Століття «КП». 1985

Рік знову з утратою керманича країни. Помер Костянтин Черненко. На зміну йому прийшов Михайло Горбачов. Дефіцит – це явище все більше проникало в усі сфери господарства. А проти алкоголізму виходили на цілі пробіги. Область тим часом активно зводила новобудови, от, правда, краси і затишку їм не вистачало. Про це і писала «Кіровоградська правда».

У першому числі «Кіровоградської правди» депутат Верхов­ної Ради СРСР Іван Мошнягуца заявив, ніби завод «Гідросила» став йому як рідна домівка. Статтю так і озаглавив – «У нашому домі». І, треба думати, читач йому повірив. Тему рідної домівки тут же підхопили Валентина Вовченко «Білий голуб над вашим домом», Ганна Кліковка «Родинне тепло», Антоніна Панченко «У хаті пахне хвоєю».

А ще в малюнку-заставці поряд із новорічною атрибутикою красувалася цифра 40 із натяком на річницю перемоги та емблема молодіжного фестивалю, що маячив улітку. Дивно тільки, чому художник-реаліст Віталій Колісниченко зобразив сніжинки п’ятикутними замість природних шестикутних. Ні до, ні після цього газетяр-живописець не впадав більше у подібні абстракції.

У 1984 році журналісти потужно відспівали оду військовим звитягам у період минулої війни. Очікувалося, що й 40-річчя Перемоги над фашизмом пройде в тих же традиціях. У всякому разі 3 січня рубрика «У пам’яті народній» почала кампанію в потрібному темпі, заряджаючи на весь рік. Однак, у силу різних причин пошанування, на яке сподівалися, не вийшло. Продовольчі труднощі змушували до економного використання ресурсів. Це й стало непомітно прояснятися після передової статті «Гідно завершимо п’ятирічку» першого секретаря Миколи Самілика 4 січня. У кращі часи такі дії партійним керівництвом не практикувалися. Почали друкувати великі портрети передовиків під титлом «Достойні шани». Цю практику витримували цілий рік.

«Кіровоград 8 січня 1944-го» – тема вкотре зайняла цілу сторінку, хоча за час, що минув із тих пір, здавалося б описано все. Однак, потік слів не мілів, а нав­паки повнився. Звісно, за таких умов історії стали схожі одна на одну і журналістам, котрі приводили дописи непідготовлених авторів до читабельного вигляду, доводилося працювати, можна сказати, на знос.

Молодий науковець Леонід Куценко 9 січня виступив із дослідженням «З літературою у революцію» про життя і творчість драматурга Володимира Білль-Білоцерківського, уродженця Олександрії.

Під рефреном «Назустріч XXVII з’їзду КПРС» 15 січня оприлюднені соціалістичні зобов’язання Кіровоградської області на 1985 рік. І вже 16-го в «Аграрно-промисловому комплексі» детальніше розкрито, як сільські господарства намагаються втілити їх у життя. Але життя – багатовимірне, і цього ж дня Олена Басенко тривожилася за недосконалий побут земляків. Бо не назвеш же комфортом, коли «Зима застала в босоніжках». Але такі проблеми вирішуються: або розживешся взуттям по сезону, або, зрештою, весна настане. А ось коли виростає «Чортополох серед тюльпанів», то треба прикласти неабияких зусиль, щоб поставити все в рамки соціалістичної дійсності. У матеріалі йдеться про колишнього начальника планового відділу тресту «Кіровоградсільбуд» Олексія Безпалова, котрого «прищучили» на приписках і фінансових зловживаннях. Звільнили. Але чоловік не опустив вуха і не впав у депресію, а на величенькій присадибній ділянці збудував теплиці і вже одинадцять років поспіль круглий рік вирощує квіти на продаж. Почувається набагато краще, ніж раніше, маючи такі об’єми виробництва, що радгоспу «Тюльпан» і не снилося. Словом, не стало чоловікові рідне підприємство рідною домівкою, а от домівка рідним підприємством стала. До того ж, уже наближалися часи таких підприємливих людей.

«Прес-конференцію для читачів» 16 лютого провели Микола Семенюк і Олена Басенко. Широка дискусія «Нетелефонна розмова» торкнулася поганої якості робочого і домашнього телефонного зв’язку.

Ставали анахронізмом матеріали типу «У полум’ї класових битв», «1905-й на селі» Петра Безтаки та розповідь Володимира Боська про картину Войцеха Коссака «Кривава неділя в Петербурзі 9 січня 1905 року», подаровану польським урядом у 1947 році радянському народу.

Чому така пильна увага січню? Річ у тім, що подібна структура газети домінуватиме і в кожному наступному місяці. Січень задав темпу і напрямку надалі. Раз на місяць з’являлися сторінкові матеріали патріотично-виховні «Прапор Вітчизни», суспільно-критичні «Під громадський контроль», жіночі «Світлиця», літературно-мистецькі «Степові кларнети», туристичні «Росяними стежками», ідейно-політичні «Світ капіталу», екологічні «Природа рідного краю» тощо. Ну, а невеликі розділи «У пам’яті народній», «Автомотоклуб», «Фізкультура і спорт», «Кіровоград і кіровоградці», «Між нами, жінками» потрапляли на очі значно частіше.

Спостерігалася структуризація по днях тижня. Скажімо, у неділю читач уже знав, що на першій сторінці знайде рубрику «День області» в розширеному вигляді на відміну від буденної вузької колонки. На розвороті заглиблювався в «Недільну панораму» і «Світ за тиждень». Здебільшого в понеділок, вівторок і четвер аналізували «АПК», середа представляла «Прес-клуб: економіка і ми» та інші промислові розділи, у п’ятницю читач вивчав спортивну тему, субота познайомила з «Природою рідного краю» або «Росяними стежками». Звичайно ж, така струнка система часто, бувало, й ламалася. Це коли проводилися з‘їзди і пленуми ЦК КПРС і ЦК КПУ, вибори до Рад різних рівнів, обговорення партійних і державних документів, проведення радянських державних Першотравневих, Дня Перемоги, Жовтневих та інших свят.

