Століття «КП». 1969-1970

, опубліковано в Століття «КП»

00013Поки країна шаленими темпами готувалася до відзначення ювілею вождя всіх пролетарських народів – Леніна, у світі не на жарт запахло новою війною. На Кіровоградщині тим часом з’явилося нове місто з гарною назвою Світловодськ, яка посунула попередню – Кремгес – в історію.

Для газет 1969 рік починався традиційно: вітання від уряду – народу. Аби побажання не розходилися з ділом, уже 4 січня «Кіровоградська правда» дала в руки народу інструмент у вигляді сторінки-плаката «Ремонтна база колгоспу», з допомогою якого ті обіцянки треба виконувати.

І так же традиційно, як інші раніше, 7 січня генерал армії Жадов статтею «Славна сторінка бойового літопису» провів артпідготовку перед генеральним наступом маршала Конєва 8 січня, що вінчала славне 25-річчя визволення Кіровограда від німецько-фашистських загарбників. До цього дня обом воєначальникам присвоїли звання «Почесних громадян міста». Тоді ж відкрили меморіальний комплекс на валах, спорудили обеліск Слави і запалили Вічний вогонь.

Газета продовжувала друкувати «Спогади про Леніна» Крупської, початі ще в жовтні роком раніше. Йшли вони під мальованим значком «100» до Іллічевого ювілею. Ця рубрика охоп­лювала і вже згадані сторінки-плакати, і віхи життя вождя, і трудові досягнення виробничих колективів, і, навіть, звіти піонерів про збір брухту й макулатури. Під її знаком відбулися 15 і 16 січня запуски «Союзу-4» та «Союзу-5», стикування кораблів, груповий вихід у відкритий космос, обмін екіпажами і приземлення на світанку 17 січня. Далі аж до 25-го тривала ейфорія пошанування Володимира Шаталова, Бориса Волинова, Олексія Єлисєєва, Євгена Хрунова. Дві доби літали, десять – розговлялися. А на обласній нараді працівників сільського господарства 22 січня закликали: «До нових звершень, трудівники села!».

Продовжили життя добірки «Листок народного контролю», «З редакційної пошти», «Остюк». Дві перших зайняли сферу виробництва і державно-громадських стосунків. А «Остюк» «ставив у куток» конкретних п’яниць, рвачів, хуліганів, злодіїв, ледарів, бракоробів та інших дрібних антисоціальних типів.

На підмогу «легкій» недільній сторінці «Між Дніпром і Бугом» з 8 лютого наспіла й суботня «У суботу на дозвіллі».

У День Радянської армії вперше у післявоєнний час Володимир Левицький зробив репортаж «Жити – Вітчизні служити» про будні Кіровоградського гарнізону. Тож тільки уявімо, як настирно вчитувалися в текст відповідні служби, аби десь не прогледіти витоку військової чи державної таємниці.

Шостого березня газета надрукувала вдосконалену сторінку-плакат «Шлях зростання виробництва молока». Рекомендації в ній давало конкретне успішне господарство з Нової Праги Олександрійського району. Далі стане нормою, що виробничі поради на таких сторінках надходитимуть від реальних передовиків.

Події, пов’язані з прикордонним островом Даманським, сколихнули суспільство 9 березня, хоча конфлікт почався ще 2 числа. Кульмінація припала на 15-17 березня, розведення військ відбулося­ у вересні. «Провокація китайських властей на радянсько-китайському кордоні» – кричали газети Союзу. Загинуло 58 чоловік, поранено до сотні, до китайців потрапив секретний на той час танк Т-62. Припускається, що з китайського боку загиблих близько 800 бійців. Справу ніби вирішили вперше тоді застосовані новітні «Гради», однак острів відійшов до Китаю. Мабуть, не все в СРСР й тоді співпадало з міжнародним правом.

16 березня відбулися вибори до місцевих рад.

