Століття «КП». 1960

Все більше сільського люду ринуло в місто, тож Кіровоград активно забудовувався модним тоді житлом – хрущівками. Поки лідер країни Микита Хрущов підкорював зарубіжжя, область жила розміреним життям, будувала нові кінотеатри, розпочала будівництво обласної лікарні. У космос полетіли собачки Білка і Стрілка, а країна готувалася до грошової реформи.

З Новим роком жителів області на газетних сторінках вкотре привітали земляки. То традиційно були народні артисти СРСР Гнат Юра, Іван Мар’яненко, композитор Юлій Мейтус, адмірал Микола Басистий, редактор журналу «Москва» Євген Поповкін, народний артист РРФСР Петро Селіванов.

У перших числах набіглого року відкрився четвертий міський кінотеатр «Мир». Спочатку він вважався дитячим, але пізніше його роботу визнали нерентабельною і з’явилися окупні вечірні сеанси для дорослих.

У ці ж дні «Кіровоградська правда» оприлюднила списки відзначених різними державними нагородами 132 жителів області. Трохи дивно навіть, що у нас уже набралося стільки передовиків, а американські рубежі для Союзу все ще залишалися недосяжними. Утім, наші люди не відступали перед труднощами і брали все нові й нові зобов’язання. Ось і 5 січня будівельники Кременчуцької гідроелектростанції обіцяли запустити вісім агрегатів, що залишилися незмонтованими. А 8 січня Караманов, директор нового флагмана місцевої індустрії – Агрегатного заводу, запевняв: семирічку колектив завершить достроково. Ну, і як же в ударному труді та без пісні? Тому «Кіровоградсь­ка правда» 13 числа розпочала, а 22-го закінчила розповідь про тривалий огляд художніх колективів області під девізом «Ми про партію співаєм, про щасливий рідний край». У лідерах були хор під орудою Гната Почапського та хореографічний колектив Івана Шевченка від Палацу культури імені Жовтня і танцюристи з клубу імені Калініна, якими керував Анатолій Кривохижа. Те стало тренуванням для місцевих талантів перед участю у наступній Декаді української літератури та мистецтва в Москві, що відбулася у листопаді.

15 січня Хрущов на засіданні Верховної Ради СРСР знову виголосив кількагодинну промову «Роззброєння – шлях до зміцнення миру і забезпечення дружби між народами». Як завжди, маси підхопили, і газета вже 16 січня оперативно інформувала, як червонозорівці на мітингу вмить відгукнулися: «Хай буде атом робітником, а не солдатом!». Тоді ще чорнобильський варіант навіть у страшних снах не приходив до радянських людей.

У голому степу за Кіровоградом біля Великовисківського шосе почалося будівництво цілого містечка під школу-інтернат. У всякому разі 27 січня проект його вже затвердили, писала газета. Сьогодні там знаходиться обласна лікарня, а корпуси навчально-виховного закладу стали лікарняними палатами.

30 січня сторінка «Вождь, учитель і друг трудящого народу. Ленін і Єлисаветград» переказала історію в такому аспекті. «Літературною сторінкою» ленінської тематики порадували читачів місцеві літератори. Наближалося 90-річчя з дня народження вождя.

Майже місяць «Кіровоградська правда» годувала земляків деталями поїздки Хрущова до Індії, Бірми, Індонезії, Афганістану. Само собою, тут не до висвітлення вивозу гною на поля. Та ще додавши, що у Києві 16 лютого відкрився ХХІ з’їзд КПУ.

Правда, 28 лютого знайшлося­ місце, присвячене обласній нараді кукурудзоводів, на якій започаткувалося змагання між Олександром Гіталовим і Олексієм Роженком із Миколаївщини.

У березні «Кіровоградський перець», «З реакційної пошти» і «Листи наших читачів» переформатувалися в «Пошту Кузьми Колючки». Новий бренд певний час просто таки виїдав очі мало не в кожному номері. Про зміст рубрики говорила її назва. Доходило там навіть до курйозів, як, наприклад, 13 березня. Розповідалося про видачу паспорта жителю Голованівського району Голіту Шевчуку, котрий виїздив на цілину. Коли хлопець на місці призначення розгледівся, то помітив, що його помилково записали під жіночим іменем Галина. Наша паспортна система виявилася «на висоті» – хлопець кілька років не міг документально довести, що він не дівчина.

До 8 березня 55 трудівниць Кіровоградщини одержали нагороди різного достоїнства від ордена Леніна до медалі «За трудову доблесть».

І тут раптом... сенсація!

