«КП» вивела на чисту воду шахрая: псевдоАТОвець із Кіровоградщини видурює в людей гроші

Коли «КП» почула шокуючу історію АТОвця зі Смоліного Маловисківського району, не могла залишитися осторонь: розвідник-снайпер першого класу 93-ї окремої механізованої бригади 28-річний Даниїл Зарєцький пройшов Дебальцеве, був півроку в полоні бойовиків, а коли повернувся – опинився без документів і даху над головою... Нині він просить людей допомогти, бо не має коштів навіть на харчі. «КП» мало не кинулася піднімати всіх на ноги, щоб допомогти воякові, якби в цій розповіді не насторожили деякі моменти. Газета стала перевіряти істинність слів чоловіка і, як з’ясувалося, не дарма!

Поки я був у полоні, мій будинок продали, а речі виставили

«КП» зателефонувала «АТОвцю», коли він тільки доїхав, як сказав, до Києва, аби добитися там правди. Під час першої розмови він сказав, що нічого не чує, бо динаміки на телефоні не працюють, а тому передзвонить, коли хтось із перехожих зголоситься йому дати свою мобілку.

– З четвертої ранку добирався на попутках до Києва. Я більше, ніж півроку, був у полоні. Коли звільнився, мені зробили дві операції, – впевнено розповідає чоловік. – У мене контузія четвертої стадії. Паспорт відновив у 2015 році, бо старий був у командира, який загинув, а де документи він подів – ніхто не знав. Зараз я залишився без житла, немає військового квитка, посвідчення учасника АТО, жодних виплат не надходить, я втратив довіру до людей… Приїхав у Київ, щоб звернутися в СБУ.

Перше, що насторожило «КП» у цій розповіді, те, що чоловік де тільки не служив – і в 93-й бригаді, і в 3 полку спецпризначення… Розвідник-снайпер! Був бійцем нарозхват.

– Два місяці там, два там, постійного місця не було. Мене жбурляли всюди, де треба була зачистка, – продовжував псевдобоєць.

Друга вигадка, яку запідо­зрила «КП», – чоловік точно не міг відповісти, хто ж таки звільнив його з полону – чи то Червоний Хрест, чи то «Айдар», чи ті, хто привозив гуманітарну допомогу.

За його легендою, лікувався він і в госпіталях. Там дізнався, що у Кіровограді його вважають загиблим.

– Хлопець із Кіровограда спитав моє ім’я, бо йому було знайоме обличчя, – каже Даниїл. – Він мені й розказав, що мене вважають мертвим. Я в це не повірив. А коли приїхав у Кіровоград, з’ясував, що моя фотографія висіла, перетягнута чорною стрічкою, без імені і прізвища на кладовищі, як воно там називається, де ховають хлопців?

Далі він розповів, що після лікування у госпіталі повернувся додому в Смоліне. А там з’ясувалося, що його майно оформила тітка і продала будинок.

– До того, як ішов на війну, мав обжитий будинок, ноутбуки, техніку. Документи на будинок залишалися вдома. Коли повернувся, – на подвір’ї бігав великий собака, а в будинку – сторонні люди, – вигадує чоловік. – Вийшла жінка, спитала, хто я такий. Винесла мої туфлі, тапки, кілька штанів, сорочок, светр. Я викликав поліцію, коли правоохоронцям показали документи на житло, вони руками розвели. Написав заяву до поліції. Як потім з’ясував, моя дружина всю техніку вивезла, а тітка продала будинок, бо їй потрібні були кошти на лікування. Знайшов дружину, кажу: «Привіт!». А вона мені: «Чоловіче, я вас не знаю», а поряд із нею – новий чоловік у моїй одежі. Добре, що побратими були поряд і зупинили мене, а то б не втримався і наробив біди.

Зараз Даниїл, запевняє, намагається довести, що будинок його.

– Повернувся з реабілітації – в мене ні копійки немає. Навіть пиріжка нема за що купити. Як той бомж, сплю в посадках. Ні рідних, ні знайомих. Головне – в мене є банківська картка, – закинув фантазер.

Військкомат: Він ніколи не служив

Коли «КП» зателефонувала в обласний військкомат, аби з’ясувати, чому військовий поневіряється і не має жодної підтримки, знову ж таки була шокована: так званий Даниїл жодного дня не був в АТО. До того ж, кілька разів змінював прізвище, ім’я та по-батькові – спочатку був Даниїлом Сергійовичем Заріцьким, потім став Сергієм Сергійовичем Білоусом…

– Він не брав участі в антитерористичній операції, ніяких «двохсотих» не возив, поранень не має, в госпіталі не лежав, в полоні його не було. Свого часу його призивали в навчальний центр «Десна», потім слід загубився,­ – розповідає заступник військового комісара області по роботі з особовим складом Олег Молчанов. – Він втирається у довіру, аби люди йому допомагали. Підтверджуючих його слова документів у нього немає.