Трохи менше, ніж через місяць, 12 квітня, відбувся ленінський суботник. Як завжди в такі дні, багато приділено уваги прибиранню міських і сільських вулиць, висаджуванню дерев, наведенню ладу в місцях відпочинку тощо. Потроху, писала «Кіровоградська правда», входив у норму підгін місячного виробничого плану на промислових підприємствах. 13 квітня подала голос рубрика «Література і мистецтво». Вмістили вірші Наум Доб­рін, Валерій Юр’єв, Віктор Ганоцький, Іван Шаповал, Леонід Народовий, Валерій Гончаренко. Упорядкував добірку народних пісень про космонавтів «Прокладають комуністи траси» Владислав Журавський.

16 квітня, 15 і 25 травня, 3 червня артілі різної спеціалізації (зернові культури, городництво, вівчарство) на сторінках-плакатах проводили «лікнеп» для відстаючих.

З 5 до 17 червня в Москві проходила міжнародна нарада 75 комуністичних і робітничих партій. «Кіровоградська правда» щодня відгукувалася на неї (8 червня на 6 сторінках). Порядок денний: 1) Завдання боротьби проти імперіалізму на сучасному етапі і єдність дій комуністичних і робітничих партій, усіх антиімперіалістичних сил. 2) Про документ у зв’язку зі 100-річчям із дня народження Володимира Леніна. Нарада прийняла також «Відозву на захист миру», звернення «Про 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна», заклик «Незалежність, свободу і мир В’єтнамові!», заяву на підтримку боротьби арабських народів проти ізраїльської агресії, заяви солідарності з комуністами і демократами Греції, які боролися проти військово-фашистської диктатури, з комуністами та іншими патріотами Гаїті, звернення до індонезійських комуністів, які в умовах терору вели боротьбу за відновлення компартії Індонезії.

Американські астронавти Ніл Армстронг і Едвін Олдрін 21 липня 1969 року висадились на Місяць. Літери заголовку до цієї інформації були куди менші, ніж у текстах про Шаталова і компанію.

На Хуторі «Надія» під Кіровоградом до майбутнього 125-річного ювілею встановили пам’ятник Карпенку-Карому роботи скульптора Олександра Ковальова.

Наприкінці літа на сторінках газети замелькала новонароджена назва – Світловодськ. Її отримало місто Кремгес.

Загалом, роки 1969-1970 так спресовані круглою ленінською датою, що здаються,­ мов один. Ювілею вождя революції приписували все.

Родовище урану Мічуринське під Кіровоградом (у буквальному сенсі!) 1969-го дало першу продукцію. Завдяки шахті з’явився мікрорайон Шкільний. Саме тоді здали кілька житлових будинків, гуртожиток, котельну, дитячий садок-ясла та інші об’єкти.

Збудований за новою насувною технологією міст в Олександрівці в напрямку Кіровоград-Київ. Стартувало будівництво 90-го корпусу «Червоної зірки». Новоукраїнський гранітний кар’єр почав свою роботу. В ­Бобринці до 100-річчя «виросли» нова будівля райкому партії, готель, автовокзал, стадіон, гуртожиток для студентів аграрного технікуму, новий міст через річку Бобринку.

Із Помічної писали: «До 100-річчя Леніна робітники локомотивного депо завершили п’ятирічний план на 49 днів раніше терміну. Перевезення, порівняно з 1965 роком, виросли на 32,5%, продуктивність праці – на 19,2%. Впроваджено 345 раціоналізаторських пропозицій із річним економічним ефектом 70 тисяч рублів. За п’ятирічку колектив депо кілька разів завойовував перехідний Червоний прапор Міністерства шляхів сполучення СРСР». У Добровеличківці на центральній площі за проектом народного художника УРСР Олександра Ковальова встановлено пам’ятник Леніну. Відчинив двері 29 січня 1970 року протитуберкульозний санаторій «Лісова поляна».

