Приватний детектив повинен бачити те, що не бачать інші. Кіровоградський Шерлок розповів як працюється нишпоркою

Нині детективні фільми й серіали – на піку своєї популярності. Зрештою, чого вартий «Шерлок» із Бенедиктом Камбербетчем – мільйони жінок і дівчат мріють про такого коханого, а чоловіки і хлопці мимоволі уявляють себе у ролі найкрутішого детектива усіх часів і народів. У професії нишпорки багатьом убачається романтика, боротьба зі злочинцями і завжди хепі-енди, коли добро обов’язково перемагає зло.

Українські ж реалії для детективів – то інша галактика, якщо порівнювати з кіношною, чи бодай звичайною аналогічною роботою за кордоном. Нишпорки у нас – поза законом. Проте такі агенції працюють. «КП» натрапила на оголошення про послуги детектива у Кіровограді. Чоловік представився Романом і погодився на зустріч.

Колишній правоохоронець працює на столичну детективну компанію уже третій рік поспіль. Представляє її на Кіровоградщині. Визнає, найчастіше в детективи дійсно йдуть екс-працівники органів – це відставники, ті, хто не пережив люстрацію, або ж просто не захотів бути в системі.

– Цією справою займаюся з 2014 року. Товариш, який раніше звільнився з правоохоронних органів, запропонував допомагати. До того він працював слідчим, а я опером. Але згодом він повернувся на службу, а я так і залишився­ детективом. Це те, що знаю і вмію, – ділиться з «КП» Роман і зізнається, заробляє нишпоркою не набагато більше. – Але це не основна моя робота. Я також працюю у приватній службі безпеки.

Роман каже, напрацювавши агентурну мережу будучи правоохоронцем, користується нею і нині – як для основної роботи, так і для детективної.

– Попередня робота, звичайно, допомагає мені зараз. Є у правоохоронців свої місця збору, де любимо просто так зустрітися, попити кави. І вже у ході розмови можна дізнатися чимало цікавої інформації. Місто маленьке, кожен третій – знайомий прокурор, СБУшник, – зізнається детектив. – Саме у міліції (поліції) навчився працювати з людьми. В одного з наших керівників була дивна звичка – забирати у нас посвідчення. Наче й не дуже гарна манера. Але за це йому зараз я дуже вдячний, він навчив мене спілкуватися. Без посвідчення я з’їздив у Харків, затримав там злочинницю у розшуку. Також з’їздив у Дніпропетровську область, де зайшов без посвідчення в установу, куди звичайних людей не пускають, попрацював там із бандитом і вийшов. Мені вже самому було цікаво, коли з’явиться бодай одна людина, яка скаже: «Покажіть ваше посвідчення, я зараз міліцію викличу».

Замовлення приходять переважно на головний офіс компанії у Київ, пояснює специфіку роботи співрозмовник «КП», а звідти розподіляють на регіони. Втім Роман зауважує, переваги професії детектива полягають у тому, що самому можна вирішувати – братися за справу чи ні.

– Для мене дуже цікаві ситуації, які стосуються бізнесу. Наприклад, перевірка менеджерів на добросовісність, промислове шпигунство, – продовжує чоловік.

Найчастіше Роман працює з клієнтами з Кіровограда, рідше з інших міст області. Остання справа, якою він займався – зникнення жінки зі Світловодська.

– У Світловодську зник­ла жінка. Її син звернувся у головний офіс нашої компанії у Києві. Звідти вже перенаправили до мене. Я поїхав у Світловодськ, почав розбиратися,­ хто займається розшуком. Шукає її, не хочу звісно образити, дівчина, яка на посаді опера, але формально працює у штабі, друкує тексти. Я оглянув будинок, поспілкувався з тамтешніми людьми. Знайшов родичів коханця зниклої, який як з’ясувалося і вбив її. Він закопав жінку у закинутому будинку. Чоловік раніше судимий у Росії за вбивство своєї співмешканки, – розповідає детектив. – Ми його не затримували, а просто вказали на злочинця правоохоронцям. Спіймати, кинути у підвал і вимагати щиросердне зізнання – не наші методи...

