На Кіровоградщині хочуть створити музей-заповідник трипільської культури

Серед більш як шести тисяч національних пам’яток історії та природи за версією IGotoWorld у номінації «Місце, де має побувати кожен українець» до топ-10 увійшла пам’ятка «Трипільська культура». Поки туристів до себе заманює Черкащина – там уже діє заповідник. Кіровоградська ж область нині лише мріє про облаштування великого музею прадавньої культури. Тим більше, що в Новоархангельському районі дослідники знайшли найбільше поселення трипільців!

Кіровоградщина має багато історичних пам’яток, однією з яких є давні поселення трипільців, розташовані на території сучасного Новоархангельского району. Дослідження і розкопки там ведуться вже давно і про це неодноразово розповідала «КП». Сьогодні точно можна сказати, що в межах Кіровоградщини поселення було найбільшим по території і по населенню в усій Україні – майже 250 гектарів, на яких жило до десяти тисяч трипільців. Однак, не зважаючи на цінність і масштабність знахідки, у регіоні досі немає заповідника. Єдине, чим можна вразити туристів, – так це експонатами часів трипільської культури, які відкопали біля села Небелівка, і які зберігаються в обласному і районному краєзнавчих музеях.

Утім і науковці, і керівництво області давно виношує ідею створити заповідну зону поселення давніх трипільців саме на місці знахідки, як це зробили у селі Легедзине Тальнівського району на Черкащині.

Там у середмісті села в приміщенні звичайного ФАПу розмістився­ майже на двох поверхах музей трипільської культури. Очолює його і фактично живе цією справою Владислав Чабанюк (на фото). Про заклад його керівник може розповідати безкінечно, утім важливо, що, переймаючись культурною спадщиною багато років, йому вдалося не тільки віднайти і зберегти тисячі артефактів, а й вирішити питання появи заповідника.

– Десятиліттями вивчаю трипільську культуру, – говорить Владислав Чабанюк. – На території нашого Тальнівського району багато років проводилися розкопки і всі знахідки потрібно було не тільки досліджувати і зберігати, – хотілося, щоб і люди їх бачили. Звернувся до влади і знайшли ось такий компроміс – у двоповерховому приміщенні ФАПу у кількох кімнатах розмістили склад-музей.

Зразу історичні знахідки зай­мали пару кімнат. Нині навпаки – ФАП розміщується у кількох кімнатах, а музей розташувався майже на два поверхи. І це певною мірою символічно, бо атмосфера трипільської культури теж має лікувальний вплив на емоційний стан людей, переконаний співрозмовник «КП».

За кілька років роботи музею, його керівник домігся присвоєння закладу державного статусу і це дало новий поштовх для розвитку. На подвір’ї заповідника збудували інсталяцію трипільської хати у натуральну величину з належним зовнішнім виглядом, а музей розрісся до кількох демонстраційних залів, облаштованих тематичними експонатами, що неабияк зацікавило туристів.

– Сьогодні до нас їдуть і дорослі, і школярі. Ми побачили, що саме створення цілісного заповідника дає можливість не тільки зберегти історичні цінності, а й привабити туриста і заробити гроші. Поки це невеликі кошти, але це добрий додаток до фінансування, який ми можемо витратити на розвиток музею. Ще зарано говорити, що ми вже його створили у цілісному вигляді, – дуже багато роботи до фінішу, але, переконаний, ми на правильному шляху, – ділиться ­натхненник закладу.

За словами директора музею, територія трипільського поселення, дослідженого на території Тальнівського району, сягає півсот­ні гектарів. Це видно і на знімках аерофотозйомки – не лише будинки і вулиці трипільців, а й господарські ями, гончарні горна…

Прадавні жителі будували хати на височині, оточеній водою, уточнює В’ячеслав Чабанюк. Саме таке поселення було на території Черкаської області, на відміну від поселення на Кіровоградщині, де трипільці оточували свою територію частоколом. Відрізнялися і хати – на території сучасної Черкащини вони були двоповерхові, на Кіровоградщині – одноповерхові. Спільним було те, що будівлі мали одне вікно, піч і лежак, де розміщувалися посуд, робоче приладдя. Хати були глиняні.

– Трипільці – перші завдавали шкоди тодішній екології, – зауважує історик. – Оскільки вони часто змінювали місце поселення з різних причин – це і конфлікти, і пошук безпечнішої території й родючих земель, – то забирали з собою найцінніші речі, а хату і те, що в ній лишалося, спалювали. Виснаження родючості грунтів, пожежі поселень і завдавали шкоди прадавній екосистемі.

Знайдені артефакти трипільського поселення свідчать про уклад життя давніх людей. У музеї трипільської культури є посуд, іграшки, одяг, зброя, прялки, верстаки, зернотерки і навіть зерно, знайдене в одному з відкопаних глеків. Усі ці експонати відреставровані і розміщені у тематичних музейних залах…

Про створення такого заповідника у селі Небелівка Новоархангельського району сьогодні говорять і кіровоградські історики. Наразі туристи можуть побачити лише дві інсталяції – це одноповерхову хату трипільців і згарище двоповерхової. Останню спалили самі археологи, аби прийти остаточного висновку про особ­ливості будівництва прадавнього поселення. Проте ці об’єкти необхідно відновлювати – осінній буревій майже зруйнував очеретяний дах хатини. Дрібні знахідки зберігаються у музеях.

– Багато роботи треба провести для створення історичного заповідника, і одне з головних питань, яке сьогодні вирішити найскладніше, – визначення статусу земель. Адже територія поселення складає майже 250 гектарів, а це землі сільськогосподарського призначення і людські паї, – констатує директор департаменту культури і туризму Кіровоградської облдержадміністрації Валентина Животовська і додає, сьогодні всі зацікавленні у збереженні культурної спадщини, тому шукатимуть варіанти вирішення найголовнішої проблеми.

А поки цілком реально розробити туристичний маршрут, за яким у Новоархангельскому районі можна показати не тільки трипільську культуру, а й пізні історичні епохи.

– Чи це буде музей регіонального значення, чи обласного, чи він розміщуватиметься у Небелівці, чи за селом, де ведуться археологічні розкопки, поки говорити зарано. Головне, є бажання і згода влади усіх рівнів на створення такого культурно-історичного заповідника. Це лише початок справи, сподіваюся, вже скоро він матиме гідний результат, – ділиться планами Валентина Животовська.

 

 

 

фото: Любов Попович