Куди їдуть бабусі? «КП» з’ясувала головну таємницю вранішнього Кіровограда
Питання, куди масово їдуть пенсіонери зранку, подумки собі ставив кожен молодий пасажир чи то маршрутки, чи автобуса, чи тролейбуса. Ба навіть більше, нервував із цього приводу, а деколи й боровся зі старенькими за зручне місце. Адже у години-пік і без того транспорт переповнений! «КП» довго тримала себе в руках, аби не розкрити головну таємницю вранішнього обласного центру, але після скасування пільгового проїзду пенсіонерам у маршрутках і збільшенням їх кількості в автобусах і тролейбусах, таки здалася. І, як з’ясувалося, відповідь на головне запитання – дуже проста і житейська.
7:30 ранку. Тролейбус №10. Втиснутися майже неможливо. Останні пасажири стоять на східцях і вже не соромляться порушувати інтимну відстань до інших пасажирів. Єдині, кого, здається, не бентежить ані тиснява, ані вимушений інтим, – бабусі з торбами.
– Може хоч ви знаєте, куди їдуть пенсіонери зранку? – питає «КП» у кондуктора.
– Пф! Це вже десятки років з’ясувати не можуть. Відповідь одна – у справах! – поважно, одночасно підіймаючи вказівний палець вгору, відповідає кондуктор. – Прокинулись – і вперед! Куди їдуть – не питаю, бо і так знаю, що «у справах».
– Опа-а… Орава! – перебиває розмову учень ПТУ Максим, киваючи на скупчення бабусь, які активізувалися на зупинці. Вони радіють прибуттю тролейбуса і намагаються зайняти місце поближче до входу. Побачивши натовп, Максим зрозумів, йому зараз буде не так весело, як веселим «одуванчикам».
У тролейбус заходить близько десяти пенсіонерів. Усі акуратно й уміло втискаються. І не дивно, адже це довгі роки тренувань ранніми-ранками. У тролейбусах, на відміну від маршруток, вони почувають себе впевненіше. Їхати у рогатому – справа, яку виконують професійно лише пенсіонери. Паралельно вони намагаються свої знання про поїздки передавати молоді: «Проходьте всередину салону», «Поступіться місцем», «Нема чого молодим кататися – можете пройтися»…
– Куди ви їдете? – питає «КП» бабусю, яка приготувалася до виходу.
– По субсидію. Це я ще пізно їду. Треба раніше, бо черги довгі, – відповідає та.
– А ви куди? – звертається до іншої бабусі «КП».
– Працюю у відділенні одного з банків прибиральницею, – розповідає 67-річна пенсіонерка. – Їду раненько, щоб встигнути прибрати в офісі до приходу працівників. Отримую лише 500 гривень. Багато хто скаржиться, що пенсіонери їдуть зранку невідомо куди. Але ж нам треба якось виживати... На мінімальну пенсію це зробити неможливо. Думала, якщо підвищать пенсію, не працюватиму. А підняли лише на 115 гривень. 39 років стажу...
Як не дивно, більшість опитаних пенсіонерів їхали, як і молодь, на роботу. Хтось – повертався з нічної зміни!
– Їду на курси підвищення кваліфікації, – каже 64-річна Тетяна. – Працюю бібліотекарем у школі. Вимушена працювати, бо держава додала мені лише 95 гривень до моїх 1200 гривень. Я б із радістю сиділа вдома, але вимушена працювати. Коли в маршрутках можна було безкоштовно їздити, то користувалася ними. Зараз добираюся лише на тролейбусах, бо 4,5 гривні – то дорого.
–Працюю охоронцем у нічну зміну, – розказує 57-річний Володимир. – Зараз повертаюся з роботи. Колишній шахтар. Після виходу на пенсію працюю 12 років. Заробляю на бензин, щоб поїхати на рибалку – мою відраду. Не знаєте, коли вже хороші морози вдарять, щоб річка замерзла?
– Працюю головним технологом на підприємстві. Живу на Молодіжному, тому доводиться їхати з пересадками. Мене саму дивує, і діти скаржаться, куди їдуть решта пенсіонерів, яким не на роботу... – наголошує 66-річна Зінаїда Федосіївна.
– Я їду за газетами для магазину, в якому працюю. Такі поїздки у мене лише щочетверга. Решту ранків транспорт собою не займаю. Працюю в будинку, де живу, тому гострої необхідності кудись їздити немає, – каже 62-річна Лариса.
Чимало літніх пасажирів їдуть у лікарні. Дехто – допомагати стареньким рідним по господарству чи годувати онуків.
– Їду від 90-річної мами, – ділиться 63-річна Тетяна. – Приїжджаю до неї в понеділок, пораюся по господарству, все готую на кілька днів наперед і в четвер повертаюся додому. Такий у мене графік.
Також люблять пенсіонери ганятися зранку за акціями у супермаркетах і шукати дешевші ліки.
– Ну, а коли це все робити, якщо не зранку? Наприклад, таблетки мені дешевше купити на Новомиколаївці – туди треба їхати. М’ясні обрізки (бо на м’ясо пенсії не вистачає) – на ринку. Туди також треба доїхати, – виправдовується 64-річна Олена Василівна.
– На ринок треба приходити раненько, бо спекулянти все розгребуть і нічого не залишиться. Мені треба баночка сметани. У магазині дорожче, то краще проїдуся до ринку, – ділиться досвідом 75-річна Тамара Снастіна і зауважує, після виходу на пенсію ще десять років працювала керівником матеріального відділу у міському управлінні охорони здоров’я.
Єдина, хто не їздить на ринок чи у поліклініку – 60-річна Олександра Сало.
– А я на фітнес, – сором’язливо зізнається жінка. – Їжджу чотири рази на тиждень. Найкраще мені тренуватися зранку. Займаюся два роки. У мене була вага 111 кілограмів, зараз – 71. Були проблеми з тиском. Фітнес допоміг нормалізувати. На тренуваннях є і старші за мене дівчата. Одній – 76 років.
«КП» натрапила і на тих, хто їде, аби просто їхати і не сидіти вдома. Вони вперто не розповідають про свої плани. У них одна відповідь: «У справах!». Єдиний вихід з’ясувати, куди насправді їдуть ці літні люди, – прослідкувати.
– У мене справи, – каже пенсіонерка і відмовляється уточнювати які, але видає їх, бо виходить на зупинці біля ринку.
– Не спиться. Звикла все робити зранку, – пояснює ще одна бабуся.
Ще один напрямок, куди їдуть натовпами, – комунальні підприємства. Туди зазвичай прямують на розбірки. Налаштовані пенсіонери рішуче і настрій, видно одразу, бойовий.
– У мене холодні батареї. Тільки тим і займаюся, що їжджу в ЖЕК. Зазвичай їду тільки у комунальних справах. Водоканал, міськгаз, ЖЕК – оце мої основні напрямки зранку. Якщо сьогодні не дістану тепловиків, то завтра дістану! – грозиться 79-річна Віра Дмитрівна і цим підтверджує, що з такими планами наплив бабусь у громадському транспорті не закінчиться ніколи.
фото: Олена Сідорова