Загалом Роман каже, за справи кримінального характеру, братися не любить – частіше відмовляє.

– Коли звертаються,­ я ж розумію, що то кримінальна справа, такі найскладніші. Тому за них намагаюся не братися, а передавати у правоохоронні органи. У цих випадках завжди необхідно використання якихось спеціальних заходів, засобів, які аргументовані кримінальним кодексом, ми туди не можемо втручатися. Але найчастіше звертаються з безпеки бізнесу, корпоративної безпеки, конкурентної розвідки тощо. Мені це більш цікаво і така робота краще оплачується, – каже Роман.

Приватний детектив повинен вміти побачити те, що не бачать інші, вміти креативно мислити, завжди знаходити виходи з різних ситуацій і підходи до людей.

– Головне – дізнатися інформацію, проаналізувати її. Якщо чесно, зараз люди більше відкриваються­ не тоді, коли показуєш якусь «корочку», а коли просто кажеш, наприклад, Іван мені винен гроші, а підкажіть, де він тут живе? Або ось така-то машина з вашого двору ледь не зачепила мою дружину, або зачепила мою машину дзеркалом, підкажіть що за машина, хто господар, де живе, що собою представляє. І люди розкажуть. А покажи посвідчення – не стануть говорити. Основ­на маса живе за стереотипами, у більшості людей вони однакові, – ділиться специфікою роботи співрозмовник «КП».

Проте в деталі своєї роботи детектив не вдається. Так само ухиляється­ від відповіді на запитання про ціну послуги.

– Як я можу оцінити? – дивується. – Це ж не перевезти вантаж із пункту А в пункт Б. Треба поспілкуватися з замовником. Зробити попередні розрахунки, надіслати в головний офіс, а там уже або затверджують, або кажуть, що треба змінити. Ціна залежить від спектру послуг і об’єму роботи.

У поліції ж зауважують, займатися розшуком згідно з законом дозволено лише правоохоронним органам.

– Розшукову діяльність в Україні дозволено проводити в рамках закону «Про оперативно-розшукову діяльність» та Кримінально-процесуального кодексу. У законі та кодексі чітко визначено, хто має проводити оперативно-розшукові заходи, які підрозділи, кому надані повноваження. Всі інші дії, пов’язані з розшуковою діяльністю в Україні, є незаконними. Наскільки мені відомо, діяльність детективів в Україні також неузаконена, – акцентує начальник управління карного розшуку в області Володимир Хвостов.

А тим часом закон «Про детективну діяльність» до Верховної ради подали ще у 2015 році. У квітні 16-го його прийняли за основу. А у лютому цього року внес­ли поправки і вже в квітні Верховна рада проголосувала за документ у цілому.

Однак Президент ветував закон і повернув на повторний розгляд.

– Повірте, цього закону чекають багато колишніх правоохоронців, – говорить «КП» екс-міліціонер. – Наш б­­­­рат уже й без нього створив чимало детективних, охоронних агенцій, але те, що вони роблять – не завжди законно. Прослуховування, оперативно-розшукова діяльність і так далі, не буду все озвучувати... І якщо комусь наступити на мозоль, можна добряче попасти, або ж, не дай Боже, ще й посадять за несанкціоновані втручання. Робота детектива сьогодні – небезпечна гра. І якщо порушуєш правила, то треба це робити дуже філігранно. От ви питаєте чи є попит на такі послуги? Я відповім, що так. Адже люди зневірюються у поліції. Ви подивіться,­ скільки там бракує кадрів. Старих люстрували, молоді – ще «зелені». Хто працює?! А ситуації бувають різні і чекати, поки дійде черга до вашої справи, не завжди можна. Тут і згодяться детективи.