Колекціонер показав історію через сотню об’єктивів і білий глянець фарфору

Якщо у радянські часи фарфорові вироби ледве не «валялися під ногами», а тогочасні фотоапарати майже нічого не коштували і були явищем доволі розповсюдженим, то зараз ці вироби мають статус унікальних знахідок.

Нещодавно у галереї «Єлисаветград» відкрилася виставка ретро-фотоапаратів і сімейного фарфору. Знавці історії техніки і просто поціновувачі старовини мали змогу поглянути в минуле через об’єктив фотокамер і згадати фарфоровий стиль минулих часів.

На спеціально замовлених стелажах розташувалися близько 120 камер – радянські «Зеніти», «Смени», «ФЕДи» і безліч інших камер, знайомих кожному фотолюбителю зі стажем. Більшість експонатів колекції в робочому стані, от тільки плівку в наш час вдається знайти не для кожної моделі.

– Наша родина завжди, навіть без особливої мети, збирала щось цікаве, – розповідає Микола Цуканов. – Був такий період, коли фотоапарати були нікому не потрібні, їх вивозили за кордон або просто викидали. Із фарфором була подібна ситуація. Якось я зацікавився кількома фотоапаратами, які потрапили мені до рук. Тоді і почав збирати фотоапарати. Зараз їх нараховується близько 120 - від «Фотокора» 30-х років до більш зручних апаратів початку 90-х. Всього за радянських часів було випущено 1200 модифікацій фотоапаратів. Унікальним є «Смена-8», який коштував 15 рублів і через доступність був чи не в кожній родині. За 20-мільйонну випущену серію його навіть занесено до Книги рекордів Гіннеса. Є у нас фотоапарат, який спочатку був для мене загадкою, незрозумілим приладом. На ньому не було видно ні об'єктиву, ні звичних для нас курків і затворів. Виявилося, що це ФТ-2, що випускався в оборонній промисловості.

Збирає фотоапарати Микола Цуканов більше десяти років. Але він не женеться за ексклюзивами, не намагається діставати лише раритетні радянські екземпляри.

– У дитинстві я збирав спочатку рибок, потім пішли марки і монети, – згадує Микола Цуканов.  –  Я займався усім підряд, не знав, на чому зупинитися. Тепер мене найбільше цікавить живопис. Взагалі колекціонування – це ціла наука. Тому краще захоплюватися чомось одним, адже вивчення кожного колекційного екземпляру потребує багато часу. Щодо фотоапаратів, то я не можу сказати, що займаюся їх колекціонуванням, це більш схоже на збирання. Оскільки колекція – це серія від першого до останнього елементу певного часу або напрямку. У випадку з фотоапаратами я таку ціль собі не ставлю.

Основними наповнювачами колекції Миколи Цуканова є друзі та знайомі, які знають, що будь-яка історично цікава річ стане йому найкращим подарунком. 

– Перший фотоапарат «Зоркий» мені подарував тато, – продовжує колекціонер. –  Далі друзі почали приносити, назбиралося більше десяти. А коли є десять, то хочеться взяти і одинадцятий, і дванадцятий… Мені простіше зробити подарунок, ніж будь-кому іншому. Я не ставлю матеріальне на перший план. Я пройшов ту межу, коли матеріальне стає цікавим. Якщо я буду звертати увагу на ціну –  буду гнатися на цінними екземплярами і втрачу інтерес до самого процесу. Тому треба робити все, щоб матеріальне відходило на другий план.