Не існувало, здавалося, куточка, де не встрявав би у життя вождь і учитель. Навіть у наших найзаповітніших думах і серцях завжди повинен залишатися Ілліч.

«Ленін у думах, ділах, мріях наших» прямо так і стверджує «Кіровоградська правда» 10 січня 1970 року. А 11-го йдеться про підсумки соцзмагання областей і районів УРСР у зерновому виробництві. «Гран-прі» у степовій зоні взяла Кіровоградська область, бо дала валового збору зерна 124,5% і продажу його 143,9% проти плану. Відзначився і Новоукраїнський район першим місцем у змаганні районів. Відповідно, одержали по перехідному Червоному прапору від ЦК КПУ і РМ УРСР та рангові премії 15 і 5 тисяч карбованців.

15 січня газета писала про початок Всесоюзного перепису населення. Через досить короткий час стало відомо, що в Кіровограді проживає 201 тисяча осіб.

З 12 лютого започатковано щомісячну сторінку «Прапор Вітчизни», у якій висвітлювалися проблеми військово-патріотичного виховання молоді перед службою в армії. Зрозуміло, що потреба в такій сторінці продиктована життям. День Радянської армії повинен також був додати героїчного сприйняття «несокрушимой и легендарной», що й продемонстровано 22 лютого в об’ємній добірці «Народу вірні сини». А що вже казати про 25-ту річницю перемоги у Великій Вітчизняній війні, що невідворотно наближалася!

Отож, квітень-травень цього року, з їхніми грандіозними заходами: Всесоюзним Ленінським суботником, початком ленінських торжеств з 18 квітня тривалістю в тиждень, Першотравневими святами, Днем преси, Днем Перемоги повністю випали з ряду матеріально продуктивних місяців. «Кіровоградська правда» ж, навпаки, тоді попрацювала на славу – 20 квітня вийшла в рядовому вигляді в два кольори та в сувенірному в три кольори на цупкому якісному папері. А 22 квітня побачив світ восьмисторінковий номер. Передсвяткові та післясвяткові числа також мали першорядне текстове й ілюстративне наповнення.

Кілька видних подій трапилося й у другому півріччі. Наприклад, відзначення 125-річчя з дня народження Івана Карповича Тобілевича (Карпенка-Карого). Тоді у вересні на Тиждень української радянської літератури на Кіровоградщині, приурочений до ювілею, приїхало десь із вісімдесят гостей – відомих письменників, критиків і театральних діячів на чолі з Олесем Гончарем. Серед них були Іван Драч, Олександр Корнійчук, Микола Вінграновський та інші. Після зустрічей та мітингів в обласному центрі, на Хуторі «Надія», письменники з поетами роз’їхались по всіх районах на зустрічі з рядовим людом.

У ті ж дні започаткувався­ щорічний фестиваль театрального мистецтва «Вересневі самоцвіти». Свято закінчилося 3 жовтня заключним вечором в обласній філармонії.

Усі перипетії того прекрасного тижня лягали під пера журналістів обласної газети!

«Дебют удався» – прозвучало 22 жовтня. Це виставою «Червоненька квіточка» розпочав творче життя обласний ляльковий театр.

Відбувся на Кіровоградщині 14-20 грудня й Народний фестиваль українських радянських фільмів, який знайшов відгук на сторінках місцевої преси.

Крім оптимістичних тонів, життя наповнювалося і сумними нотами. Упродовж описуваних двох років «Кіровоградська правда» частіше, ніж звичайно, креслила траурні рамки некрологів видним людям. За цей час померли маршали Малиновський, Мерецков, Тимошенко, космонавт Бєляєв, партійний і державний діяч, уродженець Бобринця Корнієць, відомий учений-педагог Сухомлинський, драматург, уродженець Олександрії Білль-Білоцерківський, заступник голови Кіровоградського облвиконкому, Герой Радянського Союзу Єгоров та інші.

 

00014

 

фото: архів «КП»

e-max.it: your social media marketing partner