніку малювання, а вже за рік на сцену вийшов і сам Денис. – Коли йшов на проект, думав просто показати себе на кастингах. Не сподівався, що прой­ду далі.

На кастингу Денис за кілька хвилин намалював портрет одного з суддів – Влада Ями.

– Спочатку зобразив на чорному фоні білими фарбами образ пари, яка танцює. Далі додав штрихів. І за кілька хвилин постав портрет Влада Ями. Його я малював догори дригом. Ледь не до останнього ніхто не розумів, що вийде у фіналі, – пригадує свій перший виступ Денис.

Він пояснює, аби показати глядачам п’ять-десять хвилин шоу, доводилося малювати одну й ту ж картину десятки разів.

– Це може бути від десяти спроб і до безкінечності. Адже, чим більше тренуєшся, тим краща швидкість, більше впевненості, тоді можна не просто малювати, а давати людям емоцію, експресію, почуття... Розумієш, де треба пришвидшитися, як кисть руки поставити, коли і який краще взяти пензлик, який колір обрати... Під час роботи треба бути дуже уважним і багато думати, як усе технічно подати, – зауважує Денис.

Чоловік постійно вдосконалюється у своїй майстерності і часто додає власних родзинок у методику.

– Переглянув багато виступів майстрів у техніці швидкісного малювання. Але у них основне – це оперативно намалювати картину. Я ж зробив свій внесок. Спочатку догори низом малюю образ дотичний до картини, потім перевертаю, малюю на кількох окремих полотнах... І в результаті виходить те, що потім вражає глядачів. На «Україна має талант» номер про Висоцького мені навіть довелося відстоювати, бо режисери не бачили процесу і кінцевого результату, сумнівалися, що це буде цікаво. Але я намалював портрет із чотирьох частин, які в кінці з’єднав. Додав фарб, які світяться при ультрафіолеті. Вийшло в одній картині – дві, – пояснює художник.

Втім ще до участі у талант-шоу Денис із Марією та кількома однодумцями заснували проект «MaDenart», у рамках якого пропонують арт-шоу у різних техніках малювання. Однак команда мріє про масштабні виступи, повноцінні концерти, а для цього потрібен спонсор і гроші.

– Наша справа дуже затратна – фарби, пензлі, полотна, підрамники недешево коштують, – продовжує він. – Поки ж беремо участь у благодійних проектах, наприклад, у Вінниці ми намалювали на стіні багатоповерхівки портрет важкохворого хлопчика, аби допомогти зібрати кошти на його лікування… Виконую різні замовлення.

Остання з виконаних робіт на замовлення – портрет відомого боксера Олександра Усика.

– З Усиком була цікава історія. Телефонує мені ввечері представник команди Кличка, ми з ним заоч­но знайомі, і каже: «Завтра треба виступити, намалювати портрет Олександра Усика, ти готовий?». Я кажу, куди мені діватися. Цілу ніч ми з командою працювали, не спали, зранку приїхали у Київ і я виступив. Можливо, можна було б краще все зробити, передивитися більше фото, але часу не було. Та Олександр був вражений і задоволений сюр­призом, – радіє Денис і додає, негативних відгуків про свою роботу не чув. – Принаймні до мене ніхто не підходив і не казав – ти погано малюєш. Лише позитивні враження. Я дуже ретельно готуюся перед тим, як малювати картину на людях. Якщо взяти американських художників – вони, може, малюють і швидше, але у точності виконання у них бувають ляпи – десь ніс, губа розмажеться, попливе. У мене більш чітко виходить відтворити портрет людини.

 

Нині Денис відкрив у собі ще один талант і розвиває власну авторську техніку.

– Нещодавно з’явилася нова техніка, коли фарбою заливається полотно і проявляється зображення, картина. Коли я тренувався у цій техніці, то підстелив банер у майстерні, щоб на нього стікала фарба. Прибрав його і він у мене десь місяць там лежав. Потім я згадав за нього, розкрив і побачив гарну пляму, а в ній – перспективи картини. Додав штрихів і ось у такій техніці виконав цілу серію робіт, – зізнається «КП» Денис.

На його думку, швидкісне малювання – це саме чоловічий напрямок.

– Мені хочеться показати людям нове, цікаве, що мистецтво може бути не тільки в музеях, а й на сцені. І це може бути дуже гарно. В Україні представників швидкісного малювання дуже мало. І, мені здається, це більш чоловічий стиль. Жінка повин­на рухатися граціозно, можливо, з елементами танцю, чоловіки – навпаки, мають бути емоційнішими, експресивнішими, – пояснює митець. – Як художник, шукав себе дуже довго. Починав із простих робіт реалізму. Зараз у мене дві грані творчості: швидкісне малювання і робота у техніці, яку я сам винайшов. Це приносить мені задоволення.

Чоловік розповідає, уже неод­норазово мав виступи і в Україні, і за кордоном, де його радо зустрічали. Однак йому хотілося б відчувати більшу підтримку на батьківщині.

– Їздив в Америку, Францію, Німеччину, Індію, Африку та інші країни. Презентував культури цих країн і власну батьківщину за допомогою малювання. Поєднував техніки, зображував президентів... Люди аплодували стоячи. В Україні, на жаль, творчість так не цінять, вона не потрібна. Тут треба самому пробиватися, – зітхає Денис.

Зараз художник готується до виступів у закордонних талант-шоу.

– Правильно сказав відомий художник Іван Марчук, який довгий час жив за кордоном, про те, що Україна ледь не найбільше у світі народжує талантів, але їх не ростить. Зараз я працюю над новими номерами. Хочу спробувати себе в американських талант-шоу, але там рекламуватиму нашу країну, – підсумовує Денис Дитинюк.

 

фото: із соцмережі