Політолог: У президента – найбільший «запас міцності»
Жителі Кіровоградщини знову проголосували б за чинного президента, не хочуть перейменовувати область і чітко не визначилися щодо НАТО. Про це свідчать результати опитування Центральноукраїнської соціологічної лабораторії, оприлюднені 19 грудня.
Експерти пояснюють, висновки співпали з результатами досліджень, які нещодавно провели чотири провідні національні соціологічні організації, опитавши 20 тисяч респондентів на загальнонаціональному рівні.
У лідерах – очільник
Одним із найбільш показових моментів, не зважаючи на всі плюси і мінуси, є те, що українці поки не бачать альтернативи номінальному лідеру опозиції Юлії Тимошенко та чинному президенту Петру Порошенку.
Голосувати на виборах президента за Порошенка готові майже 24% опитаних жителів області, а це фактично на 10% більше, ніж півроку тому. Тимошенко підтримати готові 23% опитаних. Лідер «Опозиційного блоку» Юрій Бойко замикає трійку з удвічі меншим результатом. Далі, від 8% і нижче – Ляшко, Вакарчук, Зеленський, Садовий, Гриценко, Саакашвілі...
Схожа ситуація нещодавно спостерігалася на виборах в об’єднаних громадах Кіровоградщини, де «Батьківщина» отримала більшість депутатських мандатів, проте лідерами цих громад стали люди, так чи інакше пов’язані з президентською командою. Саме з децентралізацією – однією з найуспішніших реформ – експерти пов’язують зростання підтримки Порошенка.
У трійці лідерів рейтингу довіри, який також вивчався у ході опитування, наряду з президентом і голова обласної адміністрації. При цьому найвищий показник недовіри, майже 50% – у спікера Верховної ради, а більше половини опитаних зізналися, що взагалі не знають голову обласної ради.
– Петро Порошенко сприймається як рішучий антикризовий менеджер, дипломат у військовій ситуації, – коментує результати дослідження кандидат політологічних наук Руслан Стадніченко. – Позитивно оцінюють жителі області і європейський курс чинної влади. В нашій області ця підтримка базується ще й на якісному менеджменті, який здійснюється президентською командою, зокрема головою облдержадміністрації Сергієм Кузьменком. Все це в сумі пояснює такі рейтинги.
Питання НАТО
Вступ України до Євросоюзу позитивно оцінюють майже 65% респондентів, втім ентузіазм у питанні зближення з НАТО зменшується. Дві третини опитаних станом на грудень не впевнені, чи варто державі ставати членом організації. Проте ще в червні таких було менше.
– Невизначеність зросла як за рахунок тих, хто був «за», так і тих, хто був «проти» вступу в НАТО, – констатує керівник Центральноукраїнської соціологічної лабораторії, кандидат соціологічних наук Едуард Клюєнко. – Альянс поки не виправдав очікувань людей – зримої військової допомоги не надав, про іншу допомогу більшість людей нічого не знають. При цьому до Євросоюзу ставлення покращилося, а от до Митного союзу – погіршилося.
Кількість жителів області, які хочуть бачити Україну в складі ЄС, згідно з даними опитування, з червня зросла на цілих 10%. Серед можливих причин називають і запровадження безвізового режиму: мовляв, багато людей уже з’їздили, подивилися і захотіли в Європу. А ось ініціативу остаточно декомунізувати область більшість жителів не надто підтримують. Майже 70% опитаних до можливого перейменування Кіровоградщини ставляться негативно.
Протестуй – не протестуй...
Абсолютно однозначне ставлення мають респонденти до ідеї «третього Майдану», яку розкручують в країні окремі сили. Якщо в червневому опитуванні в регіоні за нову революцію висловлювалися 17% опитаних, то зараз – 12,5%. У національних дослідженнях ця цифра склала майже стільки ж.
– Чому люди не готові до масових акцій? Ми бачимо, що так званий «Майдан-3» не наповнений ідеями, – пояснює політолог Руслан Стадніченко. – Вкотре декларується і повторюється одна й та ж вимога – боротися з корупцією. Але коли дивишся, хто там стоїть із цими закликами, виникає питання: як можуть люди, значна частина яких у владі вже по десять-двадцять років, обтяжені масою всіляких скандалів, боротися з цією самою українською корупцією? У країні складна ситуація, потрібно налагоджувати економіку, потрібні лідери, які чітко спроектують свою версію майбутнього. Сьогодні не чути чіткої версії майбутнього ні від одного з тих, хто очолює це протестне шоу. Саме тому ми бачимо, що такі політики, як Тимошенко, наприклад, намагаються прямо себе з ним не асоціювати, підтримують мітингарів, як то кажуть, збоку. Криза ідей і криза людей – це те, що блокує підтримку публічних виступів громадян.
Точки зростання
На думку експертів, лідерка «Батьківщини» уникає неоднозначної компанії через зрозумілі причини – у партії є шанс упевнено зайти до рад будь-яких рівнів на найближчих виборах. Рейтинг партійних, як і президентських переваг, на Кіровоградщині очолюють «Батьківщина» і БПП «Солідарність». Тож якби парламентські чи місцеві вибори відбулися у грудні, згідно з даними опитування, вони набрали б відповідно майже 20% і 15%. Далі від 10% і нижче – «Опозиційний блок», «Самопоміч», Ляшко, «Наш край», Гриценко. Щоправда, це результати опитування тих, хто вже визначився. А от кількість респондентів, хто не знає, за яку партію голосувати, коливається від 50% у Верховну раду до 75% на місцевих виборах. Саме ці люди зроблять результат, прийнявши рішення ближче до реальних виборів.
На думку політолога, така невизначеність пов’язана насамперед із невисокою упізнаваністю і слабкістю локальних лідерів багатьох політичних сил.
– Рейтинги змінюватимуться за рахунок тих, хто сьогодні не визначився. На мій погляд, більший «запас міцності» – у чинного президента і його політсили, – упевнений Стадніченко. – У Юлії Тимошенко в основному сталий електорат. На президента і БПП працюватиме «відкат» протестної активності, у якої зараз традиційний сезонний сплеск. Крім того, позитиву очільнику держави додає й те, що вдалося зберегти соціально-економічну та політичну стабільність, незважаючи на досить складні умови – як зовнішні, так і внутрішні. Стабільно працює вся вертикаль влади, місцеві адміністрації, не було в цьому році «бюджетіади», яка закінчується о третій годині ночі 31 грудня...
Утім і без того зрозуміло, чому зараз люди не можуть визначитися. Їм просто не до того. Обридло спостерігати за «гойдалками» в телевізорі – на одній кнопці Саакашвілі – надія-реформатор, на інший – Савченко – зразу мало не ікона, а згодом агент Кремля, далі Рабінович – правдоруб-опозиціонер, за ним – другий «кошик для яєць» тощо. Хто в цьому буде розбиратися за півтора року до найближчих виборів, крім соціологів із політологами та журналістами?! Та ніхто. Адже коли приходить час іти на дільницю й опускати в скриньку бюлетень, у більшості людей запитання лише одне: вони задоволені роботою чи ні? Ось тоді і поміряємо – кожному за справами його...
текст: Володимир Ханін
інфографіка: Олександр Гранат