Справжній АТОвець ніколи не буде принижуватися жебрацтвом

Керівник Центру надання допомоги учасникам АТО Вадим Нікітін розповів «КП», що і до нього звертався цей псевдоАТОвець, втім коли почув, що за допомогою потрібно прийти з документами, хутко зник.

– Військова служба правопорядку погано займається тими, хто самовільно залишив частину. А потім ці люди одягають ордени, медалі, форму, викладають героїчні картинки у соц­мережах у той час, коли на війні не знаходяться, – пояснює Нікітін. – Чому цих дезертирів не притягують до відповідальності – мені незрозуміло. У часи війни з’являються люди, які на ній спекулюють. На території області таких випадків небагато.

Очільник центру каже, якщо АТОвцям дійсно потрібна допомога на лікування – їх без проблем приймуть у військовому госпіталі і забезпечать усім необхідним безкоштовно. Що стосується фінансової допомоги – треба звертатися з офіційною заявою до органів місцевого самоврядування.

– Це налагоджена система, яка у нас доволі добре працює. Взагалі аферисти не мають ні совісті, ні страху перед Богом, їх нічого не зупиняє! Готуються до шахрайств доволі серйозно і провертають їх дуже професійно. Якщо на вулиці підходить людина у формі і просить грошей, наприклад, на квиток, краще порадити їй підійти до начальника вокзалу. В інших ситуаціях – всюди є гарячі лінії, центри допомоги, до яких можна звернутися. Але буває всяке, тому люди мають самі вирішувати, як вчинити у тому чи іншому конкретному випадку. Проте, той, хто дійсно служив, хто дійсно пройшов АТО, не піде просити на вулиці допомоги, яка б у нього ситуація не була складна. Вони ніколи не принижуватимуть себе жебрацтвом!

Волонтери не допомагають неперевіреним АТОвцям

Кіровоградська волонтерка Тетяна Сила підтримує бійців на передовій із самого початку війни. Вона каже, неперевіреним особам не допомагає. Інформацію перевіряє через усіх можливих людей.

– Був випадок, коли подзвонив мені хлопець, представився АТОвцем Дмитром, розказав, що у нього жінка померла, залишилися восьмирічна дитина, а друга дружина вагітна і лежить у пологовому. Немає ні одягу, ні пелюшок, – пригадує випадок співрозмовниця «КП». – Збентежило те, що він не хотів, аби я особисто йшла до його дружини. Я зібрала дитячі речі, він прийшов до мене, усе забрав. Розказав, що народилася дитина, але вона в реанімації. Згодом повідомив, що дитина померла. І зник. Потім я прочитала, що дійсно в АТОвця померла дитина, але його звати не Дмитро, а Олексій, і він знаходився на сході. Дзвоню цьому Дмитру, питаю, хто ти?! Він сказав, що брат. Але мені в це мало віриться. Тому треба бути пильним, бо деякі можуть, користуючись інформацією на сайтах, у газетах, соцмережах, видавати себе за інших і збирати допомогу. Зазвичай я готова підтримати, але обманювати мене не треба.

Також, каже Тетяна, слід перевіряти дані для того, аби не наразити себе і колег-волонтерів на небезпеку.

– У соцмережі звернувся до мене боєць, який попросив волонтерів привезти бензин, бо у них був бій, а поранених вивозити немає як, – згадує жінка ще одну історію. – Я дала клич у соцмережі, було багато поширень, а потім я схаменулася – якщо це облава і на тих, хто туди поїде, чекатиме засідка сепаратистів? Швидко прибрала публікацію, а той боєць, який звертався­ до мене, зник. Хто він був – невідомо. Але волонтери мені розповіли, що поряд із тим місцем дійсно стояли сепаратисти.

Такого бійця у нас ніколи не було

Для того, аби вже на всі сто переконатися, що Даниїл не той, за кого себе видає, «КП» звернулася до військових. Усі в один голос заявили, що на їхній пам’яті такого «розвідника-снайпера нарозхват» не було.

– Такого прізвища я не пам’ятаю, – каже боєць третього полку спецпри­значення, який більше десяти років проходить службу в Збройних силах України. – Я був в АТО, знаю багатьох, але про такого – вперше чую. Якби він натрапив на АТОвця і розповів, що проходив службу в його підрозділі, то мало йому не показалось би. Паплюжити честь своїх частин ми не дозволимо!