Кіровоградка врятувала червонокнижних кажанів

, Наталка Маринець

01712«КП» неодноразово розповідала історії порятунку різних представників фауни – собак, котів, лебедів, сови… І кожна вражала людською жертовністю й самовіддачею. Втім сьогоднішня здивує не менше – кіровоградка Ксенія Ліснічук врятувала майже три десятки кажанів і продовжує це робити. Жінка каже, до безпосереднього контакту з рукокрилими абсолютно нічого про них не знала, проте сьогодні може годинами розповідати, які це неймовірні і дуже симпатичні створіння.

– Коли у нас на роботі замінювали старі вікна на нові, будівельники знайшли кажанів, які прилаштувалися на зиму. Маленькі, розміром десь по чотири-п’ять сантиметрів, сонні, мляві й абсолютно беззахисні. Їх одразу усіх зібрали у відро. Нарахували 23 особини, – розповідає «КП» Ксенія.

Що робити з кажанами – жінка не уявляла, але вирішила прихисти.

– З телебачення я знала, що цими ссавцями активно займаються у Харкові. Там їх догодовують, кільцюють, вивчають. Знайшла в інтернеті номер телефону керівника Центру реабілітації рукокрилих «Фельдман Екопарк», кандидата біологічних наук Антона Влащенка. Він дав поради і рекомендації як доглядати за кажанами, – продовжує жінка.

За рекомендаціями фахівця, Ксенія разом із чоловіком створили вдома для кажанів люксові умови.

– У картонній коробці зробили вентиляційні отвори, встелили низ змоченою ганчіркою, і висадили туди усіх кажанчиків. Коробку поставили до овочевого відділу холодильника. Саме там майже оптимальна температура для зимівлі рукокрилих – два-вісім градусів, тепла й помірна вологість, – ділиться досвідом співрозмовниця «КП» і пояснює, тепер мала вирішити головне питання – як доставити тварин у Харків.

Вирішила скористатися соцмережею для пошуку попутників. Однак кілька рейсів зірвалося. І здавалося,­ надії майже не було, як Ксенії таки вдалося переконати одного з водіїв узяти до місця призначення коробку з кажанами.

– Близько двох десятків дзвінків, співставлення маршрутів... Кілька варіантів зірвалося – то не було пасажирів, то зламалася машина... Нарешті, домовилися з водієм. Мабуть зачепила емоційність мого звернення і вміст посилки, – розповідає Ксенія і цитує повідомлення: «Мені необхідно терміново передати до Харкова маленьку коробочку, як від взуття, у якій червонокнижні дитинчата кажана – 23 штуки. Усе герметично закрито, вони не виберуться, але їм потрібна прохолода. Потягом, «Новою поштою» я не можу їх передати. А без спеціального догляду вони загинуть. Допоможіть у добрій справі! Отримайте пару плюсів у карму! Під’їду, куди треба, на будь-який в’їзд у місто. У Харкові волонтери при отриманні вам заплатять. Відгукніться, будь ласка!».

І ось так, минулої неділі Ксенія зібрала кажанів у дорогу і під проливним дощем пішла на зустріч із водієм.

– У коробку я поклала обмотану пляшку з замороженою водою, щоб підтримувати низьку температуру, і пішла до аеропорту, де мали зустрітися з водієм. Був сильний дощ. Поки чекала – намокли, але кажанам те на краще. Машина була дуже маленька, коробку довелося­ тримати одному з пасажирів. Він зі страхом узяв її і питає: «Що у вас там?». Я сказала, що двадцять три маленьких життя. Попросила акуратно тримати і не перегріти біля пічки, – пригадує проводи небайдужа жінка.

Уже за сім годин цінний вантаж був у Харкові.

– Кажанів привезли до Центру реабілітації, визначили вид – нетопир середземноморський. Тобто це червонокнижні кажани. У Центрі тваринок зважили, напоїли, начепили на лапки кільця. Наразі ними опікується­ студентка третього курсу біологічного факультету Харківського національного університету імені Каразіна Олена Головченко. На моє прохання вона прислала фото й відео з кажанами. У них усе добре, доїхали нормально, усі живі, адже за ними правильно доглядали й перевезли, – ділиться Ксенія.

Студент-біолог Олена Головченко, яка близько трьох років співпрацює з центром реабілітації кажанів, повідомила «КП», що навесні планують випустити знайд у природне середовище.

– Завдяки нашим консультаціям і правильним діям Ксенії, усі рукокрилі доїхали до нас без ушкоджень. Тваринок оглянули, окільцювали і помістили на штучну зимівлю, а навесні повернемо у природне середовище. Оскільки рукокрилі мають складну терморегуляцію, пробудження взимку загрожує їм загибеллю, адже вони тоді втрачають жирові запаси й запаси вологи, – пояснює фахівець. – Ці тварини занесені до Червоної книги України, мають дуже мало спільного зі щурами, харчуються комахами, а взимку впадають у сплячку. Саме цей період є одним із найнебезпечніших у їхньому житті. Нерідко, під час заміни вікон, люди знаходять цілі колонії кажанів і просто викидають їх на вулицю. У такому випадку за раз гинуть сотні. Тому, якщо ви знайшли кажана на вулиці, у своєму під’їзді або навіть на балконі, не бійтеся і не викидайте його на вулицю. Краще зверніться до нашого центру, де досвідчені біологи проконсультують вас, а також організують передачу кажанів, що дозволить врятувати життя цим особливим тваринам.

Після вдалого порятунку кажанів, Ксенія думала, що на цьому все завершиться. Втім нещодавно будівельники знайшли ще сімох.

– Коли я у понеділок прийшла на роботу, будівельники з порогу видали мені чотири кажанчика, а у вівторок ще три. Відчуваю, з новими ремонтними роботами їхня чисельність побільшає. Ймовірно, під Новий рік надішлю харківським зоологам ще один подарунок, – посміхається Ксенія.

Нині жінка продовжує опікуватися новими кажанами і планує навіть купити ювелірні ваги, аби точно знати чи ті голодні.

– Знову у нас у холодильнику у коробці живуть кажани. Колеги вже жартують, щоб не переплутали їх із харчами. Щовечора з чоловіком поїмо їх, зволожуємо їхнє «помешкання». Наразі нам потрібні спеціальні ювелірні ваги, бо на кухонних не реально визначити, скільки кожен із цих дитинчат важить і чи є необхідність їх годувати. Якщо кажан важить вісім грамів, то йому під силу пережити зиму у сплячці. Якщо менше – треба тиждень-два догодовувати, поки не набере потрібну масу. Їдять рукокрилі – комах, личинок. Їжа в них перетравлюється за температури тіла 30-35 градусів. Якщо не дотриматися усіх умов, кажан може загинути, – пояснює співрозмовниця «КП» і додає, це дуже милі створіння, які зовсім не відповідають вигаданим про них страшилкам. – Насправді, кажани приносять значну користь людині. Наприклад, за годину полювання вони можуть з’їсти 200 комарів. За літо колонія з сотні кажанів поїдає 350-700 тисяч комах. У волосся вони не чіпляються. Якщо ж наближаються до людини у світлому, то лише тому, що комахи ж летять на світле, а кажани вже полюють на них. Тому спеціально нападати, чи залітати у дім, щоб «з’їсти людину», вони не будуть. Це дуже милі створіння – оченятка малюсінькі, носики такі смішні, вушка... Пухнасті і м’якенькі-м’якенькі. Вони чарівні! Їх треба побачити зблизька, аби полюбити раз і на завжди!

 

01711

 

фото: Наталка Маринець

e-max.it: your social media marketing partner