Олександрієць без сну і відпочинку пробіг за добу 125 кілометрів

, Любов Попович

0024360-річний підприємець із Олександрії Олександр Жосан днями повернувся з міжнародного забігу, що проходив у Вінниці. За двадцять чотири години без сну і відпочинку він здолав 125 кілометрів 620 метрів, а це майже три марафонські дистанції! Як далася чоловікові така відстань, він поділився з «КП».

Міжнародний Чемпіонат із дводобового забігу «Самоперевершення» цього року відбувся вдев’яте і став 45 марафонським забігом для Олександра Жосана. Участь у забігу взяли більше семи десятків учасників з України, Німеччини, Польщі, Білорусі.

Аби здолати дистанцію, спортсмен серйозно готувався десять років, за плечима – марафони на десятки і сотню кілометрів. Загалом же чоловік займається бігом понад тридцять років, останні сімнадцять із яких професійно. Каже, раніше не прагнув до якогось спортивного результату, бігав просто для задоволення. Проте одна зустріч змінила ставлення до спорту.

Чоловік пригадує, як якось в Одесі познайомився з вісімдесятирічним дідусем, який 26 років підряд долав стокілометрові марафони. Те знайомство і надихнуло зайнятися спортом серйозно. З того часу за плечима олександрійця три Чемпіонати Європи з бігу і один світовий марафонський забіг.

– Бігав на різні дистанції, а цього року вирішив здолати стокілометровий марафон. Довго до нього готувався, тренувався майже щодня і в квітні поїхав до Одеси, де саме стартував стокілометровий забіг, – розповідає Олександр Жосан. – Там познайомився зі ще одним бігуном – Ігорем Гайдуком, із яким виступили в командному забігу. Він тоді біг всьоме такий марафон, а я вперше. У результаті я виборов третє місце в особистому заліку і друге – у командному спільно з новим другом. Тоді думав уже спинитися. Але повернувся додому, потренувався і відчув, що мені замало, треба здолати довшу дистанцію.

Після забігу в Одесі Олександр Жосан хотів організувати аналогічний від Кіровограда до Олександрії, але все вперлося в брак коштів. Не знайшовши підтримки вдома, чоловік гайнув на Чемпіонат до Вінниці.

– Зрозумів, що стокілометрову дистанцію здолав, і поставив собі за мету взяти більший результат. Саме такий марафонський забіг стартував на початку серпня у Вінниці. Учасникам пропонували забіги у трьох категоріях – 48, 24 і 12 годин. Я обрав для себе середню – добу, – продовжує співрозмовник «КП» і додає, головною умовою марафону було за визначений час пробігти якомога довшу відстань. – Треба було бігти, поки вистачить духу, поки не впадеш і бульба з носа не вискочить, аби показати максимальний результат і перевершити свої попередні досягнення. Тому й Чемпіонат називається «Самоперевершення».

 

00244

Олександрієць ділиться, упродовж забігу учасники пили, їли на ходу. Самопочуття контролювали медики. Єдине, чого не бажано було робити – відпочивати.

– Узяв пляшку води і п’єш, біжучи, так само суп на ходу сьорбав. Єдиний перепочинок робив на десять хвилин для масажу ніг. Він необхідний, бо від тривалого навантаження в організмі виділяється молочна кислота, м’язи ніг, суглоби і кістки починають боліти, треба їх розминати, – пояснює марафонець і хвалиться, у добовому забігу у своїй віковій групі став кращим. – Пробіг 125 кілометрів 620 метрів. Це кращий результат. У моєму віці довшу дистанцію не здолав ніхто. Я міг би і більше пробігти, але дуже натер ногу, пухир лопнув і почав нестерпно боліти. Пробував заклеювати рану пластирем, відволікався, щоб не думати про біль, але це не рятувало. Утім, свій час забігу я витримав і завершив його у нормальному фізичному стані, посміхаючись. Ось це і є головною метою марафону – пробігти його для здоров’я і гарного настрою, а не для того, щоб потім впасти знесиленим.

За перемогу у чемпіонаті­ Олександр Жосан отримав медаль, грамоту і футболку. Але не винагороду вважає головною у змаганнях.

– Немає значення, що подарують переможцю. Головне – відчуття піднесення духу, що ти можеш не просто пробігти, а довести сам собі, що здатен на більше, показати синам, онукам приклад прагнення до здоров’я, до життя, до перемоги. Моєму молодшому внуку нині три роки, то коли я повернувся з марафону, він мені заявив: дідусю, буду бігати з тобою, – радіє співрозмовник «КП» і додає, після постійних тренувань і забігів організм починає працювати набагато злагодженіше. – Так, після довгого марафону болять ноги, спина, кілька днів відчувається біль у м’язах, але це швидко минає. Зате емоції, які пережив, зберігаються ще дуже довго.

Спортсмен із Олександрії переконаний, аби бути у гарній фізичній формі, одних занять бігом замало. Треба ще регулярно відвідувати спортзал, давати навантаження на інші органи і м’язи, дотримуватися правильного харчування. Тоді й марафонські дистанції можна подолати, не завдавши шкоди здоров’ю.

– Бігти треба посміхаючись, відчувати задоволення і бадьорість, а не виснаження. Для цього потрібно системно тренуватися. Я бігаю щодня. Бувають звичайно перерви, коли їду у відрядження, але вдома завжди дотримуюся режиму, – розповідає про своє захоплення олександрієць і додає, готуючись до марафону взагалі тренувався двічі на день – зранку і ввечері. – Намагався бігти по кілька годин у спеку, аби максимально бути готовим до тих погодних умов, у яких відбувався марафон.

 

00245

Марафонець каже, ставив собі за мету пробігти 150 кілометрів, проте натерта нога завадила досягти бажаного результату.

– Я взяв три пари кросівок і десяток шкарпеток для зміни, так от, і взуття, і шкарпетки витримали навантаження, не порвалися, нога – ні. Дуже натер підошву, пухир лопнув і шкіра злізла, тож довелося завершити забіг на досягнутому результаті, – зазначив спортсмен.

Відпочиваючи від добового забігу, Олександр Жосан уже міркує над наступною метою – яку далі підкорить дистанцію.

– 42 кілометри вже не цікаво, сто теж уже подолав. Напевно йтиму на більший рекорд – забіг на 48 годин, – планує чоловік і розповідає, до подолання цієї планки його надихнув 76-річний учасник марафону з Білорусі. – Дідусь біг добу. Він не переміг, але марафон здолав і показав такий приклад витримки і прагнення до життя, що я зрозумів – для мене 125 кілометрів – не межа, можна досягати кращих результатів.

Нині ж бігун готується до проведення десятого марафонського забігу в рідній Олександрії, одним із організаторів якого він є. Каже, марафон проводять за власні кош­ти, адже учасники не сплачують внесків. Утім, на воду, фрукти, призи і нагороди кошти завжди дають благодійники, тож переможців обов’язково відзначать.

– Марафон традиційно присвячуємо Дню Незалежності України. Запрошуємо всіх охочих – від дітей до дорослих – стати на бігову доріжку і відчути силу не тільки власного тіла, а й духу, – запрошує бігун і наголошує, спорт об’єднує мужніх.

 

фото: Виталий Чипий

e-max.it: your social media marketing partner