Століття «КП». 1981

Все менше газета розповідала про нове будівництво, бо його темпи згасли, але частіше стали з’являтися повідомлення про замахи на лідерів зарубіжних держав. У Радянському Союзі Леонід Брежнєв отримав четверту Золоту зірку Героя…

О 23:58 31 грудня зі Знам’янки рушив «Поїзд в одинадцяту п’ятирічку». Його відправили, писала «Кіровоградська правда», диспетчер Кім Безруков, вагонний майстер Михайло Поляков, оператор Вікторія Гейко та інші працівники залізничної служби. Про новорічні гостювання у друзів розказав Віктор Ганоцький у репортажі 1 січня «Одеські зустрічі». До речі, місцеві журналісти і самі полюбляли гостювати, і гостей запрошували до Кіровограда з радістю. Ось і 15 січня гості-болгари з Добруджі розкрили «Обрії братнього краю» на сторінках нашої газети.

У цей зимовий час (7 січня) Федір Непоменко поїхав до обласної станції з бджільництва в селі Дмитрівці під Знам’янкою. То була перша в республіці така станція. Бесіда з директором Антоном Кириченком вилилася у великий матеріал «Про бджіл і тих, хто їх «виховує».

Утім, виховували не тільки бджіл. 9-10 січня проходила ХХ обласна партконференція під девізом: «З Леніним у серці, з думою про майбутнє Вітчизни». І хто скаже, що то не елементи виховної роботи у масах?

Відновилася стара тема «XXVI з’їзд КПРС. Зима на фермах: громадський огляд» і з’явилася нова «XXVІ. Як готується врожай-81?».

Відкрився сатирично-гумористичний розділ «Профілакторій білої ворони», де сатири було значно більше, ніж гумору. Щосуботи йшла рубрика «Суботній гість». В одній із них Василь Красовський, директор заводу радіовиробів розповів про своє підприємство і людей, відзначених урядом за обслуговування олімпіади. Потім різного часу редакцію відвідали багато інших цікавих людей. Серед них письменник Євген Долматовський, космонавти Леонід Попов і Валерій Рюмін, актори Володимир Конкін та Микола Олялін, тренери і футболісти «Зірки», актори й адміністрація місцевого драмтеатру при відкритті нового сезону.

Газета не була б такою, якби не помічала недоліків у чиїйсь роботі. От похвалила 1 січня працівників Знам’янського залізничного вузла, то для рівноваги і полаяла їх 22-го. «Поїзд затримується на станції» з вини Бокатенка, Трофимова, Ларіонова.

Першого лютого дали статистичне зведення про виконання областю планових зобов’язань за 1980 рік. При всіх гучних подіях цей період видався далеко не таким, як сподівалися.

До XXVI з’їзду КПУ 10 лютого «Кіровоградська правда» акуратно і симетрично помістила на сторінці вісім однакових за кількістю рядків матеріалів «Говорять делегати з’їзду». З того ясно, що «причісували» думки робітників і селян фахові журналісти. А вже 11-14 лютого дали звіт про самий з’їзд. З 23 лютого по 5 березня під гаслом «До нових перемог веди нас, партіє!» проходив форум комуністів усього Радянського Союзу. Увесь цей майже місячний термін місце для позапартійних тем відводилося за залишковим принципом. Виняток зробили лише для «Основних напрямків економічного і соціального розвитку СРСР на 1981-1985 і на період до 1990 року», що зайняло вісім сторінок площі.

«Степові кларнети» 7 березня помістили нове історичне оповідан­ня «Степ» Григорія Гусейнова з Помічної, де показано подорож малого Тараса Шевченка на єлисаветградський ярмарок. Читачі ще не підозрювали, що знайомляться з творчістю майбутнього Шевченківського лауреата. Так само, як і з іншим частим гостем «Степових кларнетів» Володимиром Базилевським.

З’їздівський ажіотаж порушував газетний ритм, коли пишучі журналісти вимушено розслаблялися. Тому, аби не залишати колектив без фінансових вливань, а журналістів без гонорару, кілька номерів друкували більшим обсягом, ніж зазвичай. Наприклад, 12 березня «Кіровоградська правда» вийшла на шести сторінках, де дві з них зайняла реклама. Герой Радянського Союзу Балицький дав спогади про війну і партизанщину під назвою «Гарячий серпень». Про Побузький Палац культури і його ініціативних, щедрих на видумку працівників писала Валентина Селезень «Як приходить популярність».

З 4 квітня зарясніла на шпальтах рубрика «За щедрий ужинок на кожному гектарі». Кожна поява нес­ла критичний матеріал: «Опущені крила» про малу віддачу від сільськогосподарської авіації, «Прорахунки меліораторів», «Трактори у полі» не повинні простоювати».

Між Днем космонавтики, традиційним суботником, Ленінськими днями і Травневими святами 21 квітня раптом згадали про 110 річницю народження земляка Василя Боженка. «Кіровоградська правда» виділила тоді цілу сторінку «Призваний революцією».

Замах на життя президента США Рональда Рейгана стався 30 березня 1981 року. Поранення отримали він сам і троє людей із супроводу. Сталося це після виступу Рейгана перед делегатами федерації профспілок. Стріляв Джон Хінклі, який раніше переслідував президента Джиммі Картера і лікувався від психічного розладу.

