Століття «КП». 1966

За аншлагом з’їздів, пленумів і підготовки до ювілейної річниці Жовтневих свят на другий план відійшли народне господарство і людські тривоги. А там – тільки волю дай. У галузі – відставання по всіх фронтах, у моральному плані – суцільна пиятика. Щоправда ряди космонавтів збільшувалися з геометричною прогресією, а вождь усіх народів – Леонід Брежнєв – отримав свою першу зірку Героя Радянського Союзу.

Мажорний новорічний настрій продовжився 4 січня для Володимира Мельниченка, Олексія Махинька, Олександри Римської та Леоніда Шліфера – «Кіровоградська правда» повідомила про присвоєння їм звань Героїв Соціалістичної Праці. А 5-го з’явилася рубрика «Герої Соціалістичної Праці», а в ній – нарис про голову колгоспу «Побєда» Маловисківського району Олексія Махинька.

У номерах за 6-7 січня у нарисі «Степові світанки» автор описав трудовий подвиг Володимира Мельниченка, бригадира тракторної бригади колгоспу «Україна» Кіровоградського району. Не забарилися і «Сторінки життя» Леоніда Шліфера та «Зустріч з сонцем» Олександри Римської – ланкової колгоспу імені ХХІІ з’їзду з Добровеличківського району. Розповіді про інших героїв соцпраці час від часу з’являлися на сторінках газети.

П’ятнадцятого січня у газеті з’явилася заставка «50». Цього було достатньо, аби зрозуміти, що почалася майже дворічна підготовка до ювілею найбільших радянських свят – Жовтневих. Відбулися­ масові оглядини величезної картини художника Коссака «Кривава неділя» у недавно відкритій обласній картинній галереї. Такі матеріали друкувалися майже щодня. Нову рубрику продовжив Володимир Шурапов, помістивши нарис «На зорі» з розповіддю чи не про перші більшовицькі жертви в Єлисаветграді в той неспокійний час. Потім – «Напередодні Жовтневої бурі». І так аж до 28 грудня, коли Піскунов оспівав у матеріалі «У горнилі битв» єлисаветградську більшовицьку організацію 1905-1907 років.

Тим часом 25 січня сторінковий текст «Курс – на інтенсифікацію колгоспного виробництва» рекомендував науковий підхід у господарствах, як і в артілі «Росія» Новоукраїнського району. Досвідчені журналісти розуміли необхідність такої прихованої платної рек­лами передових колгоспів для утримання преси, але не розповідали на всі боки, що вона є.

У січні зі сторінок газети зник репертуар кінотеатру «Сивашець». Не стало і самого знакового колись об’єкту – там почалося будівництво сучасного готелю.

З кінця лютого стартувало обговорення проекту директив ХХІІІ з’їзду КПРС, що замаячив у недалекому майбутньому. По шість разів на тиждень маячили рубрики «Рубежі п’ятирічки», «Назустріч з’їзду» тощо. Репетиціями стали партійні зібрання в союзних республіках. Між ними і ХХІІІ з’їзд КПУ, розпочавшись 15 березня великою промовою Петра Шелеста, яка вляглася аж на восьми сторінках «Кіровоградської правди». Хід форуму контро­лювався газетою до 21 числа – всі інші матеріали подавалися за залишковим принципом. 29 березня прозвучав доз’їздівський заключний акорд «Орієнтир – п’ятирічка, курс – комунізм». Це роздуми трудівників області про зроблене і намічене.

Марафон простих будівників комунізму нарешті завершився – з 29 березня по 8 квітня тривав ХХІІІ з’їзд КПРС, заради якого і вчинився весь той ажіотаж. На газети Союзу впало небувале перевантаження. На прикладі «Кіровоградської правди» видно, як вона впродовж декади упрівала, якщо не над вісьмома, то шістьма сторінками щодня, представляючи доповіді Леоніда Брежнєва, Олексія Косигіна і соратників. Не скажемо, що кожному читачеві були цікаві партійні документи, але всі вчитувалися в положення про п’ятиденний робочий тиждень із восьмигодинним робочим днем, прийняті на тодішніх засіданнях.

До Дня космонавтики якраз вклалися, щоб 12 березня запевнити: наші космонавти, котрих уже стало одинадцять, активно включилися в перегук з’їздівських і космічних інтересів держави. У ці ж дні й футболісти «Зірки» на початку нового спортивного сезону брали підвищені зобов’язання, але, як виявилося пізніше, не розрахували сил і повністю провалили ігри, зайнявши останнє місце в чемпіонаті у своїй групі.