Ось 24 лютого відбулися вибори до Верховної Ради УРСР. Відповідно, 26 лютого і 2 березня надруковані розлогі списки обранців до обласної, міських і районних рад депутатів трудящих.

Коли помирав партійно-державний керівник найвищого рангу, тоді газета також зазнавала деформації. Так трапилося і цього року 12 березня. Помер Костянтин Черненко, кермо перебрав Михайло Горбачов. Отже випуски газети 12-15 березня сповіщали про траурні заходи та прийоми діячів із-за кордону, які прибули на них.

А вже 17 березня журналіст Тумаков славив Світловодськ і селище Власівку у статтях «Місто, звеличене працею» і «З робітничого селища». 20-го завідувач кабінетом технічних засобів навчання з обласного інституту вдосконалення вчителів Балталон переконував, що «Комп’ютерний всеобуч» є невід’ємним завданням школи. 30 березня пролунало звернення «Зустрічай нас, поле!». Робочий ритм країни і «Кіровоградської правди» разом із нею відновлювався. «Як зупинити дими» 6 квітня переймалися екологією «За столом ділових зустрічей» Басенко, Погрібний, Семенюк. «Прес-клуб: економіка і ми» бив 13 квітня на сполох через низьку дисципліну на виробництві в «Дніпроенергобудпромі». Стаття Піскового і Тумакова «Кожний відповідальний особисто» підтвердження тому. А 17 квітня в «Обличчя завтрашнього Кіровограда» Бєлінський і Матівос хотіли бачити неповторне місто, запов­нене не будинками-близнюками, а шедеврами архітектури, квітуче, обсаджене деревами, з безліччю малих декоративних форм і чистою річкою.

Віктор Ганоцький підготував великий нарис «Дім під високим небом», де, чи не вперше на Кіровоградщині, на повний голос сказано про видатки, сплачені народом на афганську війну. Йшлося­ про Героя Радянського Союзу Валерія Грінчака, інваліда тієї самої війни, уродженця Чемерполя Гайворонського району.

Згадали 26 травня Олександра Гіталова. І було чого – «Господар на своїй землі» досяг 70-річного рубежа. 28 травня Дмитро Прилюк доповнив характеристику ювіляра – «Син щедрої землі». Анатолій Крятенко подав репортаж із урочистостей в Комишуватому, де сам «перший» Самілик вручив Олександру Васильовичу орден Леніна.

«Телефонний стиль?». Про роботу з листами і скаргами на Кіровоградській ТТС і в обласному виробничо-технічному управлінні зв’язку писав 4 червня заввідділом листів Микола Семенюк. Про п’ятдесятиліття футбольного клубу «Зірка» розповідав на розлогій історичній канві Сергій Бондарєв (18 червня).

Сергій Матусяк, власкор газети у Гайвороні 29 червня розбирався­ з конфліктною ситуацією в АТП-10032. Там водії автобусів, касири, диспетчери, ремонтники займалися здирництвом, порушували трудову дисципліну, збиткувалися над пасажирами. Вимогливий новий керівник підприємства Петро Гончаренко намагався навести лад. І зразу в усі боки полетіли анонімки, що він грубий, займається приписками, затискує критику та ініціативу. На жаль, скандал не знайшов відповідного вирішення.

Тут же накотилася 5 липня жнивна хвиля «Хліб – найдорожче багатство!». Хто б сумнівався… А за нею хвиля друга – «Тверезість – норма життя!». Це так декларував 12 липня не хто-небудь, а начальник управління внутрішніх справ облвиконкому генерал Марусенко. За інших обставин виступив би хтось нижчий чином, але на Постанову ЦК КПРС і РМ СРСР «Про заходи щодо подолання пияцтва й алкоголізму, викорінення самогоноваріння» мусили відгукуватися вищі чиновники. В газеті активізувалася «Біла ворона», яка не подавала ознак життя уже років зо два. Тепер стала щотижневою досить розповнілою гостею. Сторінки газети зарябіли заголовками «Пияцтву бій!», «Потрібно починати», «А тітка Фая наливає…», «Губить людей і пиво», «Пиво замість соків», «Перевіркою встановлено: місто і село вражені «зеленим змієм» тощо. Цікаво тільки: перевірка проводилася лише теоретично, чи й підтверджувалася журналістами експериментально?

Серед антиалкогольної кампанії пробіг у Москві Міжнародний фестиваль молоді і студентів. Фіксував його у блокноті, потім у газеті молодий журналіст Володимир Вакулич. Генсек Горбачов з’їздив до Франції і Болгарії (відповідно 4 і 25 жовтня).

Оприлюднено «Комплексну програму виробництва товарів народного споживання і сфери послуг на 1986-2000 роки». Надруковано 26 жовтня проект «Програми КПРС» на 8 сторінках, 2 листопада проект «Статуту КПРС». Ознайомлено з «Основ­ними напрямами економічного і соціального розвитку СРСР на 1986-1990 роки і на період до 2000 року» теж на 8 сторінках. Але ні одна з цих подій, ні один документ не знайшли такого відгуку в серцях радянських людей, як Постанова ЦК КПРС і Уряду СРСР «Про заходи щодо подолання пияцтва і алкоголізму, викорінення самогоноваріння».

На горизонті вже прорізалися обриси «перебудови і прискорення».

 

 

фото: архів «КП»