Газети – літопис епохи. Доки життя бігло своїм накатаним шляхом, вони профанфарили про надзвичайну подію. Тон задали журналісти «Известий» в числі від 16 березня 1960 року, коли явили читачам статтю «Сильніше смерті» (Сорок дев’ять днів в океані! Шторм із силою вітру від 60 до 120 км на годину! Одна банка консервів і кілька буханців хліба! З’їдені чоботи, ремені від гармоніки! Їх побачив пілот літака з американського авіаносця «Кірсардж»!). Йшлося про радянських солдатів Асхата Зіганшина, Пилипа Поплавського, Анатолія Крючковського, Івана Федотова, які 17 січня опинилися посеред штормового океану на пошкодженій баржі практично без харчів, без пального, без зв’язку, але з надією на порятунок, що прийшов аж 7 березня. Американські моряки продемонстрували хлопцям виняткову увагу і піклування, потім передали радянській стороні. Союзом пішли мітинги, зустрічі, банкети, «гастролі». Через кілька(!) днів побачила світ документальна повість «Сильніші за океан», а 30 березня з’явилася в українському перекладі і на сторінках «Кіровоградської правди». Публікувалася з продовженням до 16 квітня. У ресторанах, на молодіжних тусовках лунала саморобна пісенька: «Зиганшин буги, Поплавский рок, Федотов съел сырой сапог». Слава була всенародною. Їхню популярність не переплюнули ні візит Хрущова до Франції, ні збитий американський літак-розвідник У-2 з судом над льотчиком Пауерсом, ні запуск у космос знаменитих Стрілки і Білки – перших собак, що повернулися живими з фантастичної далечіні, ні навіть пріснопам’ятний хрущовський черевик на засіданнях Генеральної Асамблеї ООН. Усі ці драматичні події тримала у фокусі «Кіровоградська правда».

Герої ж підкореного океану зберігали рейтинг цілий рік і тільки після польоту в космос Юрія Гагаріна відступили в тінь нового кумира.

Кореспонденти газети Володимир Гвоздецький і Давид Спектор 22 квітня пройшлися вулицею Леніна, завітавши до Музичного училища, бібліотеки імені Крупської, Палацу культури імені Жовтня, до кількох квартир робітників. Скрізь побачили лад, достаток і трудові звитяги. Та й чи могло бути інакше в рік 90-ліття від народження Леніна?

6 травня обласна газета офіційно повідомила про майбутню грошову реформу.

У цей же період у Кіровограді міцно вкоренився «голубий вогник». Особливо після пуску потужного передавача на 50-метровій вежі в міському саду. На малих екранах величезних телевізорів КВН замелькали фільми, а потім і власний продукт. Вперше програма телебачення з’явилася в «Кіровоградській правді» 17 травня.

А 1 липня газета поділилася радісною новиною: народився молодший братик – «Молодий комунар».

Гарний рівень виявила «Літературна сторінка» 12 липня, подавши, крім уже відомих, молодих поетів Миколу Пироженка і Владислава Журавського. А ще надрукувала оповідання Пилипа Гаврилка «Заручини», а пізніше «Старі дуби» про театральне коло Марка Кропивницького. Володіння матеріалом і творчий хист дозволили, якщо не стверджувати, то хоча б припустити авторство Миколи Смоленчука.

Не забула газета 27 липня і трудівників, озвучивши хід зльоту новаторів Кіровограда.

Упродовж серпня-вересня газета регулярно коментувала перебіг XVII Літніх Олімпійських ігор у Римі.

Ще навесні у 1960-му забили перші розміточні кілочки у спорудженні цілого мікрорайону, названим «Черемушки». Простір заполонили геодезисти, далі екскаватори, а за ними – муляри, штукатури, теслярі, склярі. Ніде правди діти, коли село внаслідок «відлиги» масово ринуло у місто, «хрущовки» дещо зменшили житлову напругу. Ті перепетії, до кінця року і далі, не обминала увагою преса.

У вересні «Кіровоградська правда» висвітлювала вояж Хрущова на турбоелектроході «Балтика» до США для участі в роботі Генеральної Асамблеї ООН. Там він кілька разів брав слово, а 14 жовтня, уже на літаку Ту-114, відбув додому. Усе дійство названо журналістами «Рейсом миру» і «Курсом на розброєння», а Хрущова – «Колумбом взаємопорозуміння».

12 листопада відкрилася в Москві Декада української літератури і мистецтва, представлена й нашими земляками з фінальним концертом 25-го.

А 23 грудня до банку Кіровограда надійшли нові карбованці.