Рука на мільйон: Як боєць із позивним «Професор» повернувся до повноцінного життя завдяки електронному протезу
48-річний Іван Козубенко з обласного центру втратив у зоні АТО руку. Спочатку, зізнається, були думки про те, як доведеться жити далі. Втім не впав у відчай, бо мав потужну підтримку рідних і близьких. Надію на повернення до повноцінного життя дала новина про те, що Міністерство оборони може профінансувати отримання імпортного протезу. Із «новою» рукою за понад мільйон гривень Іван тепер може робити майже все, що вмів до війни. Нині він почувається незалежним.
До початку війни Іван працював у школах – викладав історію, захист Вітчизни, трудове навчання… Перед тим, як закінчити історичний факультет, був майстром на будівництві, зводив будинки.
Мобілізували його 30 квітня 2015 року у п’яту хвилю.
– Зібрав речі й поїхав, – каже він. – Служив у 39 окремому мотопіхотному батальйоні «Дніпро-2», який згодом увійшов до складу 55-ї окремої артилерійської бригади. Був гранатометником роти охорони. Там хлопці дали мені прізвисько «Професор», бо знав відповіді на будь-які питання і міг вирішити будь-яку проблему.
Поранення отримав 18 листопада 2015 року під час обстрілу.
– Обстрілювали гранатометами, закидували гранатами… – пригадує боєць. – Вийшов звідти, а немає кисті правої руки, великого пальця на лівій руці, нога була порвана і прострілена… Втратив чотири літри крові. Мав найтяжчі поранення. Каблучка полетіла разом із кистю, так і не знайшов... Отямився у Дніпрі. Глянув на руку – нема. Медсестри кажуть: «Життя продовжується». Знав, що родина мене прийме таким, як є. Лежав у госпіталях у Дніпрі, Львові, Харкові... Бачив хлопців, які падали духом, бо їх кидали дружини... Я їм повторював фразу, що життя продовжується.
У львівському госпіталі дізнався, що можна встановити протез руки, який полегшить виконання повсякденних справ.
– Перші заміри робили спеціалісти тамтешнього заводу. Далі треба було чекати рік, бо рука мала зменшитися після поранення. Були ситуації, коли бійцям виготовляли протез, а він потім не підходив, бо рука зменшилася. Потім Харківський інститут протезування зробив первинний протез, який згодом замінили на електронний. Такі роблять, як мені пояснили, лише АТОвцям, – розповідає Іван.
Протез багатофункціональний, механічний. У комплект входить Apple iPad, на якому встановлені 24 програми, електронна кисть і електронний гачок. Також у наборі запрограмовані «фішки», наприклад, на керування машиною. Протез розробили шотландські вчені компанії «Touch Bionics». Заряду вистачає в середньому на дві доби.
– Сам протез виготовлений зі спеціальної матерії, яка добре прилягає до руки. Є також рукавиці. Рука майже як своя. Вже пристосувався, – зізнається співрозмовник «КП». – Але мені важко було звикнути, бо 20 років працював в освіті і постійно займався писаниною. Зараз навчився навіть трохи писати. Але медики попереджали: «Тобі протез руку не замінить, він лише полегшить життя». Так і є.
Керує боєць протезом, можна сказати, силою думки. Перед тим, як користуватися ним самостійно, пройшов курс вправ і тренувань. Навички треба було відпрацювати до автоматизму.
– Нас навчали методології на спеціальних апаратах із датчиками. Садили перед дзеркалом, щоб ми бачили, що у нас є рука. Щоб управляти, треба освоїти дві думки, які впливають на рухи руки, – пояснює Іван. – Наприклад, якщо мені треба відкрити пальці, я напружую відповідні м’язи. Йде візуалізація процесу. Подаєш сигнал на м’язи – кисть відкривається, подаєш з іншого боку – закривається. М’язи, які лишилися, треба тренувати, щоб вони не атрофувалися.
Протез слугуватиме чотири з половиною роки. Раз на рік треба проходити технічний огляд. Боєць користується «рукою» рік, тому вже настав час її підрихтувати.
– Ось треба буде відправляти на технічне обслуговування, – додає він.
Налаштувати прилад можна за лічені секунди. Вказівний палець – сенсорний, ним можна друкувати на телефоні і комп’ютері.
– Я можу вітатися за руку, працювати граблями, вилами, віником, друкувати на клавіатурі, машиною на ручному управлінні керувати, на велосипеді їздити, – перераховує чому навчився Іван. – Можу на риболовлю ходити, але тут виникає проблема – черв’яка насадити. У селі беру цією «рукою» відро, йду до колодязя, кручу барабан, беру повне відро і несу назад. Можу черешні і вишні збирати, а от чистити – поки ні. Помідори, буряки рвав. Картоплю і буряк почистити не можу. А от їжу розігріваю сам.
Коли люди бачать, – дивуються або просять помацати, констатує власник дороговартісної техніки. У дітей протез викликає особливий інтерес.
– Радий, що випала можливість мати саме такий протез. Діти жартують, що я – як Фреді Крюгер. До цього ставлюся з позитивом. Розбиратися в механізмі і самому цікаво. Головне, що інвалідом себе не почуваю, – підсумовує Іван Козубенко.
фото: Ігор Філіпенко