13 травня 1981 року у свято Богоматері Фатіми 23-річний Мехмет Алі Агджа, член турецького терористичного угруповування «Сірі вовки», на площі Святого Петра в Римі стріляв і серйозно поранив папу Павла Івана II, кот­рий їхав у відкритому автомобілі. Агджу затримали і засудили до довічного ув’язнення. Газета акцентувала увагу на диких звичаях у країнах капіталу.

17 травня склався космічний комплекс «Салют-6», «Союз-Т-4, «Союз-40». «Кіровоградська правда» не могла оминути цю подію. Тим більше, що членом екіпажу був уже відомий з минулого року Леонід Попов. Тут же поміщено статтю Ганни Кліковки про Віру Кушніренко, начальника цеху Знам’янського заводу продтоварів та її самовіддану роботу. Треба сказати, що журналісти Ганна Кліковка і Наталя Кльована були визнаними майстрами в описі щасливих і сумних жіночих доль.

Михайло Біденко кілька років поспіль влітку мандрував на байдарці річками області, що вилилося у великі нариси «Мандри за синьою водою» (1979), «Борги перед Виссю» (1980). У 1981 році відбувся сплав Інгулом – «Інгул: шлях до кораблів» (6 червня). У них, крім замилування ранковими й вечірніми зорями та іншими принадами подорожі, багато уваги приділялося проблемам малих річок. Не залишив без уваги автор і людських клопотів у прибережних поселеннях.

Одночасно газета частіше наверталася до протиправних дій окремих громадян, бо всупереч усім заходам вони все одно давали про себе знати. Журналіст Проскуров, котрий спеціалізувався на криміналі, 7 червня представив матеріал «Фальш». Ішлося про Героя Радянського Союзу Лева Лінейкіна, який виявився зовсім не героєм, не полковником, не ветераном війни і праці. Війну пересидів у в’язниці, куди потрапив за шахрайство. Вийшовши, спромігся одержати фальшиві документи, які відкрили йому двері до пільг, а вже ті Лінейкін перетворив на джерело небувалого збагачення. Розкрили мерзотника прості радянські люди – сусіди. Аферист одержав по заслугах.

Знаходилося місце і для подвигу. Наприклад, учитель Павлиської школи Станіслав Кохно ціною власного життя врятував школяра, вихопивши з-під коліс потяга. Про це писав 26 червня Віталій Ципін у статті «Останній урок».

3 липня «Жнива прийшли, жнивам – дорогу» зайняли три сторінки, а 4 серпня вийшов останній «Польовий листок», який на першій сторінці кожного номера з самого початку косовиці знайомив про перебіг подій на головному ударному трудовому фронті області.

Девізом «Кіровоградщина вітає зоряних братів» почалося 24 липня і завершилося 29-го віншування космонавтів Попова і Рюміна, які прибули на малу батьківщину першого з них. Кіровоград і Олександрія влаштували прямо-таки королівський прийом обом.

На початку серпня Проскуров знову звернувся до детективного жанру. Твір називався «З чужого голосу». Цього разу автор таврував якогось Арона Шафіра, котрий, підспівуючи світовому сіо­нізму, підбивав на виїзд із СРСР тутешніх євреїв. Його батько і брат, що емігрували в Штати, запросили Арона в гості. Після відвідин той і взявся за агітацію, але сам не поспішав міняти громадянство. Це тому, стверджував Проскуров, що й тут Шафір не бідував. Адже жив із хабарів на стоматологічному поприщі. Врешті-решт, «сів» на три роки.

Коли збір урожаю завершився, увагу читачів перенесли на відгодівлю худоби. З 16 серпня замаячили нові заклики типу «Тваринництво галузь особлива, ударна!», відновилися минулорічні – «Тваринництво – ударний фронт!» тощо. «На дешевих кормах виробляти свинину» підхопив клич приміський радгосп «Зоря». Вони, заклики, супроводжували споживачів інформації аж до Нового року. Словом, «Темпам – дорогу, втратам – заслін».

З 15 вересня ціна масової горілки з 2,87 карбованців підскочила до 3,62, 93-й бензин з 20 копійок здорожчав до 40. Сигарети подорожчали вдвічі. Середня зарплата склала на 1 січня 1981 року 149,8 карбованця.

Сторіччю театру корифеїв, що наближалося, присвятив Микола Смоленчук 24-29 листопада матеріал «Кропивницький і його рідний край», де розказав, хто став прообразами творів драматурга.

До 75-річчя Леоніда Ілліча Брежнєва 18 грудня в газеті на­друкували добірку біографічних матеріалів генсека «Ленінським курсом». А 19-го, безпосередньо в день народження, йому вручили четверту зірку Героя Радянського Союзу. Цього ж дня Олександр Гіталов висловив власні думки про партію, селянський обов’язок, про переплетіння своєї біографії із життєписом Леоніда Ілліча, поданим тим у спогадах «Мала земля», «Відродження», «Цілина» та інших.

Невтомний Анатолій Проскуров продовжив викривати окремі вади, що іноді траплялися в нашому житті. Цього разу у статті «Поїздка за кордон» він зосереди­в­­ся на тому, як деякі «сов’єтіко турісто» (з посиланням на конкретних осіб) ганьблять горде звання радянського громадянина та наш «молоткастий і серпастий» найдорожчий документ.

 

фото: архів «КП»