16 квітня обласна газета знову пішла протореним шляхом, висвітлюючи здобутки сільгоспартілі імені ХХІІ з’їзду КПРС Добровеличківського району в описі «Орденоносці одного колгоспу». Орденоносців там справді було аж 18 чоловік!

Наступного дня відбулися збори обласного партактиву, що й вилилося в оптимістичному хорі «Накреслення партії запалюють, кличуть уперед». У ленінські дні – «Ленін з нами». Традиційно надрукували також списки цьогорічних лауреатів Ленінських премій у виробництві й науці (23 квітня) та літературі й мистецтві (24 квітня).

Сьомого травня Микола Смоленчук помістив розлогий краєзнавчий нарис «Болотяна вулиця, дім Зайковської» з описом проживання Марка Кропивницького в Єлисаветграді. Виявляється, у місті він написав п’єси «Доки сонце зійде, роса очі виїсть», «Глитай, або ж павук», «По ревізії», «Дві сім’ї» та інші.

Ще з попередніх років «Кіровоградська правда», здавалося, не минала нагоди повчити колег із «Молодого комунару». Ось і 9 травня під рубрикою «Комсомольське життя» показала, як робити газету до Дня Перемоги. А раніше інструктувала, як користуватися «Комсомольським прожектором» чи створювати групи юних дзержинців. Благо, мала всі переваги щоденної газети перед триразовою. Насправді ж виявилося, що старші товариші партійці «укрупнили» молодіжки Кіровоградщини та Дніпропетровщини в одну.

У газеті щез запал впорядковувати рідні міста і села, як було попереднього року, але знову залунали заклики «Дівчата, на трактор!». З того – висновок: не вистачає на жнивах механізаторів-чоловіків.

Вікопомного 22 червня згадала «Кіровоградська правда» початок війни, водночас не забуваючи й про збір хлібів. Так дві газетні сторінки «У перший день» і «З думою про майбутній урожай» вжилися під одним «дахом». У липні друкувалися уривки з циклу «Листи з патрона» письменника-земляка Василя Козаченка. Також кілька разів протягом року дописував про екзотичні краї та пригоди у південних морях ще один земляк – Леонід Тендюк. Про те, що збір врожаю набирає обертів, свідчили журналістські репортажі «Пшениця – гордість хлібороба» (26 червня), «Дозорці на збиранні» (19 липня), «Трудовий успіх олександрійців» (20 липня). Одночасно (23 липня) спецкор газети Петро Сиволап картав статтею «Невдалий старт» тих самих олександрійців за зрив плану будівництва шахти «Світлопільська».

З громадським стадом не складалося теж, інакше, чого ж бо 6 серпня газета закликала боротися «За дешеву продукцію тваринництва!»?

Майже три квартали газета не практикувала зворотного зв’язку з читачами. Аж раптом, починаючи з 20 серпня, шлюзи прорвало. Сторінки «З редакційної пошти» щосуботи, а далі й частіше, взялися налагоджувати контакт. Мабуть, суттєво впав авторитет видання, що виник такий аврал. 4 вересня навіть з’явилося «Слово «Кіровоградської правди» до передплатників» з умовляннями мати газету в кожній оселі.

Зі світових новин на першому місці безперечно була китайська культурна революція з «хунвейбінами».

Спорадично наводився­ порядок в обласному центрі, що виявилося 21 жовтня в постанові «Про заходи боротьби з шумом в м.Кіровограді». Вона зверталася до керівництва промислових підриємств, транспорту, комунгоспу, до окремих громадян – власників авто, мотоциклів, радіоприймачів, телевізорів, магнітофонів із вимогою зменшити децибели в нічні години. Контроль за дотриманням покладався на міську санепідемстанцію і міліцію.

У статті 24 листопада «Громадськість на варті правопорядку» робилися невтішні висновки про дотримання етичних норм у повсякденному житті та побуті жителів Олександрії. Звітність відповідних служб показала, що вже довгий час найгірший стан спостерігається серед працівників шахти №2-3. За десять місяців 51 представник цього колективу (в основному молодь) побував у медвитверезнику. Деякі по кілька разів. Усього ж прийняли «водні процедури» 190 юнаків і дівчат. Методи впливу не мали ефекту. Один із цих «героїв» почергово пережив кілька позбавлень премії, відмову в отриманні путівки до будинку відпочинку, перенесення черги на одержання квартири, але так і не залишив згубної пристрасті.

Цикл Костянтина Береста «Батьківщина кличе» про підпільників Кіровоградщини під час останньої війни закінчився 17 грудня.

20 грудня через 21 рік після війни нагорода знайшла героя – Леоніду Брежнєву вручили зірку Героя Радянського Союзу. Почалася епопея збирання ним колекції орденів і медалей.

 

 

фото: архів «КП»