Врятувати Сонечко

«КП» уже неодноразово розповідала про величезне серце волонтерки Наталі Селецької. Кілька років тому газета навіть відзначила жінку своєю премією – «Герой «КП». Адже щодня, щогодини, щохвилини і щосекунди вона з усіх сил бореться за життя кожного маленького онкохворого пацієнта дитячої обласної лікарні. При цьому Наталя самотужки виховує двох власних дітей! А ще – рятує тварин-безхатьків. У своїй орендованій однокімнатній квартирі вона прихистила двох котів, а нині робить усе можливе, аби врятувати ще одного – Сонечка. Кошеня спочатку хтось викинув на вулицю, а вже там підстрелив якийсь нелюд.

– Випадково у соцмережі я побачила прохання про допомогу – жінка просила відвезти до лікаря кота з травмами спини, якого пошматували собаки. Сама вона не могла – пенсіонерка. У мене якраз був вихідний, тож вирішила допомогти. Втім, коли його забирала, ця жінка – Тамара, попросила показати ветеринарові ще одного – руде кошеня, якого підібрала напередодні. Воно важко дихало, кашляло, – розповідає «КП» Наталя Селецька.

Вона погодилася. Проте дорогою рудому стало дуже зле – почав задихатися,­ у нього синіли губи, ніс і язик.

– Білого котика, на жаль, довелося приспати. Лікар сказав, що врятувати не зможуть, тваринка лише мучитиметься. А рудого – я хвилювалася, що не довезу навіть до лікарні. Коли приїхали у клініку, на столі у ветеринара він майже помер, у нього збільшилися зіниці, а губи, ніс, язик були аж фіолетові. Втім ветеринари його реанімували. З’ясувалося, у кошеня стріляли з пневматичної зброї, – пригадує співрозмовниця.

Кошеня назвали Сонечком і стали лікувати. Здавалося, найстрашніше позаду. Втім йому ставало дедалі гірше.

– Сонечка щодня возили на процедури. Але одного дня, пізно ввечері мені зателефонувала Тамара. Вона плакала. Каже: «Все, Наташа, у нього синій ніс, випав язик, слина тече, він помирає…». Я чула у слухавку, як кошеня хрипить, задихається. Я кажу, давайте щось робити! – розповідає волонтер.

Наталя вночі обдзвонювала ветеринарів, кожні півгодини телефонувала Тамарі, питала, як Сонечко. Жінка понад усе хотіла врятувати й це маленьке життя!

– Додзвонилася до одного лікаря, навіть не знаю, він із Кіровограда чи ні. Той відповів, що їде на операцію, обіцяв перетелефонувати. Кажу, заплатимо, скільки треба, дуже потрібно. Я вже була у якомусь такому стані… А він – не можу, у мене собака на операції. Я спитала, чи можна хоча б щось вколоти йому, щоб полегшити страждання, аби до ранку те кошеня дотягнуло. Він порадив, що потрібно робити, – продовжує жінка. – Десь о третій годині Тамара повідомила, що Сонечко дихає, йому краще стає і навіть попросило їсти.

Вранці кошеня вдалося показати ветеринарові. Той втішив Наталю, запевнивши, що у Сонечка є шанси одужати.

– Ми вирішили боротися за його життя. Ветеринар призначив лікування, я написала у соцмережі повідомлення, що потрібна допомога. Відгукнулося дуже багато людей – хтось перераховував гроші, у тому ж числі і ваша «КП», хтось просто дзвонив питав, що вони можуть зробити, як допомогти. Ми зібрали десь півтори тисячі на лікування. У цього кошеняти таке бажання жити, воно не просто в очі дивиться, – у душу, шукає там допомоги і боїться, щоб його знову не зрадили, – продовжує волонтер.

Сонечко й нині живе у Тамари, почувається краще, тішить нову господиню і свою рятівницю Наталю.

– Ми продовжуємо його лікувати. Він уже сам вилазить із кошика, у якому спить, проситься на ручки, муркоче. Він такий ласкавий і ніжний. Тамара неймовірно щаслива. Вона, знаєте, як за маленькою дитиною доглядає, ми радіємо кожному покращенню, як мами радіють першому зубчику, першому слову, так і Тамара радіє за Сонечка. Котик дійсно, як сонечко і не тільки тому, що рудий, він проникає у душу, як промінчик і залишає там теп­ло, – зізнається Наталя. – Кожному, хто допомагає його рятувати, величезна подяка! Скільки ще триватиме лікування, ми точно не знаємо. Тому збір грошей поки не закриваємо. Якщо кошти залишаться, – хочемо простерилізувати безпритульну кішку, яку люди згодні прихистити.