На Хуторі Надія відсвяткували «Вересневі самоцвіти»
На головний захід осені – фестиваль «Вересневі самоцвіти», присвячений 135-річчю утворення українського професійного театру, цьогоріч у сорок сьоме з’їхалися сотні шанувальників театрального мистецтва. Не злякало гостей навіть раптове похолодання.
Розпочався фестиваль 25 вересня постановками в обласному театрі імені Кропивницького. Тривали вони п’ять днів – рок-опера Рівненського театру «Біла ворона», вистава від запорізького театру «Замовляю любов», анекдот не без моралі «Хочу в Париж» та міська байка «У Києві на Подолі, або Гдє ві сохнітє бєльйо?» від столичних театралів, драматична притча «Безодня» Ніжинського театру, міф із прадавніх часів «Лісова пісня» вінницьких акторів.
У театрі ляльок маленьких глядачів розважали вистави колективів із Черкас, Івано-Франківська, Херсона, Кривого Рогу, Запоріжжя, Львова та Одеси.
Основна частина відбувалася на Хуторі Надія 30 вересня. Там працювало кілька локацій – виступали аматорські театри з усієї країни, поети декламували вірші, а художники влаштували пленер. Свої вироби на ярмарку-продажу виставляли майстри декоративно-ужиткового мистецтва.
Почесною гостею свята цьогоріч була Заслужена артистка України Леся Самаєва. Обіцяний Заслужений артист АР Крим Ахтем Саїтаблаєв приїхати не зміг.
– Була тут одного разу і з тих пір мені постійно хочеться сюди повертатися. Це чудотворне, намолене місце. І хочу подякувати всім, хто це місце з року в рік робить теплим і усміхненим, – поділилася Леся Самаєва.
Привітати гостей зі святом приїхав і заступник міністра культури України Юрій Рибачук.
– На культурно-мистецькій карті України багато місць, пов’язаних із видатними діячами українського мистецтва, – каже посадовець. – Але небагато подій, історія яких переходить за десятки років. Однією з таких є свято «Вересневі самоцвіти». У чому ж секрет його довголіття? Один із секретів – це земля, яка дала світові засновників українського професійного театру. Тут особливо відчувається творча енергія. Другий секрет – «Вересневі самоцвіти» мають свою душу, бо сюди з’їжджаються театральні колективи, привозять сюди свій найкращий доробок і спілкуються з глядачем так, як це робили корифеї. Третій секрет – люди, які опікуються цим святом.
Цьогоріч приїхав на фестиваль і поет Іван Драч, який був там майже півстоліття тому, у рік, коли стартували «Вересневі самоцвіти».
– Щасливий, що перебуваю тут із вами, під кронами легендарних дубів. У 1970 році вперше були ми тут разом із письменницькою делегацією, яку очолював Олесь Гончар. Був тут і Борис Олійник, і Олег Чорногуз. Приємно, що через 47 років знову стою тут і ми вшановуємо великих діячів культури, – звернувся Іван Драч.
фото: Олександр Черніков
